Маньєризм
Маньєризм (італ. manierismo, від mаnіеrа – прийом, манера) – стиль європейського мистецтва XVI-XVII ст., якому притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій тощо, породжені кризою Відродження з його тяжінням до універсальності, досконалої завершеності світоглядних систем та художніх форм, перебільшеного антропоцентризму та раціоналізму. Натомість завдяки потужним віянням Реформації поширювалась ідея фатуму, панування ірраціональних стихій, зумовлюючи настрої скептицизму, несталості, розпорошення, покинутості в холодному, байдужому космосі. Ідеал аттичної ясності витіснявся переосмислюваними традиціями еллінізму, неоплатонізму, олександрійською культурою. Віра в науку сусідила із захопленням окультизмом (Піко делла Мірандола, М. Фічіно, Дж. Бруно, особливо – Агріппа Неттесгеймський), переконанням у відносності суперечливих знань, у неподоланні протистояння духовних та тілесних чинників. Передовсім надавалося значення особистісній ініціативі митця, пошукам “внутрішньої ідеї” художнього образу, спалахам духовної напруги. На початках М. з’явився у малярстві (Рафаель, Мікеланжело, Дж. Базарі, котрий, до речі, запровадив цей термін, та ін.), перейнятому загостреним переживанням несталого буття. Літературному М. властива яскрава метафорична насиченість тексту, потяг до інтелектуального пафосу та експериментальної пристрасті, намагання якомога повніше актуалізувати можливості літературних родів, тропів, стилістичних фігур тощо, прагнення до оновлення традиційних жанрів (роману, поєднаного з пастораллю, діалогами, містерією і т. п.), поява доти незнаних жанрів (емблематична поезія). Новаторським характером позначена творчість Т. Тассо, М. де Сервантеса, Кальдерона де ла Барки, К. Марло, пізнього В. Шекспіра та ін., особливо Дж. Маріно (від прізвища якого походить назва варіанту М. – марінізм) в Італії, пізніх “лизаветинців” та “поетів-метафізиків” в Англії, надто – Гонгори-і-Арготе (див.: Гонгоризм) в Іспанії, К.-Г. фон Гофмансвальда в Німеччині, Р. Гарньє, М. Сева, Ж. Пелетьє дю Манса (автора однієї з перших поетик М. – “Поетичне мистецтво”, 1555) та ін. Дарма що у XVII ст. цей стиль поступово втрачає свою популярність, спроквола переходячи в бароко та зливаючись із ним, тоді з’явилися основні трактати М. (М. Перегріні: “Про способи проникнення”, 1639; Б. Грасіан-і-Моралес, котрий обгрунтовував концептизм як різновид М.: “Дотеп та мистецтво вишуканого розуму”, 1642). Відгомін естетики М. вбачається і в українських поетиках XVII ст., у творчості Лазаря Барановича, Івана Величковського(див.: “Метафізична лірика”, Марінізм).
Related posts:
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО – 9 клас 1. Проблематика п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон”. 2. Роль образу Сехісмундо в п’єсі П. Кальдерона “Життя – це сон”. 3. Бароко як синтез традицій. 4.”Життя – це сон” як втілення світоглядних і художніх принципів бароко. 5. Система образів п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон”… 6.Значення творчості Кальдерона у розвитку європейської драми. 7.”Поет […]...
- Здійснити контроль знань за темою Література європейського бароко; розвивати творчі здібності учнів; виховувати прагнення досягти високого результату – Тематична атестація № 1 Мета: Здійснити контроль знань за темою “Література європейського бароко”; розвивати творчі здібності учнів; виховувати прагнення досягти високого результату. Обладнання: картки з тестовими завданнями. Тип уроку: урок контролю. ХІД УРОКУ I. Оголошення теми та мети уроку II. Ознайомлення із завданнями III. Виконання контрольної роботи Початковий рівень (кожна правильна відповідь – 1 бал) Завдання з вибором правильної […]...
- Як пов’язаний класицизм з античністю? На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм (XVII – початок XIX ст.) з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості. Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов’язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, […]...
- Генологія Генологія (грецьк. genos – рід і logos – вчення) – розділ у теорії літератури, присвячений дослідженню літературних жанрів (родів, видів). Термін Г. запропонований французьким ученим П. Ван Тіжем в 30-ті XX ст. і був впроваджений у літературознавчу науку багатьох країн. В українському літературознавстві Г. відповідає термін “теорія літературних родів і жанрів”. Г. – наука, котра […]...
- Теорія трьох стилів Теорія трьох стилів – вчення про стильові особливості різних жанрів художньої літератури і типів промов, сформульоване в працях античних філологів, авторів поетик і риторик (Аристотель, Горацій, Цицерон та ін.). Розвивалося в епоху Відродження, Просвітництва прихильниками класицизму (Н. Буало, Ф. Прокопович, В. Тредіаковський, О. Сумароков, М. Ломоносов). Класифікуючи систему жанрів на “високі”, “середні” й “низькі” відповідно […]...
- ТЕСТИ – БАРОКО – підготовка до ЗНО та ДПА 241. Мистецтво Бароко зародилося в А Росії Б Україні В Італії Г Іспанії Д Франції 242. Хронологічні рамки Бароко А XV-XVI ст. Б XV – XVII ст. В XII-XIII ст. Г кінець XVI – середина XVIII ст. Д кінець XVIII-XIX ст. 243. Слово бароко з італійської мови перекладається як А занепад, розклад Б мушля В […]...
- Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно […]...
- СИСТЕМА ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій […]...
- У яких значеннях у сучасному літературознавстві вживається термін “стиль”? Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше – почерк того, хто пише, згодом – склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль – це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль […]...
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання, тощо. Поняття “Н. т.” має термінологічний відповідник – слово англійського походження “фольклор” (букв.: […]...
- Єдність часу, місця і дії Єдність часу, місця і дії – термін класицистичної драматургії, власне, закон “трьох єдностей”, який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п’єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу – не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Суворі вимоги Є. ч.,м. і д. були […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Мистецтво в житті людини – Зразок твору – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ – 7 КЛАС Що таке мистецтво? Це картини художників, музичні твори, театральні вистави тощо. Виникнувши у прадавні часи, мистецтво відіграє велику роль у житті людини. Як відомо, мистецтво має великий виховний потенціал. Саме твори мистецтва впливають на формування духовності особистості, пробуджують “прекрасні пориви” людської душі. Мистецтво впливає на душу і серце людини, формуючи естетичні смаки, відчуття краси, розвиває […]...
- Костумбризм Костумбризм (ісп. costumbrismo, від costumbre – звичай) – напрям у художній літературі й малярстві Іспанії та Латинської Америки XIX ст., породжений романтичним захопленням народною культурою, перейнятий піднесенням національної свідомості. К. в Іспанії позначився на творчості Р. Месонеро Романоса, М.-Х. де Лари, С. Естебанеса Кальдерона та ін., в Латинській Америці – Х.-Х. Вальєхо (Чилі), Р. Пальми […]...
- Образ автора в романі “Дон Кіхот” З найперших сторінок знайомства з романом, читач освоює оригінальний стиль оповіді Сервантеса, бачить його тонкий гумор і його авторське ставлення до свого головного персонажу: ледь вловимий іронію в оповіданнях про захоплення Алонсо Кехано лицарської тематикою. Автор щиро співчуває герою в його прагненнях до справедливості і захисту пригноблених. Сервантес в контексті роману виступає оповідачем, навмисно створюючи […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- Стилістика української мови План 1) Стилі українського мовлення. 2) Характеристика офіційно-ділового стилю. 3) Культура ділового мовлення. Стилістика співвідноситься з усіма розділами мови – фонетикою, лексикою, морфологією і синтаксисом, оскільки вона розглядає особливості вживання мовних одиниць у тих чи інших мовленнєвих умовах. Стиль – явище об’єктивної дійсності. Це слово часто вживається як звичайна назва. Порівняйте: стиль керівництва, стиль виховання, […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПИСЬМЕННИКА – Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття – Золоте століття романи Безумовно, що сучасній людині добре знайоме слово “стиль”. Адже виглядати стильно, мати власний стиль сьогодні є однією з ознак успішності особистості. Але це поняття у різні часи тлумачилося неоднаково. Так, за часів Давньої Греції стилем називали гостру паличку для письма на восковій табличці. Поступово це слово набуло переносного значення, позначаючи почерк, особливості письма людини. До […]...
- Поетизм Поетизм – слово або зворот особливого естетичного змісту, яке. витворює специфічне враження, породжує стан духовного. , піднесення. Це можуть бути назви різних міфічних істот (німфа, пан, див, мавка тощо), явищ природи (весна, гроза, “бабине літо” і т. п.), абстрактних понять, виповнених глибоким душевним переживанням (любов, ненависть, мрія і т. п.), настроїв, пов’язаних із романтичними поривами […]...
- ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ БАРОКО Й КЛАСИЦИЗМУ – Бароко – напрям у мистецтві та літературі, який охоплює в Україні період XVII-XVIII ст. √ Основні риси бароко: – посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів: – мінливість, поліфонічність, ускладнена форма; – тяжіння до різких контрастів, метафоричності, алегорій; – прагнення вразити читача пишнотою і барвистістю стилю, риторичним оздобленням твору; – […]...
- Коротка характеристика бароко в мистецтві і літературі Бароко – це напрям у літературі та мистецтві в 17-18 століттях, яке прийшло на зміну Відродженню. Слово “бароко” перекладається як “перлина неправильної форми”. Таку назву дано невипадково. Основними рисами бароко стали асиметрія, тяжіння до контрастів, до пишної, ускладненій формі, парадності. Бароко поєднало в собі мистецтво готики і Відродження. Як і мистецтво Відродження, воно було гуманістичним […]...
- Жанри літератури Жанри літератури – історично сформовані групи літературних творів, які виділяються за формальними або змістовним ознакам. Важливо, що літературні жанри виділяються чисто “літературної” сутності, одним із центральних елементів якої є риторика; література – це все-таки мистецтво. На відміну від неї, фольклорні жанри характеризувалися на основі культових ознак, а не словесних: фольклор спочатку був частиною релігійно-магічної сфери. […]...
- Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
- Мистецтво “Мистецтво” – літературно-мистецький тижневик Української секції Всеукрліткому (Київ). У 1919 вийшло 6 номерів, у 1920 – лише один за редакцією Г. Михайличенка та М. Семенка, всі наступні – за редакцією М. Семенка. Друкувалися поезії В. Чумака, В. Ярошенка, П. Тичини, В. Коряка, В. Алешка, К. Поліщука, М. Терещенка, Д. Загула, М. Семенка, І. Кулика, В. […]...
- Перша частина “Дон Кіхота” У цей час почав він написати великий роман, що дав безсмертя його імені. У 1605 році була надрукована в Мадриді перша частина “Дона Кіхота”, і вона так сподобалася публіці, що в тому ж році вийшло кілька нових видань її в Мадриді і деяких провінційних містах. (Див. Статтю Сервантес “Дон Кіхот” – короткий зміст і аналіз.) […]...
- Класицизм як художній напрям у літературі XVII ст. – КЛАСИЦИЗМ – підготовка до ЗНО та ДПА Класицизм (від лат. сlаssісus – “зразковий”) – художній напрям у мистецтві та літературі XVII – початку XIX ст., для якого характерні піднесена громадянська тематика та суворе дотримання певних творчих норм і правил. Класицизму як художньому напряму притаманно відображати життя в ідеальних образах, які тяжіють до загальної “норми”, зразка. Зразком досконалого та гармонійного мистецтва в класицизмі […]...
- ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М. ДЕСЕРВАНТЕСА. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНУ “ДОН КІХОТ”. ПАРОДІЙНИЙ ХАРАКТЕР ТВОРУ – ВІДРОДЖЕННЯ Мета: ознайомити учнів із біографією Сервантеса, поняттям “пародія”, історією створення роману про Дон Кіхота, виявити відмінності між твором Сервантеса і лицарськими романами; розвивати вміння конспектувати лекцію, навички порівняльного аналізу; розширювати культурний світогляд, прищеплювати інтерес до творчості Сервантеса. Обладнання: хрестоматія, портрет М. де Сервантеса, таблиця “Порівняльна характеристика лицарських романів і роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”” […]...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад…” арабського поета Кааба […]...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
- Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), […]...
- Ауто – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Ауто (ісп. і португ. Auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно – дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в […]...
- “Повчальні новели” Сервантеса У 1613 році Сервантес видав свої “Повчальні новели”, зміст яких, як він сам каже, запозичений з його власних спогадів. Вони менш захоплюючі, ніж “Декамерон”, але багаті прекрасними описами вдач і природи; по жвавості цих зображень Сервантес вище всіх іспанських письменників. Новела “Мадридська циганка”, зміст якої послужив матеріалом для лібрето знаменитої опери Вебера Preziosa, з чарівною […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш Д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
- Твір: “Види електронної музики” На сьогоднішній день існує безліч стилів електронної музики. Кожні кілька років зникають одні види і з’являються інші. Зазвичай старі напрямки змінюються і виходять нові. Усі жанри електронної музики грунтуються на кількості ударів низьких частот (НЧ) в хвилину, їх тембром (силою) і ритмом ударів. У наш час виділяють наступні основні види електронної музики: House, Electro House […]...
- ЛІРО-ЕПІЧНІ ЖАНРИ – Ліро-епос – літературний рід, який поєднує ознаки лірики і епосу (так би мовити, внутрішній світ поєднується із сюжетом). √ Серед жанрів виділяють Баладу і Поему, хоча поему відносять і до ліричних, і до епічних, і до ліро-епічних жанрів. – Балада – жанр ліро-епічної поезії соціально-побутового, фантастичного або історико-героїчного гатунку, яка має драматичний сюжет: “Балада […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...