Лінкор “Новоросійськ”
Взагалі – спочатку цей лінкор носив ім’я ” Джуліо Чезаре ” і входив до складу італійського флоту. У 1943 році, коли фашистська Італія вийшла з війни, ” Джуліо Чезаре ” прийшов на Мальту і здався англійцям. Після розділу італійського флоту між державами – переможцями лінкор дістався Радянському Союзу і вже під ім’ям “Новоросійськ ” увійшов до складу Чорноморського флоту.
Увечері 29 жовтня 1955 лінкор повернувся в Севастополь з чергового походу. На борту корабля знаходилися 1576 осіб. В 1 година 30 хвилин, коли корабель перебував на стоянці в бухті, під його носовою частиною грянув найсильніший вибух, в утворену пробоїну ринула забортної вода. Пізніше було встановлено, що в носових приміщеннях відразу загинули близько 170 людей і близько 130 отримали поранення.
Почалися рятувальні роботи під керівництвом старшого помічника командира корабля, капітана 3 – го рангу 3. Г. Сербулова. Однак незабаром керівництво всією операцією перейшло до командуючого Чорноморським флотом віце – адміралу В. А. Пархоменко. Саме він категорично заборонив евакуювати тих, хто не був зайнятий рятувальними роботами. “Нема чого піднімати паніку! ” – Заявив Пархоменко.
Команда робила все можливе, щоб врятувати корабель, але марно… Спроба відбуксирувати “Новоросійськ” на мілководді не вдалася через якорів – їх виявилося неможливо вибрати, оскільки носова частина лінкора вже глибоко пішла під воду. Офіцери неодноразово пропонували Пархоменко перевести матросів, не зайнятих порятунком корабля, на рятувальні судна, але той незмінно відповідав відмовою.
Тим часом рятувальна операція закінчилася повним провалом – в 4:00 15 хвилин ” Новоросійськ ” несподівано ліг на борт і перекинувся, замкнувши в трюмах і внутрішніх приміщеннях корабля всіх тих, хто ще боровся за його живучість.
Вранці перевернутий корабель ще тримався на поверхні. Рятувальники чули стуки зсередини: там ще залишалися живі моряки. Щоб врятувати їх, команда рятувального судна ” Бештау ” проробила в днище отвір. Але і це було зроблено настільки безглуздо, що в дірку почав виходити витісняється водою повітря і лінкор незабаром ліг на грунт. Врятувати встигли тільки сім чоловік з кормового відсіку. Як вважають експерти, загиблих було б набагато менше, якби спочатку на днище встановили кесони і лише потім прорізали корпус і стали б виводити людей, одночасно подаючи всередину повітря. До лежить на дні кораблю спустилися водолази. Вони пройшли по затоплених приміщень і врятували ще двох. На тому все, по суті, й закінчилося.
Таким чином, в тій страшній катастрофі загинули 608 моряків, у тому числі 58 поселеннях на допомогу з крейсерів “Адмірал Нахімов “, ” Михайло Кутузов “, ” Фрунзе ” і ” Молотов”.
Для розслідування обставин загибелі ” Новоросійська ” була створена урядова комісія, яку очолив заступник голови Ради міністрів СРСР В. А. Малишев. За її офіційним висновком причиною загибелі став вибух під носовою частиною старої німецької міни або фугасу, що залишився з часів війни. Після звільнення Севастополя в 1944-1946 роках проводилися тралення бухти, але повної гарантії від мінної небезпеки вони не давали. Як відзначали експерти, “Новоросійськ ” не мав розмагнічуючого пристрої і, отже, був повністю беззахисний проти магнітних мін…
Здавалося б, все ясно і ніякої загадки немає. Але… серед моряків – чорноморців ходили чутки, що “Новоросійськ ” загинув в результаті диверсії… італійців. Мовляв, бойові плавці з підрозділу князя В. Боргезе поклялися, що італійський лінкор не служитиме ворогові, і свою клятву виконали.
До речі, під час війни його підлеглі тренувалися таємно мінувати кораблі саме на лінкорі ” Джуліо Чезаре ” – майбутньому ” Новоросійську “. А з’єднання морських диверсантів в 1942 році брало участь у блокаді Севастополя і добре вивчило його околиці. Так що італійські бойові плавці, в принципі, мали у своєму розпорядженні необхідною технікою і можливостями для проведення такої операції.
Який з двох версій віддати перевагу? У СРСР деякий час віддавали перевагу гіпотезі про диверсію. Все-таки списати вибух на італійських диверсантів не настільки прикро, ніж усвідомлювати, що у власній бойової гавані радянські фахівці не змогли організувати більш ретельне тралення мін, що залишилися з війни.
Останні роки більшу перевагу віддають другої версії. У тому почасти ” винен ” сам князь Боргезе. Опублікувавши перед смертю свої мемуари, він і словом не згадав у них про вибух ” Новоросійська “. А вже коли він був би до нього причетний, напевно, не втримався, згадав… Адже йому за це вже ніщо не загрожувало.
Проте саме версія про диверсію допомогла в якійсь мірі піти від відповідальності справжнього винуватця трагедії – віце – адміралу Пархоменко, на совісті якого сотні даремно загублених життів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)