Михайло Булгаков “Життя пана де Мольєра” – аналіз

Михайло Булгаков розповів про Мольєра. Розповів так, як йому хотілося. Розповів, що було відомо і чого відомо не було. Він розмовляв з дійовими особами, будував припущення і вів головного героя по задвірках життя. Представив читачеві самовпевненого заїкається актора, автора п’єс і новатора в театральній справі, кому судилося виступати перед королем Франції, забезпечити собі успіх і померти, втомившись від ганьблять його чуток.

У житті Мольєра є достатня кількість неясних моментів, як і неясно, чим він займався в молодості. Є припущення і начебто ясні факти, котрі притягують увагу. Булгаков повідомляє читачеві відомості про батьків. Показує, наскільки міцно стояв на ногах батько майбутнього комедіографа – він зумів виховати шістьох дітей, дати їм освіту і смів сподіватися на підтримку в сімейному ремеслі. Мольєр підтримувати батька не став, віддавши перевагу кар’єрі торговця меблями ремесло актора.

Булгаков не говорить, як пройшли роки становлення. Причина зрозуміла – про те не збереглося відомостей. Залишається припускати – Михайло частково це зробив. І треба сказати, саме частина, де Мольєр практично невідомий, найкраще вдалася Булгакову. Він міг вільно поводитися з наявним в його розпорядженні матеріалом, домислюючи деталі.

Так-сяк йшов Мольєр до успіху: жив в нужді, голодував, його уявлення не користувалися попитом. Він ставив твори Корнеля, виконуючи їх в незвичній для глядачів манері. Може тому і не оцінили спершу його творчість сучасники. Після успіх до нього прийде, тому сприятимуть вдало вибрані місця для уявлень. Мольєр буде намагатися давати уявлення для певної публіки. Наприклад, він завжди вирушав у ті міста, де проходили засідання Генеральних штатів.

Чим ближче до можновладців, тим швидше прийде успіх. Не потрібно нікому догоджати, набагато краще зганьбити. Чи не прямо, а алегорично. Хто повинен зрозуміти, що відбувається на сцені, той зрозуміє, думка інших Мольєром без потреби. Поділившись всілякими чутками, вважаючи основною з них – одруження на власній доньці, Булгаков приступив до сухого викладу досить відомих моментів життя Мольєра. Розповідати понад належного Михайло не став.

На сторінках не вистачає опису історичної складової. Читачеві ясно – помер Людовик XIII, Францією керує Мазаріні, фронда. Булгаков того майже не стосується. Невідомо якими справами займався сам Мольєр, що ж тоді турбуватися про бродінні громадської думки. Важливо бачити прагнення Мольєра до успіху, зростання його творчого потенціалу. Молоді роки пройшли для нього швидко. Тільки Людовик XIV зможе його оцінити, наблизити до королівського двору. На той час Мольєр досить подорослішає, щоб піддаватися щоденним нападів іпохондрії.

У 1660 Мольєр досяг вершини мрій. Він ставив власні твори безпосередньо для короля, до того ж користувався прихильністю міністра фінансів Ніколя Фуке. І все одно Мольєр продовжував вважати доходи і витрати. Йому було потрібно намагатися утримувати акторів, які отримували вигідні пропозиції. Булгаков не говорить про конкурентів Мольєра. Треба думати, злостивці були не тільки серед знаті. Читачеві більш нічого невідомо – він удостоєний чути про Корнеля, іспанських драматургів і більш ні про кого.

Булгаков з перших сторінок показує Мольєра в якості найбільшого з людей, але ніяк це твердження не розкриває. Будь-яке велич народжується в протистоянні з кимось, хоча б з безликої масою, що не відбулися суперників. Припустимо, Мольєр переглянув розуміння театрального мистецтва, але як саме? Всього лише закликав до природності на сцені? Може інакше Мольєр не вмів грати? І тут Булгаков зберігає мовчання. Він просто розповів про життя чудової людини, мало приділивши уваги його творчим здібностям. А жаль! Дихав Мольєр якраз театром.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Михайло Булгаков “Життя пана де Мольєра” – аналіз