Жанр літературно-художньої критики
Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з публіцистичними, інші розрізняють типологічні групи чи класифікують їх відповідно до структурно-композиційного співвідношення літературного явища та суспільної проблематики або розглядають їх за зовнішніми ознаками як “відкриті” та “закриті”, ще інші – за жанротворчими чинниками літературно-художньої критики та її функціональною включеністю у жанрово-стильові тенденції тощо. Оскільки Ж. л.-х. к. не мають сталої визначеності, вони схильні до взаємного проникнення та синтезу. Найповніше специфіка цього літературно-критичного явища розкрита у студіях Ю. Бурляя (“Основи літературно-художньої критики”. – К.,1985), В. Брюховецького (“Силове поле критики”. – К., 1984) та ін. (див.: Літературна критика).
Related posts:
- Проза – Основні етапи історичного становлення літератури та види літературно-художньої творчості – ЛІТЕРАТУРА ЯК ВИД ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ У процесі свого історичного становлення як мистецтва слова література проходить два великі етапи, перший з яких умовно можна пов’язати з періодом панування Поезії, спочатку у фольклорній, тобто колективно-авторській, а згодом у літературній, індивідуально-авторській формі, другий – з періодом пануванняПрози, або літератури у власному розумінні цього слова. 1.3.3.Проза Прозою (лат. Prosa) називають тип словесно-художньої творчості, який […]...
- Засновки і напрямні сучасних досліджень літературно-критичних жанрів ( на прикладі літературної критики Західної України 20-30-х років ХХ століття) Функціонально-комунікативний підхід до вивчення літературної критики (її історії також) вимагає відповідного понятійно-термінологічного апарату. Переакцентування уваги з історії ідей та критеріїв оцінки літературних явищ на історію діяльності критиків у контексті літературно-мистецького життя підкреслює роль і значення засобів порозуміння між учасниками комунікативної ситуації – форм висловлювання критиків, кодів їх ефективного спілкування з письменниками і читачами. Традиційно формами […]...
- Казка як жанр усної народної творчості й художньої словесності Зміст 1. Загальна характеристика казки як жанру. 2. Причини схожості сюжетів народних казок. 3. Класифікація народних казок. 4. Історія становлення й розвитку літературної казки. 5. Спільні й відмінні риси народної й літературної казки. Класифікація літературної казки. Ключові слова: жанр, казка, казка народна, казка літературна, класифікація. Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, […]...
- ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРИЧНОГО СТАНОВЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ТА ВИДИ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ У процесі свого історичного становлення як мистецтва слова література проходить два великі етапи, перший з яких умовно можна пов’язати з періодом панування Поезії, спочатку у фольклорній, тобто колективно-авторській, а згодом у літературній, індивідуально-авторській формі, другий – з періодом панування Прози, або літератури у власному розумінні цього слова. Фольклорна поезія Поезією (від грец. ποίησΙζ – творити) […]...
- Визначення поняття “література” – ЛІТЕРАТУРА ЯК ВИД ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Поняттям “література” користуються у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова літературою називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва – мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. Відомий галицький філолог В. Домбровський визначав свого часу літературу як “мистецтво, в якім ідея виражається у звукових […]...
- Структура літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Загальна структура образу в усіх видах мистецтва виходить з його двокомпонентної будови, поєднання в ньому чуттєвого образу й ідеї, яка з цього останнього випливає. При цьому сам художній образ у своїй специфіці не може бути зведений без залишку ні до свого чуттєвого образу, ні до його ідеї. Художній образ, з одного боку, це завжди щось […]...
- Література як вид мистецтва – ЛІТЕРАТУРА ЯК ВИД ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Усі існуючі види мистецтва прийнято умовно поділяти на три типи. Перший тип складає група так званих Просторових видів мистецтв, до яких входять живопис, скульптура та архітектура. Назву просторових вони дістали тому, що предмети, які в них зображені, сприймаються нами у їхньому просторово-статичному вигляді, тобто як розміщені в непорушному просторі, немовби завмерлі в ньому. Другий тип […]...
- Предмет і завдання історії літературної критики, значення її вивчення у вузі 1. Об’єкт і предмет літературної критики та історії літературної критики Літературна критика, історія літератури, теорія літератури мають спільний об’єкт дослідження – художню літературу в розмаїтих її родових, жанрово-композиційних, стильових виявах та історичному розвитку мистецьких напрямів. Проте кожна з основних літературознавчих наук (і водночас навчальних “дисциплін” у вищій школі) розглядає спільний об’єкт під іншим кутом зору, […]...
- Підтекст – Металогічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Підтекст (букв. – те, “що лежить під текстом”, тобто певне глибинне, не поверхневе смислове значення), це тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, крім власного, має значення зумисно прихованого натяку на якусь іншу ідею чи образ, що прямо не називаються, але маються на увазі й суттєво переоцінюють зміст того, про що йдеться відкрито, […]...
- Трагедія як драматургічний жанр і розповідь як епічний жанр Термін “трагедія” вперше з’явився в Древній Греції і спочатку використовувалося, як позначення релігійних обрядів і хорових пісень, які проводилися в свята різних богів і богинь. Остаточно трагедія, як драматична форма, склалася в VII VI ст. до н. е.. Трагедія являє собою велику форму драми і є драматургічним жанром. Особливістю трагедії є драматична боротьба, яка неминучим […]...
- Літературно-критичний огляд Літературно-критичний огляд – літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури за певний період (І. Франко, “З останніх десятиліть XIX віку”); аналізуються твори певного жанру за окремий відрізок часу (І. Франко, “Наша поезія в 1901 році”) або матеріали, вміщені у тому […]...
- Автологічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Автологічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, певним чином розширюючи та узагальнюючи зміст одиничного предмета, у ньому змальованого, не виходить за його межі, тобто не вказує на жодний інший, якісно відмінний від нього предмет. Іншими словами, це такий художній образ, в якому, як вказував О. Потебня […]...
- Літературно-артистичне товариство Літературно-артистичне товариство – об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, М. Мурашко, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Соловцов, М. Садовський, А. Купрін та ін..), пропагуючи кращі зразки мистецтва (влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, творчі конкурси тощо), створювали художнє […]...
- Чи справедливим є твердження про “цілковитий параліч” літературної критики? Літературна критика – суттєвий фактор функціонування мистецтва слова в його сучасних обрисах. її покликання і завдання полягає в оцінці художніх творів, переважно щойно опублікованих, виявленні їх неповторно-індивідуальних рис, своєрідності змісту і форми, а також у характеристиці літературного процесу сучасності. Стан української літературної критики 90-х років І. Дзюба визначив як “цілковитий параліч”. Чи не перебільшенням є […]...
- Інтеграція наук при вивченні художньої літератури Інтеграція наук при вивченні художньої літератури (лат. integratio – поповнення, відновлення) – процес взаємодії різних галузей знань і відносно самостійних гуманітарних та природничих наук у вивченні сутності художньої літератури і функціонування завершених творів у житті суспільства. Значення І. н. при в. х. л. усвідомилося після виділення літературознавства в окрему наукову галузь, з поглибленням диференціації методологічного […]...
- Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ У літературознавстві існують різні системи класифікації видів художнього образу, які, узагальнюючи, можна звести до двох основних типів, що є похідними від двох розглянутих раніше аспектів розуміння суті художнього образу. В розумінні образу як способу буття художнього твору різні його види співвідносяться з умовно відокремлюваними елементами його форми, тобто постають як прийоми мовної та предметної зображувальності […]...
- До проблеми теорії і класифікації літературно-критичних жанрів На сьогодні існує мало грунтовних досліджень майстерності критиків. Немає одностайності і в розумінні генеалогії літературної критики. Але наявні статті і монографії все ж дають уявлення про стан розробки проблеми та основні напрямки її розв’язання. Можна назвати ряд статей і розділів із монографій, присвячених як загальним, так і конкретним аспектам літературно-критичних жанрів і, зокрема, аналізу їх […]...
- Гротеск – Автологічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Гротеском називають такий художній образ, в якому свідомо порушуються норми життєвої правдоподібності, підкреслено протиставляються реальне та ірреальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично-перебільшуваному, загостреному вигляді. Власне кажучи, будь-який художній образ є умовним, побудованим на перебільшенні, оскільки в ньому відтворюється така дійсність або в такому її вигляді, в якому вона ніколи не існувала насправді. […]...
- Символ – Металогічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Символом (від грец. Σύμβολον – знак, розпізнавальна прикмета) називають такий тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, тобто його чуттєвий образ, водночас з власним має значення вказівки на такий предмет, явище або ідею, які безпосередньо в зображуване не входять. Наприклад, чуттєвий образ червоних вітрил з однойменної феєрії О. Гріна, з одного боку, має […]...
- МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ, ГУМАНІЗМ СВІТОГЛЯДУ. ЖАНР НОВЕЛИ У ТВОРЧОСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО. ЕВОЛЮЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ СВІДОМОСТІ: ВІД ПРОСВІТНИЦЬКИХ ОРІЄНТАЦІЙ І РЕАЛІЗМУ ДО МОДЕРНІЗМУ. ЗНАЧЕННЯ СТИЛЬОВОГО НОВАТОРСТВА М. КОЦЮБИНСЬКОГО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Мета (формувати компетентності): Предметні: ознайомлення учнів з основними віхами життя і творчості письменника, еволюція його мистецьких надбань в українській літературі; Ключові: обгрунтування взаємозв’язку світогляду і творчості письменника, навички пізнавальної діяльності; комунікативну: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок оточення; інформаційну: навички роботи з книгою, вміння обгрунтовувати думку висловлювання; загальнокультурну: виховання інтересу до особистості та […]...
- Вихідна ситуація функціонування літературної критики в Галичині міжвоєнного періоду Період, обраний для дослідження стану й особливостей функціонування української літературної критики, має геополітичні, ідейно-естетичні та соціально-психологічні виміри. За Ризькою угодою, укладеною 18 березня 1921 року між Росією, Польщею та Україною, західноукраїнські землі (Галичина і частина Волині – понад 162 тис. кв. кілометрів території, більше 11 мільйонів населення) увійшли до складу Другої Речі посполитої Польщі. Апеляції […]...
- Пафос – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Пафосом (грец. Πάθοζ – пристрасть, почуття) називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного, а також впливає на свідомість читача, спонукаючи його до співпереживання авторові твору або його героям. Пафос – це те, що, як влучно зауважує Є. Аксьонова, можна назвати “душею твору”. Це той настрій, яким […]...
- Тема – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Тема (грец. Τέμα – те, що покладено в основу) – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до […]...
- Образ як форма буття художнього твору – Визначення художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у зв’язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріального його відтворення за допомогою фарб (у живописі), звуків (у музиці), слів (у літературі). Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то, у принципі, будь-який естетично […]...
- Літературно-критичний альманах “Літературно-критичний альманах” – видання київського угруповання символістів “Біла студія” (1918) за редакцією Я. Савченка. Попри те, що в альманасі друкувалися твори представників українського символізму (Д. Загул, О. Слісаренко, Я. Савченко, П. Савченко та ін), його сторінки надавалися і поетові синтетичного мислення П. Тичині (цикл “Енгармонійне”), і футуристові М. Семенку (“Вінок тремтячий” тощо), і театральному експериментатору […]...
- Вплив критики на психіку Критики може зазнати будь-яка людина, особливо той, хто хоче виділитися з основної сірої маси, а простіше кажучи той, хто щось робить. Критикують в основному завжди ініціативних людей, які не приймають цей світ, як щось готове, а приносять у нього своє, вони творять, вони прагнуть і досягають своїх цілей. В основі критики лежить заздрість, адже куди […]...
- Характер – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Літературним характером (грец. Χαρακτήρ – відмітна риса, ознака, особливість) називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює собою певні життєві типи людей, які постають у творі як предмет авторського пізнання та оцінки. В. Тюпа визначає характер у літературно-художньому, на відміну від психологічних і т. п. його значень, як “образ […]...
- Літературний жанр Літературний жанр (фр. genre – рід, вид) – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури. Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) – епос, лірика, драма; категорією середнього порядку – літературний вид (особливе) – роман, повість, новела в епосі; категорією […]...
- Фабула – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Фабула (лат. Fabula – байка, історія) – подієва основа змісту, перебіг основних подій, що розгортає конфліктне положення, окреслене темою твору, і виступає в ньому як предмет розповіді, який сприймається читачем у вигляді більш-менш цілісної картини або фрагментів життя певних осіб. Інколи фабулу позначають іншим – близьким, але не тотожним поняттям “сюжет” (більш докладно про різницю […]...
- Історична повість як жанр, риси історичної повісті Історична повість – це жанр оповідної літератури. У ній зображуються в художній формі події і особи якогось історичного періоду. Повість відноситься до епосу, тобто оповідної літератури. Зазвичай в ній зображена одне-два події, в яких задіяно кілька персонажів. Їх менше, ніж в романі, але більше, ніж в оповіданні. Важливе місце в ній відводиться оповідачеві, який нерідко […]...
- Ідея – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Ідеєю (грец. Ιδέα – образ, початок) називається та головна думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ. Панас Мирний, наприклад, у листі до М. Старицького так визначив ідею циклу із семи своїх оповідань “Як ведеться, так і живеться”: “Колись малась думка у таких обрисах подати […]...
- Образна природа художньої літератури і критерії художності Художній образ. Наукове поняття. Уява. Основні функції художнього твору: естетична і духовнотворча. Додаткові функції: ідеологічна, пізнавальна, освітня, виховна, містична. Критерії художності. Якщо наука пізнає буття за допомогою понять, то мистецтво – за допомогою образів. Літературні образи створюються за допомогою мови. Образ виступає тією ланкою, що пов’язує текст і твір в органічне ціле. Він виникає на […]...
- ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ І НОВІТНІЙ КАНОН УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ Т. М. Камишова У статті розглядаються праці літературних критиків новітнього періоду про Олександра Кониського, зокрема, Є. Кирилюка, М. Сиваченка, Н. Калениченко, І. Денисюка, П. Хропка та ін. У оцінці творчості О. Кониського новітнє літературознавство виявляє себе, за слушним висловлюванням П. Хропка, “з позицій марксистського літературознавства” [1, 52]. На певному етапі його розвитку в баченні творчості […]...
- Художній твір як основна форма буття літератури – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ТВІР – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Основною формою буття літератури як мистецтва слова є Літературно-художній твір, що виступає як цілісний образний організм, за афористичним висловом Б. Пастернака: “Образ світу, в слові явлений”. У найзагальніших рисах літературно-художній твір можна визначити як розповідь про певну життєву подію (вигадану чи ні), що ведеться від особи реального або уявлюваного автора з розрахунком на естетичне враження […]...
- Літературний жанр і напрям роману “Анна Кареніна” Що стосується літературного жанру і напрямку роману, літературознавці і критики все частіше сперечаються про своєрідність цього твору, досліджуючи його Цитатне характеристику. Одні називають його філософським, інші сімейним, а треті – класичним соціальним романом. Відбувається це через великої спрямованості шедевра. Філософським його називають через численні роздумів героїв про життя, сенсі жити, любові, віри і істини. Цікаво, […]...
- Художній образ – Визначення художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ В основі художнього образу як специфічної форми відображення дійсності лежить первинний, або так званий чуттєвий образ. Чуттєвим образом називають конкретно-чуттєву даність (явленість) предмета відображення, тобто те нормальне уявлення, в якому відображувана реальність постає, кажучи словами М. Чернишевського, не у формі думки про неї, а у формі самого життя, наочно, такою, якою ми її бачимо чи […]...
- Літературно-художній образ Літературно-художній образ – 1) естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ. Міметичне розуміння категорії Л.-х. о. (коли уявний світ визнається за більш чи менш докладне відтворення дійсності у художній формі) […]...
- Стаття Стаття – науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі чи газеті. Один із найпопулярніших публіцистичних, літературно-критичних жанрів періодики; своєрідне дослідження важливої суспільно-політичної чи літературної теми. Для С. характерне висвітлення конкретних питань з необхідним їх теоретичним осмисленням. С літературно-критична – досить широке за охопленням матеріалу і порівняно глибоке за аналітичним проникненням у художні твори […]...
- Літературно-науковий вісник “Літературно-науковий вісник”‘ – щомісячний літературно-художній і науковий журнал, найавторитетніше всеукраїнське періодичне видання європейського типу, що відіграло винятково важливу роль у розвитку національного письменства, естетичної думки, мистецтва загалом, в об’єднанні розділених кордонами письменницьких сил, в утвердженні національно-патріотичних ідеалів, піднесенні української літератури на європейський рівень. Часопис виник 1898 на базі двотижневика “Зоря” і щомісячника “Житє і слово” […]...
- КАЗКА ЯК ЖАНР Жанр казки дуже близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідали За змістом і формою казки не однотипні. Вони умовно поділяються на три групи: 1. Казки про тварин, в яких центральними дійовими особами виступають звірі або птах і “Рукавичка” (1,23), “Лисичка й Журавель” (2,78), “лисиця та Вовк” (2,110), “Колосок” (1,181), […]...