І ось ляжу,- родючий гній – ПЛУЖНИК ЄВГЕН

Related posts:

1. Шкільний твір на тему – Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! […]...
2. “Мовчки зросте десь новий Тарас” (Євген Плужник) – Євген Плужник (1898-1936) – Українська література 1920-1930 років О часе велетнів! Прости утому Мені, найменшому з твоїх синів! Іневідомому в світах нікому Мені день радісний яснів… (Євген Плужник) Євгена Плужника сучасники порівнювали з Павлом Тичиною і називали найвидатнішим серед митців національного відродження. Українську поезію він підніс до загальноєвропейського рівня, збагативши її інтелектуалізмом, філософічністю та гуманізмом. Поет органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, […]...
3. КАНІВ – ПЛУЖНИК ЄВГЕН (Уривок) Г. Ко-вій …В яких рядках поезій чи романі Я оспіваю час, що десь гряде? Я, що схилив покірне і бліде Своє лице у двох віків на грані! Ось тільки бачу, так немов в тумані, Прекрасних, дужих, радісних людей – І ся земля співає, і гуде Широкий простір буйних океанів… І пишні села, радістю убрані, […]...
4. До чого сниться гній Бачити у сні гній означає, що незабаром вас чекають неприємності. Якщо вам наснився гній, що випливає з рани, то в реальному житті приготуйтеся до того, що спливуть всі старі образи, остерігайтеся помсти ваших давніх ворогів – саме зараз вони почнуть робити активні дії. Також сон, в якому ви бачите в рані гній, може передвіщати загрозу […]...
5. Рівновага – ЄВГЕН ПЛУЖНИК 1 * * * Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи… І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! * * * Як все живе, течуть піски […]...
6. ПЛУЖНИК ЄВГЕН (26 декабря – 1898 – 02 февраля – 1936) ПЛУЖНИК ЄВГЕН Псевдонім – Кантемирянин. Плужник Євген Павлович народився 26 грудня 1898 р. у слободі: Кантемирівці Воронезької губернії в родині дрібного купця: Закінчивши гімназію в м. Боброві, у 1918-1920 pp. жив на Полтавщині, працював учителем, вів театральний гурток, був актором. У 1920 р. Плужник переїхав до […]...
7. Все більше спогадів і менше сподівань – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Все більше спогадів і менше сподівань… І на чолі – утрат сліди глибокі… Як непомітно ближчає та грань, Що жде за нею прикінцевий спокій! Так гірко відати, що юність відцвіла! Та нарікань і розпачу немає, – Така відміна, зрештою, мала: Колишні мрії досвід заступає. Так дерева, відцвівши навесні, Тільки на те годують соком віти, Щоб […]...
8. Ніч… а човен – як срібний птах! – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – скорочено ЄВГЕН ПЛУЖНИК Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи…І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Стан природи передано за допомогою персоніфікації “тремтить ріка”, “ліс хилиться”: Річний […]...
9. Річний пісок слідок ноги твоєї – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий, Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди Долоні теплі, […]...
10. Короткий переказ – Ніч… а човен – як срібний птах!.. – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) … Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Коментар У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на […]...
11. Для вас, історики майбутні – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – скорочено ЄВГЕН ПЛУЖНИК Для вас, історики майбутні, Наш біль – рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив! Складне історичне минуле України замальовується за допомогою виразних метафор: Забудь про вистраждані свята, Що в них росила землю кров! Мовчи, мовчи, душе підтята, – – Агов! Якийсь дідок нудний напише, – Війна і робітничий рух… […]...
12. Скорочено – РІЧНИЙ ПІСОК СЛІДОК НОГИ ТВОЄЇ… – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – 11 КЛАС Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий, Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди Долоні теплі, […]...
13. “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) – Євген Плужник (1898-1936) – Українська література 1920-1930 років “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) Лірика Плужника відбивала настрої доби, змальовуючи трагізм буття людини в жорстокому світі катастроф, революцій та братовбивчих воєн. Безглуздому й немилосердному кровопролиттю поет протиставив людинолюбство. Він осуджує і “білий”, і “червоний” терор. Твори збірки “Дні” показують масштаб соціальних потрясінь і людських трагедій, відзначаються пристрасним утвердженням гуманістичного ідеалу. […]...
14. Вона зійшла до моря. Хто вона – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Вона зійшла до моря. Хто вона, Навіть самій їй байдуже віднині. …Хіба ж не всі ми – єдності луна В скороминущій і пустій відміні? Лінивий рух – і ось під ноги ліг Прозорий вінчик – кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка – Спокійний торс, незаймано-нагий! Спадає вал… […]...
15. Короткий переказ – Для вас, історики майбутні – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Для вас, історики майбутні, Наш біль – рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив! Забудь про ті натхненні свята. Що в них росила землю кров! Мовчи, мовчи, душе підтята, – Агов! Якийсь дідок нудний напише, – Війна і робітничий рух… О, тихше! – Біль не вщух! Коментар Людське життя […]...
16. Короткий переказ – Вчись у природи творчого спокою – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Вчись у природи творчого спокою В дні вересневі. Мудро на землі. Як від озер, порослих осокою. Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже Не шанувати визнаних взірців, Бо хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців? Коментар До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет […]...
17. Короткий переказ – Річний пісок слідок ноги твоєї – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс. Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий. Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди […]...
18. “Я волю полюбив державну” (Євген Маланюк) – Євген Маланюк (1897-1968) – Сучасна українська література Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. Бо вірю: судні дні не даром Твій чорний рай зняли пожаром, І пломінь слупами росте, Сполучаючи з небом степ. (Євген Маланюк) В історії української літератури XX століття Євгенові Маланюку належить одне з найпомітніших місць. Визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, […]...
19. ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО – ЄВГЕН МАЛАНЮК Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета… Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина,- То встає озимина залізна, Крізь крижаний сніг – […]...
20. Рідний край – ГРИЦЬКО ЧУПРИНКА Розкішний степ… Убогі села… Це ти, мій краю чарівний? Мій рідний край такий веселий, Мій рідний край такий сумний! Як часто я в своїх надіях З тобою, краю мій, живу, Бо вірю я – не тільки в мріях,- Ти будеш вільним наяву!.. Твої сини на всі дороги Старцями вбогими пішли: Давно чумацькі круторогі Вони попродали […]...
21. ВІЗІЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна височінь І велике мовчання, як слава, Людське серце візьме на мечі. Літаки закрутяться, мов листя, Башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя Білим сонцем стане Страшний Суд. Він […]...
22. ОДНА ПІСНЯ – ЄВГЕН МАЛАНЮК В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіжений чвал… О, як забуть Тебе, єдину в […]...
23. НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф,- Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд,- Вони ж металом – morituri – Сурмлять майбутньому салют. Важкі та мускулясті стопи Пруживий одбивають ямб,- Це дійсності, а не утопій Згучить громовий дифірамб. Ось – блиском – булаву гранчасту Скеровує лише вперед: […]...
24. ЗОЗУЛИНІ ЧЕРЕВИЧКИ – ЄВГЕН ШМОРГУН “Піди туди – невідомо куди, принеси таке – невідомо яке”,- загадують героям у казках. І коли сміливці зрештою приносять те, що від них зажадали, ми навіть не дуже дивуємося: адже у казці все збувається. Інша річ, коли таке трапляється в житті. Ми ходили туди – хтозна й куди, шукали таке – ледь відомо яке. І […]...
25. КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ – Хрестоматія з зарубіжної літератури “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка – немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! Твої зубки – немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли… Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатового […]...
26. СУЧАСНИКИ – ЄВГЕН МАЛАНЮК 1 Максимові Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вічний біль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свій там, ген-ген, Серед похмуро-рідних прерій; Ви – еллін, схимник і Гоген! Навколо – хащі й печеніги, А в кельї – тиші ніжний спів, Реторти, циркуль, колби, книги, І Ви – […]...
27. СІМ’Я ДИКОЇ КАЧКИ – ЄВГЕН ГУЦАЛО Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря паюю зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка, Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково […]...
28. ЄВГЕН ГУЦАЛО – ЛОСЬ Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вимальовувалася в досвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить […]...
29. ОФЕЛІЯ – ЄВГЕН ГУЦАЛО Коли Нюра прийшла по нього в майстерню, він, наче вперше, здивувався: яка ж вона молода. Зовсім молода. У Нюри на зеленому пальті біліли сніжинки, блищали краплинки води. – Надворі йде сніг,- сказала вона.- Вперемішку з дощем. – Так? – запитав він. – Я не люблю такої погоди. Бр-р… Вона сіла на грубий дерев’яний стілець, зняла […]...
30. Я б не хотів дарма прожить життя – Євген Юхниця * * * Я б не хотів дарма прожить життя, В речах шукать і в їжі насолоду, Обставин скрізь сприймати сенс буття, Hе стати за маяк до благ народу. Я б не хотів прогаяти свій час, Промарнувать на плітки й гнів таланти. І, читачі, розчарувати Вас, Й своїм віршем, надмірно набридати. Я б не хотів […]...
31. Вибрані поезії – Євген Титикайло Євген Юрійович Титикайло народився 30 липня 1937 року в Бориславі в родині робітника нафтових копалень. Із 1941 по 1952 р. жив на Волині, рятуючись від голоду та матеріальних нестатків. Після повернення до Борислава закінчив Дрогобицький педінститут ім. Івана Франка (факультет української мови та літератури), працював журналістом у міськгазеті “Нафтовик Борислава” та в студентській багатотиражній газеті […]...
32. Євген Гуцало. Лось. Вічне протистояння добра і зла – наскрізна тема світового мистецтва. Порушення цієї теми в оповіданні Лось Мета: ознайомити учнів із цікавими епізодами життя письменника, визначити тему твору, удосконалювати вміння переказувати сюжет тексту; розвивати вміння виділяти в тексті й пояснювати найбільш вражаючий фрагмент, давати власну оцінку зображуваному; виховувати любов до природи, високі моральні риси, естетичне сприйняття прозового слова. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Засоби навчання: підручник, портрет Є. Гуцала, текст оповідання, […]...
33. ЄВГЕН ГУЦАЛО – ОЛЕНЬ АВГУСТ Женя повертався зі школи. Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів і, виблискуючи гострими крайками, покоротких або довших дугах перелітали в повітрі. Сонце дивилося на місто радісно й доброзичливо, широко всміхаючись. І та усмішка випромінювала стільки тепла, що крижані скалки танули, підтікаючи свіжою водою, а по димно-сизих бурульках, що висіли на ринвах, […]...
34. Творчість Євгена Плужника Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстрiляне Безсмертя” постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 лiт (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, вiн був заарештований i зiсланий до концтабору на Соловки, там i помер. Скiльки їх, молодих, талановитих, люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт сталiнських iнквiзицiй?! […]...
35. Сонет 61 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани […]...
36. Невинний злочин – Євген Калініченко *** Чудовий липневий ранок. Пан Лев мляво позіхнув, приємно потягуючись. А вчора був не менш чудовий липневий вечір. Все йде саме так, як і має йти у Чарівному лісі. Вчора до Лева приїхав у гості його давній друзяка пан Кабан, і з цього приводу вони непогано посиділи і поспілкувалися за пляшкою коньячку. Кабанчик ще потім […]...
37. ЗАПАХ КРОПУ – ЄВГЕН ГУЦАЛО Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як біля церкви, на яку богомільні баби обернули звичайну сільську хату, почепили на поперечці поміж двох стовпів тракторне колесо замість дзвона. Пригадую, як ще малими дітлахами по синьо-рипучих снігах ходили колядувати, і нам виносили спечені з меляси та цукру гіркуваті солодощі, або пиріжки з печеними буряками, або […]...
38. Шварц Євген Львович Не здійснений театральний актор, який став геніальним прозаїком, драматургом і сценаристом. Особистий секретар К. І. Чуковського, який був гідний свого керівника і став не менш відомим літератором. Він створив безліч казок для дітей, написав безліч сценаріїв для театральних казкових постановок. Його знають перш за все як доброго казкаря. Юність Є. Шварца і його перші твори […]...
39. FINALE – Микола Вороний Шість літ щодня надіятись і ждати, Шість літ в огні горіть і не згорать, Удари стріл з руки коханої приймати І все прощать!.. Свій біль тяжкий я переміг любов’ю, Для неї всі образи переміг, І виспівав тебе, омивши серце кров’ю, Потоком сліз. Зорій же ти, мій образе пречистий! В тобі я власну мрію покохав… Благословен […]...
40. КУЛІШ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Гарячий день втопивсь в нічній прозорій Млі. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня – І знав, що все це – в тьму, В майбутнє цій землі. В неславу й забуття… А ніч – лунка безодня – Дзвеніла зорями… І сторінки по одній Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі Ти полетів у даль, туди, […]...