Детермінізм
Детермінізм (лат. determinare – обмежити, визначити) – вчення про всезагальну причинну зумовленість, закономірний зв’язок усіх явищ у природі, суспільстві і мисленні. Наукове розуміння Д. застерігає літературознавця від прямолінійного трактування співвідношення життя і літератури (за схемою “базис визначає надбудову”), літературного чи історичного процесів. Д. конкретизується в традиційному літературознавстві при обговоренні проблем “обставини і характери”, “мотивація вчинків персонажа”, “впливи і взаємовпливи в літературі”. Виходячи з найширшого розуміння Д. як однобічної залежності, послідовності, лінгвісти вживають термін “детермінант”, яким позначають вільну словоформу, що стоїть найчастіше на початку речення і конкретизує вислів. Наприклад, у синтаксичній конструкції “Надвечір Настя перестала грати, ходила по хаті, по садку, ні за що не бралась” (Леся Українка) слово “надвечір” є детермінувальною обставиною часу щодо групи підмета і групи присудка. За цією аналогією можна докладніше визначати естетичні функції композиційних одиниць тексту при аналізі композиції та архітектоніки цілісного художнього твору, виявляти естетичну доцільність порядку розміщення, наступності розділів, епізодів, мовних конструкцій тощо, які певним чином “детермінують” один одного в тексті і рухають, динамізують читацьке сприйняття. Так чинить Р. Барт, розгортаючи свою концепцію “тексту-читання”. Аналізуючи оповідання О. де Бальзака “Саррацин”, він пише: “Моральний, ціннісний закон тексту-читання вимагає заповнення причинно-наслідкових ланцюжків; для цього кожен детермінант по можливості повинен бути якомога повніше детермінований…”
Related posts:
- Географічний детермінізм Виникнення географічного детермінізму Географічне напрямок в соціальній філософії (географізм, географічний детермінізм) стало першим зовнішнім опонентом соціологічного ідеалізму. Вперше географізм з’явився в 18 столітті в роботах Ш. Монтеск’є, а своє класичне прояв отримав в 19 столітті у Е. Реклю, Г. Боля і ін. Питання про вплив географічного середовища на звичаї суспільства і суспільно-політичні процеси цікавив ще […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Детермінізм Після тріумфального визнання відкритих Ньютоном законів механіки здавалося, що це питання остаточно вирішене на користь загальної зумовленості. Вважалося, що в природі не існує випадкових процесів, все в світі зумовлено або, висловлюючись науковою мовою, детерміноване. Така система поглядів носить назву детермінізму (від лат. Determino – визначаю). Одним з найбільш яскравих прихильників детермінізму був французький математик, фізик […]...
- Географічний детермінізм і поссібілізм Історично склалося так, що саме географія займалася вивченням середовища проживання людей – географічного середовища. На питання про взаємодію природи і суспільства в географії існували 2 напрямки: географічний детермінізм (переоцінка ролі природи) і індетермінізму (недооцінка ролі природи). Поштовхом для розвитку географічного детермінізму (від англ. Determinate – певний) стала поява і поширення вчення Ч. Дарвіна про еволюцію […]...
- Причини механічного руху. Детермінізм Якими факторами визначається рух тіл з погляду механіки? Що таке стан системи з погляду механіки? Що таке детермінізм? У чому сенс лапласовского детермінізму? Як пов’язані Лапласа-ський детермінізм і життя людини? Чи справедливим є концепція Лапласа-ського детермінізму з погляду сучасної науки? Урок-лекція СТАН СИСТЕМИ І ХАРАКТЕР РУХУ ТЕЛ СИСТЕМИ. Ми вже говорили, що причина руху тіл […]...
- Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними. Ще з часів Аристотеля С. л. т. вбачали у відношеннях теми, фабули, перипетій, характерів дійових осіб, мовних засобів. Філософи (передусім Г.-В.-Ф. Гегель) характеризують чотиричленну структуру твору: смисл, зміст, внутрішню і […]...
- Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать […]...
- Кореляція Кореляція (лат. со – префікс, що означає об’єднання, сумісність, і relatio – відношення) – співвіднесення процесів творення, виникнення та сприймання художнього твору. К. – процес багатогранний і поліфазний, виступає одним із механізмів оцінки художнього твору, інтерпретації його сутності і своєрідності. Корелятивність творення і сприймання виявляється в тому, що письменник певним чином орієнтується на реального чи […]...
- Композиція Композиція (лат. compositio – побудова, складання, поєднання, створення) – побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата. К. виражає взаємини, взаємозв’язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору; способів зображення і компонування художнього […]...
- Актуальність художнього твору Актуальність художнього твору (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – суголосність художнього твору (передусім; – його тематики, проблематики) з сучасністю, його відповідність потребам і смакам читачів того часу, коли твір написаний, опублікований або перебуває у процесі читання (рецепції). А. х. т. – один із критеріїв його оцінки в соціологічній критиці. Проте актуальність у мистецтві не […]...
- Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ У літературознавстві існують різні системи класифікації видів художнього образу, які, узагальнюючи, можна звести до двох основних типів, що є похідними від двох розглянутих раніше аспектів розуміння суті художнього образу. В розумінні образу як способу буття художнього твору різні його види співвідносяться з умовно відокремлюваними елементами його форми, тобто постають як прийоми мовної та предметної зображувальності […]...
- Декламація Декламація – мистецтво виразного, художнього виголошення, читання літературного твору. Широко культивувалося в школах України ще з XVI-XVIII ст., в яких вивчали риторику і піїтику, виголошували “орації” (промови), декламували вірші під час вітання знатних осіб, урочистих церемоній, великих церковних свят. Поширеною була Д. віршованих діалогів, шкільних релігійних драм. Декламатори виголошували тексти піднесено, пишномовно, з трафаретними жестами, […]...
- Що таке архітектоніка? Архітектоніка – це більш загальне поняття і застосовується для оцінки і розшифровки цілого через аналіз його складових частин. Архітектоніку, як оновлений тип характеристики композиційної структури, побачили в творах зарубіжної літератури. Наприклад, А. Камю в романі “Чума” навмисно змішує воєдино такі типи аналізу: Форму організації оповіді, Прийоми створення образів, Особливості побудови сюжету, Художній простір і час, […]...
- Читання та його види – Література і дійсність Читання є важливим пізнавальним процесом, що спрямований на осмислення художнього твору. Розрізняють різні його види – залежно від рівня заглиблення у зміст: читання-перегляд, ознайомлювальне й аналітичне читання. На практиці робота з текстом може передбачати досягнення різних результатів. У деяких випадках достатньо обмежитися спрощеним уявленням про твір, коли, скажімо, він цікавить нас як складник широкого літературного […]...
- ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ НАПАМЯТЬ ВІРШІВ Т. ШЕВЧЕНКА ТА ЛЕСІ УКРАЇНКИ – Світ української поезії Мета: ознайомити учнів з методикою виразного читання; розвивати пам’ять, навички вдумливого читання напам’ять поетичних творів, їх аналізу; виховувати моральні якості, естетичний смак, любов до поезії, удосконалювати творчі акторські здібності. Обладнання: портрети Т. Шевченка, Лесі Українки, ілюстрації до творів, плакати з теорії виразного читання. Тип уроку: урок виразного читання. ПЕРЕБІГ УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ОГОЛОШЕННЯ […]...
- Гармонія Гармонія (грецьк. harmonia – злагодженість, скріплення) – естетична категорія, яка виражає співмірність, взаємозв’язок елементів будь-якого явища, які в певній системі становлять цілісність, що має естетичну цінність. У такому широкому значенні Г. використовується для характеристики явищ об’єктивної дійсності, змісту художнього твору, його форм, взаємовідповідності між ними. Г. співвідноситься з дисгармонією, і в цьому співвідношенні виявляється відносність […]...
- Тема Тема (грецьк. thеma – те, що лежить в основі) – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Т. художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем. Т. іманентно пов’язана з конкретно-чуттєвим, образним мисленням, тяжіє […]...
- Естетична цінність Естетична цінність – здатність будь-якого явища, насамперед творів мистецтва, викликати естетичне почуття, давати людині духовно-інтелектуальну насолоду (втіху), збагачувати її внутрішній світ. Така здатність зумовлена якостями, властивостями, особливостями тих явищ, які їм притаманні і мають значення, смисл для людини. Е. ц. художнього твору як цілісної структури відчувається читачами по-різному, але при цьому є один індикатор – […]...
- Компонент Компонент (лат. componens – той, що складає) – складова частина цілісного художнього твору, синонім елемента. К. як спільнокореневе слово з композицією, співвідносний з нею. Тому будь-який елемент твору, який виконує відповідну композиційну функцію, є його К. – складові елементи сюжету, засоби характеротворення (монологи, діалоги, портрет, пейзаж, інтер’єр), вставні епізоди, арогог, епілог тощо. Відповідно до принципів […]...
- Сприймання творів художньої літератури Сприймання творів художньої літератури – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне С. т. х. л. складається як, власне, повторне читання, коли реципієнт відтворює у своїй уяві формально-змістову цілісність, художньо-стильову своєрідність самостійно сприйнятого твору в контексті творчості автора і т. п. Сприймання літературного твору в процесі читання відбувається як поступально-зворотний процес, […]...
- Аналіз літературного твору Аналіз літературного твору (грецьк. analysis – розклад, розчленування) – логічна процедура, суть якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв’язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору. А. л. т. опосередковується розумінням специфіки художньої літератури і структури літературного твору, його безпосереднім естетичним сприйняттям. Мета, […]...
- Емоції в літературі Емоції в літературі (лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – психічні стани, акти, які проявляються в свідомості людини у вигляді переживань, Чуттєвого збудження. Е. зумовлені ставленням людини до дійсності, відбивають її. Психологи розрізняють Е. як прості форми чуттєвого контакту з довкіллям (радість, втіха, сум, тривога і т. п.), а почуття – як складніші емоційно-смислові утворення, пов’язані […]...
- Образ як форма буття художнього твору – Визначення художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у зв’язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріального його відтворення за допомогою фарб (у живописі), звуків (у музиці), слів (у літературі). Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то, у принципі, будь-який естетично […]...
- Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- Факти про читання Кожен з нас вміє читати. Хтось любить читання і готовий проводити за книгами весь вільний час, хтось, навпаки, читає дуже рідко. Представляю вам підбірку цікавих фактів про читання. Чи замислювалися ви, що коли людина читає, його очі дивляться в різні боки? Але ми розуміємо зміст тексту завдяки тому, що наш мозок обробляє отриману інформацію. Самий […]...
- Варіанти тексту Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору, У вужчому значенні – видозміни тексту внаслідок його виконання (приміром, сценічного) чи переписування (різні списки Києво-Печерського патерика) тощо. У сучасній літературній практиці найбільш поширений перший приклад, в якому найчастіше виявляються […]...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
- Громадянська лірика. Урок виразного читання віршів Лесі Українки – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ Мета: поглибити знання учнів про лірику Лесі Українки та вірш “Сопйа spem spero”; продовжити роботу над формуванням навичок виразного читання, ідейно-художнього аналізу тексту, розвитком зв’язного усного мовлення; допомогти учням відчути велику силу слова, його вплив на почуття, думки, волю, характер людини і здатність отримувати морально-естетичне задоволення від художнього твору; виховувати любов до художнього слова та […]...
- Чим відрізняється поєднання від розміщення Б. Паскаль і Ферма, вивчаючи теорію азартних ігор, були засновниками нового розділу математики, званого комбінаторикою. У ній вивчається, яка кількість комбінацій заданого типу можна скласти із запропонованих елементів. Що таке поєднання і розміщення Сполучення – сполуки, кожне з яких складено з k1 елементів, вибраних з n1 різних елементів, склад яких відрізняється хоча б на один […]...
- Читання художнього твору не лише читання – Самостійна робота з книгою – Наодинці з давньою словесністю Для студента-філолога читання художньої літератури є професійною справою. Проте навчально-професійне читання має суттєві особливості. Передусім важлива мета читання літературного твору: його належить осмислити як художній факт, явище у творчому доробку письменника, літературному процесі епохи, історії національної і світової літератур. Засвоюючи художній текст, слід урахувати і ймовірні ситуації в перспективі: практичне (семінарське) заняття, екзамен, пізніше – […]...
- Ансамбль книги Ансамбль книги (фр. ensemble – разом) – певна сукупність результатів літературно-художньої, історико-філологічної, науково-публіцистичної, образотворчої і художньо-промислової діяльності, що утворюють ідейно-естетичну єдність. Означаються три типи ансамблів книги: 1 – містить тільки твори художньої літератури, функціонально зорієнтований на максимальний ідейно-емоційний вплив самого тексту художнього твору і оперативність включення його в актуальний контекст; 2 – ілюстровані видання художніх […]...
- Попереднє слово до допитливих читачів Опитування в багатьох країнах світу засвідчують зменшення уваги до читання. Доводиться констатувати прикрий факт, що людина, яка не читає, но може повноцінно розвиватися й мислити, а суспільство приречено на постійне відставання від цивілізованих народів. Якщо хочемо йти в ногу зі світом, багато читаймо! Пам’ятаймо: “Люди, які читають книги, завжди будуть вести за собою людей, які […]...
- Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.” етимологічно і понятійно пов’язаний із терміном “критика”: критика – судження, оцінка, К. – засіб судження, мірило оцінки. Якщо предмети матеріальної […]...
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому – фонічні властивості творів стильової […]...
- Формальний метод у літературознавстві Формальний метод у літературознавстві – один із методів вивчення художньої літератури, зокрема аналізу літературно-художніх творів як органічної єдності змісту і форми, спрямований переважно на дослідження їх форми. Ф. м. у л. виник як реагування на поширення формалізму в мистецтві слова, на обмеженість і недоліки психологічної і культурно-історичної шкіл у літературознавстві. Формувався у західноєвропейському мистецтвознавстві (Г. […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ √ План аналізу прозового твору. 1. Тематика і проблематика. 2. Жанр. 3. Форма оповіді (від імені автора, оповідача тощо). 4. Сюжетно-композиційні особливості (в тому числі й позасюжетні елементи). 5. Простір і час. 6. Система образів і засоби їх розкриття. 7. Мова художнього твору. 8. Ідея. Задум письменника і його втілення. 9. Місце в історико-літературному процесі. […]...
- Що таке абзац в тексті? Ще з початкової школи дітей вчать писати з “червоного рядка”, тобто робити відступ у письмовому тексті. Абзац у тексті – це ряд речень, що містять закінчену думку. Простіше кажучи, абзац – це частина тексту між двома відступами або червоними рядками. Абзац дозволяє легко сприймати і читати текст, якщо б всі пропозиції перебували в одній купі, […]...
- ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “КОМП’ЮТЕРНА МИШКА” І ВІРША “УЗЯВСЬ ДЕМ’ЯН НАВЧАТИ КІШКУ” – БУКВАРНИЙ ПЕРІОД (ПРОДОВЖЕННЯ) Мета: закріпити правила вживання апострофа в українській мові; вдосконалювати навички звуко-буквеного аналізу слів; формувати свідомі навички читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати самостійність. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Миші в шафі шаруділи, Шість шарфів шерстяних з’їли. 2) Звукова зарядка. – […]...