FINALE – Микола Вороний

Шість літ щодня надіятись і ждати,

Шість літ в огні горіть і не згорать,

Удари стріл з руки коханої приймати

І все прощать!..

Свій біль тяжкий я переміг любов’ю,

Для неї всі образи переміг,

І виспівав тебе, омивши серце кров’ю,

Потоком сліз.

Зорій же ти, мій образе пречистий!

В тобі я власну мрію покохав…

Благословен той час великий, урочистий,

Як ти повстав!

І ось тепер всім страдникам нещасним

В своїх піснях я образ той несу:

Відбити в душах їх сіянням чистим, ясним

Його красу.

1910


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

FINALE – Микола Вороний