Критика роману “Євгеній Онєгін”

Роман “Євгеній Онєгін” викликав великий відгук у читачів і критиків. За словами Є. А. Баратинського: “Кожен про них тлумачить по-своєму: одні хвалять, інші лають і все читають”. Сучасники лаяли Пушкіна за “лабіринт відступів”, за недостатньо прописаний характер головного героя, недбалість мови. Особливо відзначився рецензент Тадей Булгарін, який підтримував уряд і консервативну літературу.

Однак найкраще роман зрозумів В. Г. Бєлінський, який називав його “енциклопедією російського життя”, твором історичним, незважаючи на відсутність історичних персонажів. Дійсно, сучасний любитель красного письменства може вивчати “Євгенія Онєгіна” і з цієї точки зору, щоб дізнатися більше про дворянському суспільстві початку XIX століття.

І через століття тривало осмислення роману у віршах. Ю. М. Лотман бачив у творі складність, парадоксальність. Це не просто збірник цитат, знайомих з дитинства, це “органічний світ”. Все це доводить актуальність твору і його значимість для російської національної культури.

Чому вчить роман?

Пушкін показав життя молоді, як може скластися її доля. Звичайно, доля залежить не тільки від середовища, але і від самих героїв, але вплив соціуму безперечно. Поет показав головного ворога, який вражає молодих дворян: неробство, безцільність існування. Висновок Олександра Сергійовича простий: творець закликає не обмежувати себе світськими умовностями, дурними правилами, а жити повним життям, керуючись моральними і духовними складовими.

Ці ідеї залишаються актуальними і понині, перед сучасними людьми часто постає вибір: жити в гармонії з собою або ламати себе заради якихось вигод або суспільного визнання. Вибираючи другий шлях, ганяючись за ілюзорними мріями, можна втратити себе і з жахом виявити, що життя закінчене, а так і нічого не зроблено. Саме цього потрібно боятися найбільше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Критика роману “Євгеній Онєгін”