Ескадрений міноносець ” Стерегуще”
” В результаті бою, що відбувся 18 липня 1941 в Ризькій затоці, есмінець під командуванням капітана 3 – го рангу Збрицька знищив 5 ворожих транспортів з військами і військовими вантажами, один транспорт загнав на мінне поле, потопив два торпедних катери “. Таке повідомлення опублікувало Радінформбюро на самому початку Великої Вітчизняної війни. Один порівняно невеликий корабель – ескадрений міноносець ” Стерегуще” – відправив на дно цілий ворожий караван!
Таке в якійсь мірі стало можливим тому, що ще на початку 30 – х років XX століття в СРСР була прийнята програма створення сучасного Військово – морського флоту. У рамках цієї програми і був створений проект ескадреного міноносця, який ні в чому не поступався іноземним кораблям цього класу. Новим есмінцям належало замінити прославлені ” новики “, більшість яких стало до ладу ще в роки Першої світової війни.
Робота над есмінцями проекту 7 зайняла чимало часу. Початкові характеристики не раз переглядалися, поліпшувалися, посилювалося артилерійське і торпедного озброєння. У результаті вдалося створити швидкісний високоманевренний корабель. Ці якості, зокрема, забезпечувалися і потужною силовою установкою – три водотрубних котла виробляли пар для двох турбін, а також ретельно продуманими обводами незвично довгого і вузького корпусу.
Артилерійське озброєння ” сімок ” складалося з чотирьох 130 – мм гармат головного калібру, які вражали цілі на дистанції 25,5 км. Для порівняння – аналогічні німецькі та англійські знаряддя стріляли на 18-15 км. На центральній надбудові знаходилося два 76 – мм універсальних знаряддя, які могли вести вогонь по літаках і надводних цілях. Для відбиття атак авіації також служили 45 – мм напівавтоматичні гармати і великокаліберні кулемети. І, нарешті, основна зброя есмінців – строєні торпедні апарати – могло випускати 533 – міліметрові торпеди залпом і поодинці.
Ще в Першу світову війну, за словами історика Павла Веселова, есмінці показали себе універсальними кораблями. Вони не тільки ходили в лихі торпедні атаки, але й переслідували ворожі підводні човни, охороняли свої лінкори і транспорти, висаджували десанти, ставили мінні загородження. Радянські суднобудівники врахували цю обставину – “сімки”, крім усього іншого, брали на борт по десять великих і двадцять малих глибинних бомб і на верхню палубу до 60 якірних хв загородження.
Всього до початку Другої світової війни в СРСР було побудовано близько трьох десятків ” сімок “. ” Стерегуще” став до ладу влітку 1939 року. А війну почав у складі 1 – го дивізіону есмінців, що входив до складу Загону легких сил червонопрапорного Балтійського флоту.
Вже на другий день війни крейсер “Максим Горький “, а також есмінці ” Стерегуще”, ” Гнівний ” і ” Гордий ” вийшли до гирла Фінської затоки, щоб прикрити свої мінні загороджувачі. Моряки не знали, що нацисти ще до початку військових дій таємно поставили міни в наших водах. На одній з них підірвалися ” Гнівний ” і крейсер. “Стерегуще ” проводив пошкоджений крейсер в порт, кілька разів протралити йому шлях своїми параванами.
А2 липня ” Стерегуще” разом з есмінцем ” Калінін ” і тральщиком “Бугіль ” сам ставив міни там, де могли з’явитися кораблі супротивника. Ще через десять днів дивізіон перебазувався з Талліна в Моонзунд, вів його ” Стерегуще”, на якому тримав прапор командир з’єднання.
А коли 18 липня наша розвідка помітила ворожий караван – 26 транспортів під охороною торпедних катерів і тральщиків, виявилося, що ” Гордий ” і ” Лютий ” не встигли поповнити запаси палива. І на перехоплення кинувся тільки “Стерегуще “.
Коли есмінець наблизився до острова Муху, по ньому відкрила вогонь ворожа берегова батарея. ” Стерегуще” відповів залпом головного калібру – батарея на березі замовкла. А незабаром сигнальники помітили суду каравану, над яким вже кружляли радянські бомбардувальники. Перші постріли 130 – мм гармат накрили головні транспорти ворога, один задимів, другий різко осів і почав тонути. Так почався той самий бій, про який наступного дня повідомило Радінформбюро.
На початку серпня команда ” Стерегуще” виконала і взагалі незвичайне завдання. Корабель доставив на острів Сааремаа… авіабомби. Через кілька днів балтійські льотчики скинули їх на столицю Третього рейху.
Те, що саме ” Стерегуще ” випадали найважчі, ризиковані операції, було закономірно. Корабель славився відмінною виучкою команди, прикладом для якої був командир Е. Збріц – кий. За операції, проведені у війну з білофінами, капітан – лейтенант удостоєний ордена Червоної Зірки…
Напевно, тому 12 серпня саме Е. Збрицька отримав наказ: провести з Талліна до Кронштадта великий санітарний транспорт. Йти треба було через мінні поля, а на борту підопічного судна – понад 3000 поранених бійців.
Вже на траверзі мису Юмінда вибухнули на мінах і загинули два тральщика. Наступна міна вибухнула в паравані ” Стерегуще”, корабель на час втратив хід. Нові вибухи, тепер біля борту санітарного транспорту, з нього семафор: ” Затоплено котельне відділення “. І тоді Збрицька приймає несподіване рішення – заводить буксирний трос за… кормову гармату головного калібру і веде майже не кероване судно в тумані через протоку, ширина якого трохи більше кабельтова (185 м), благополучно діставшись до Кронштадта.
А коли 30 серпня війська противника наблизилися до Ленінграда, ” Стерегуще” включили в систему артилерійської оборони міста. Маневруючи по вузькому Морському каналу і на рейді Петергофа, есмінець разом з лінкорів ” Жовтнева революція ” відбивав нальоти ворожої авіації, бив по позиціях ворога.
Однак кількісну перевагу ворога все ж позначилося 21 вересня – того дня в ” Стерегуще”, що стояв на позиції на Великому Кронштадтському рейді, потрапило декілька авіабомб і він затонув.
Підняли есмінець з дна морського 20 липня 1944 року. І ще з десяток років відновлений ” Стерегуще” охороняв морські рубежі нашої Батьківщини. Лише в 50 – і роки він поступився місцем в строю новому бойовому кораблю, передавши йому і своє ім’я.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)