Кореляція
Кореляція (лат. со – префікс, що означає об’єднання, сумісність, і relatio – відношення) – співвіднесення процесів творення, виникнення та сприймання художнього твору. К. – процес багатогранний і поліфазний, виступає одним із механізмів оцінки художнього твору, інтерпретації його сутності і своєрідності. Корелятивність творення і сприймання виявляється в тому, що письменник певним чином орієнтується на реального чи ідеального адресата, свідомо чи підсвідомо “враховує” психофізичні можливості читацького сприйняття, а читач, критик, тлумач вивіряють свої враження текстом письменника, через повторне читання прагнуть наблизитися до тексту твору, вдаючись інколи і до позатекстових чинників (свідчення письменника, його автокоментарі), щоб якнайадекватніше збагнути задум І авторську волю митця.
Related posts:
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть […]...
- Психологія творчості Психологія творчості – відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. П. т. – міждисциплінарна наука, що сформувалася на рубежі XIX-XX ст., на межі психології, мистецтвознавства і соціології. Ії становленню сприяли успіхи загальної психології, виникнення експериментальної психології, психоаналізу, а також оформлення психологічної школи в літературознавстві. Основні […]...
- Досвід Досвід – сукупність знань, навичок, здобутих людиною у житті і засвоєних, випробуваних на практиці. В літературознавстві Д.. конкретизується як художньо-естетичний Д. письменника, читача, дослідника літератури і відрізняється від їхнього життєвого Д. У структурі художньо-естетичного Д. взаємодіють знання історії мистецтва, навички художньої діяльності, розвинутий естетичний смак, враження від сприйнятих художніх творів, емоційна пам’ять, знання мови мистецтва, […]...
- Конкретизація літературного твору Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в […]...
- Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать […]...
- Літературна комунікація і витлумачення (інтерпретація) художнього твору Текст і твір. Підтекст. Аналіз і синтез. Інтерпретація. Аналіз та інтерпретація літературного твору у середній школі. Об’єктом вивчення літератури в школі є художній твір. У цьому зв’язку слід розрізняти текст і твір. Значення цих термінів унаочнюється в структурі літературно-художнього комунікативного акту: автор – авторський твір – художній текст – читач (реципієнт) – читацький твір. Вперше […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Читання художнього твору не лише читання – Самостійна робота з книгою – Наодинці з давньою словесністю Для студента-філолога читання художньої літератури є професійною справою. Проте навчально-професійне читання має суттєві особливості. Передусім важлива мета читання літературного твору: його належить осмислити як художній факт, явище у творчому доробку письменника, літературному процесі епохи, історії національної і світової літератур. Засвоюючи художній текст, слід урахувати і ймовірні ситуації в перспективі: практичне (семінарське) заняття, екзамен, пізніше – […]...
- Аперцепція Аперцепція (лат. ad – до, percipere – сприймати) – у психології – уважне, зосереджене сприймання зовнішнього щодо людини світу на основі попереднього досвіду, на противагу перцепції як несвідомому, автоматичному сприйманню. Розмежування термінів “А.” і перцепція привертає увагу літературознавців до увиразнення відмінностей між сприйманням художнього твору підлітками і дорослими читачами, неосвіченими і філологічно вишколеними читачами з […]...
- ЛІТЕРАТУРНИЙ (ХУДОЖНІЙ) ОБРАЗ. ЛІТЕРАТУРНИЙ ТИП – Літературний образ – сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ. √ Особливості літературно-художнього образу: конкретність, перетворення, емоційність, типізація, узагальнення. √ План характеристики художнього образу: 1. Еволюція героя. 2. Портрет. 3. Поведінка, вчинки героя. 4. Зображення душевних переживань. 5. Ставлення героя […]...
- Враження у творчому процесі письменника Враження у творчому процесі письменника – чуттєва основа, на яку спирається художньо-образне мислення митця. В. – відчуття і сприймання людини, які виникають у неї в процесі безпосереднього контакту з дійсністю і супроводжуються емоційним збудженням. В. живлять уявлення і творчу уяву письменника, забезпечують конкретно-чуттєву пластичність образів. Функції В. у виникненні художнього твору, передачі читачам естетичної ідеї-пафосу […]...
- Зав’язка Зав’язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3., як правило, розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів. У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то 3. набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується випукло, зримо. Міцно стиснута пружина сюжету у 3. роману І. Багряного “Сад Гетсиманський”, де автор […]...
- Михайло Коцюбинський. “Дорогою ціною”. Проблема волі людини та можливостей її здобуття Тема. Михайло Коцюбинський. “Дорогою ціною”. Проблема волі людини та можливостей її здобуття Мета: продовжити ознайомлення із сюжетом твору М. Коцюбинського “Дорогою ціною”, його образами та проблемами; розвивати навички роботи з текстом епічного твору; розвивати усне мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість, уміння висловлювати свої думки та обгрунтовувати їх, ділитися міркуваннями про проблему волі людини та можливості […]...
- Глосарій Глосарій (лат. glossarium – словник, зібрання слів, що потребують пояснення) – зібрання глос, тобто маловживаних сліп, переважно з античної доби та стародавніх пам’яток писемності. Бувають Г. маргінальні, власне, написані на полях книги поряд з основним текстом, внутрішньорядкові та міжрядкові. Започаткувала Г. Олександрійська філологічна школа (ІІІ-ІІ ст. до н. е.) для коментування поем Гомера. Пізніше її […]...
- Твір на тему: Діалог автора і читача у постмодерністському романі Умберто Еко “Ім’я троянди” Автор роману “Ім’я троянди” Умберто Еко – відомий італійський учений і публіцист. Умберто Еко віддав багато сили вивчанню питань художньої творчості. У своєму постмодерністському романі “Ім’я троянди” письменник не лише виконував художні завдання, але й прагне написати твір, який би сформував активного, мислячого читача. Постмодернізм став потужним літературним напрямком другої половини ХХ століття, хоча його […]...
- Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
- Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ У літературознавстві існують різні системи класифікації видів художнього образу, які, узагальнюючи, можна звести до двох основних типів, що є похідними від двох розглянутих раніше аспектів розуміння суті художнього образу. В розумінні образу як способу буття художнього твору різні його види співвідносяться з умовно відокремлюваними елементами його форми, тобто постають як прийоми мовної та предметної зображувальності […]...
- ПЛАН – О. ТВАРДОВСЬКИЙ, Г. БЕЛЛЬ, М. ШОЛОХОВ – ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ – 7 клас Особливості образу оповідача та композиція оповідання М. Шолохова “Доля людини” І. Поняття про композицію. (Композиція (лат, compositio – побудова, складання, поєднання, створення) – побудова твору, доцільне поєднання усіх його компонентів у художньо-естетичну єдність. Композиція показує взаємини, взаємозв’язки, взаємодію персонажів, сцен, епізодів, зображення подій, розділів твору. Компоненти композиції: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.) II. Особливість […]...
- Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
- Образ читача – Система образів художнього твору – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Образом читача називають відображеність у творі особи читача, точніше читацької свідомості як прогнозованого типу оцінки зображеного у творі. Образ читача – багатоаспекТна проблема, пов’язана як з предметом теорії літератури, так і з питаннями психології творчості та сприйняття. Стосовно поетики проблема образу читача, зокрема, постає тоді, коли художній текст розглядається не як замкнуте в собі ціле, […]...
- Естетичний горизонт давньої літератури – Особливості пізнання і розуміння давнього тексту – Наодинці з давньою словесністю Вивчення давньої української літератури має свою пізнавальну специфіку. З одного боку, зрозумілою видається неможливість повноцінно перейнятися емоціями і думками, віддаленими у часі, бо з “переважної більшості літературних творів того часу для нас звітрився всякий аромат і всяке зачарування” (Й. Гейзінг). З іншого – сучасник здатний раціоналізовано, з певного прагматикою заглибитись у зміст давнього твору, що […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Читання та його види – Література і дійсність Читання є важливим пізнавальним процесом, що спрямований на осмислення художнього твору. Розрізняють різні його види – залежно від рівня заглиблення у зміст: читання-перегляд, ознайомлювальне й аналітичне читання. На практиці робота з текстом може передбачати досягнення різних результатів. У деяких випадках достатньо обмежитися спрощеним уявленням про твір, коли, скажімо, він цікавить нас як складник широкого літературного […]...
- Артистична краса “Артистична краса” (“поетична краса”) – синонімічні терміни І. Франка, які в його естетичній концепції Передають поняття про красу художнього твору. У статті “Леся Українка” він писав: “Поетична красота, се не є сама красота поетичної форми, ані нагромадження якихсь нібито естетичних і гарних образів, ані комбінація гучних слів. Усі ті складники тільки тоді творять дійсну красоту, […]...
- Своєрідність вираження авторської позиції в повісти Степана Процюка “Шибениця для ніжності” З авторського визначення повісти випливає, що: 1) твір афішує гранично відверту оповідь, 2) персонажем (і оповідачем) є сорокарічний чоловік. Ми побудуємо виклад на перетині понять “автор” і “оповідач”. В такому ключі творчість Степана Процюка не аналізувалася, досі дослідники (Євген Баран [1], Петро Лот [2] та інші) обсервували загальні проблеми, тому детальна і конкретна студія бачиться […]...
- Канонічний текст Канонічний текст – текст, раз і назавжди встановлений, стабільний у цілому і зокрема, обов’язковий для всіх видань. Встановлення К. т. здійснюється шляхом вивчення всіх фактів, пов’язаних з його створенням. Питання про К. т. і саму процедуру “канонізації” – встановлення К. т. – проблематичне, як і питання про авторську волю, особливо в тих випадках, коли автор […]...
- Гіпербола – Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Гіперболою (грец. Ύπερβολή – перебільшення) називається словесний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них особливу увагу читача. О. Потебня писав, що “гіпербола є наслідком якогось сп’яніння в почуттях, що перешкоджає бачити речі в їхніх звичайних розмірах”. Наприклад: “Давно, давно вже Київ панував. // Його церкви аж […]...
- Інтуїція Інтуїція (лат. intuitio, eid’intueor – уважно вдивляюсь) – здатність людини безпосередньо, раптово, без логічно розгорнутого дискурсивного мислення осягати сутність явищ або питань, які привертають її увагу чи були предметом тривалого зосередження. Без І. неможливе ні виникнення художнього твору, ні його повноцінне естетичне сприйняття. Сучасні дослідники, враховуючи історію вивчення суті і функцій І., називають такі її […]...
- Виразне читання на уроках української літератури в середніх класах – Українська література – шкільна програма 12 класів ПЛАН Роль виразного читання на уроках української літератури та принципи його навчання. Підготовка вчителя до занять з виразного читання – вживання в текст, намір виконавця, підтекст, малювання інтонацією. Партитура твору і її роль у підготовці твору до читання. Структура уроку виразного читання. І. Читання твору – це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився […]...
- Методичні засади формування читацької компетенції О. Шкловська, Аспірантка Запоріжжя Читацька компетенція може бути умовно визначена як здатність до мобілізації та застосування комплексу специфічних особистісних, когнітивних та естетико-комунікативних механізмів з метою організації та реалізації ефективної естетичної взаємодії з художнім твором. Відповідно процес формування читацької компетенції має передбачати взаємопов’язаний розвиток когнітивно-діяльнісної та емоційно-естетичної сфер читача. В психології, педагогіці, естетиці та методиці літератури […]...
- Атрибуція Атрибуція (лат. attributio – визначення, приписування) – одна з проблем текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а також на випадок містифікації. Водночас А. покликана з’ясувати достовірність (автентичність) цього твору, його автора, місце й час його написання, аргументовано спростувати сумніви щодо авторства, які спорадично виникають довкола імен, скажімо, […]...
- Ш. Перро. “Попелюшка”. Ідея винагороди за людські чесноти та страждання – ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА – I семестр Мета: допомогти учням глибше зрозуміти характер героїні та його значення для розкриття головної думки твору; розвивати писемне мовлення учнів, образне та логічне мислення, вміння працювати з текстом художнього твору; виховувати кращі людські якості. обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору. теорія літератури: образ героя, план, художні засоби. ХІД УРОКУ I. Оголошення теми й мети уроку II. […]...
- ПЛАН АНАЛІЗУ ЕПІЧНОГО І ДРАМАТИЧНОГО ТВОРІВ 1. Короткі відомості про автора/авторку, його/її місце в літературі. 2.Історія написання і видання твору. 3. Життєва основа твору. 4. Жанрові особливості. 5. Тема, ідея, конфлікт, проблематика твору. 6. Особливості сюжету та композиції, їхня роль у розкритті поставлених проблем. 7. Позасюжетні елементи і їхнє значення: – назва твору; – присвяти, епіграфи; – описи; – авторські відступи. […]...
- ДЖОНАТАН СВІФТ 1667-1745 – ПРОСВІТНИЦТВО Сторінки життя та творчості Дж. Свіфт народився в Дубліні (Ірландія). Здобув богословську освіту в Дублінському університеті, але, відчувши письменницьке покликання, переїхав до Лондона (Англія), де прославився як філософ, критик і літератор. Дж. Свіфт був невтомним борцем проти несправедливих порядків буржуазного суспільства. Свої критичні позиції висловлював у статтях, памфлетах, а також в основному своєму творі – […]...
- Актуальність художнього твору Актуальність художнього твору (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – суголосність художнього твору (передусім; – його тематики, проблематики) з сучасністю, його відповідність потребам і смакам читачів того часу, коли твір написаний, опублікований або перебуває у процесі читання (рецепції). А. х. т. – один із критеріїв його оцінки в соціологічній критиці. Проте актуальність у мистецтві не […]...
- Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України” – М. Хвильовому тощо. Подеколи П. міститься у вступних рядках до твору або ж править за такий твір, як-от початок […]...
- Критика про роман “Батьки і діти” Тургенєва З моменту публікації роману в журналі “Русский вестник”. Який був консервативним виданням, твір письменника піддається літературознавчим суспільством ретельному аналізу по главам, викликаючи при цьому численні критичні відгуки і докоряють закиди. Найбільше в романі критиків зачіпає подвійність авторського ставлення до головного героя твору, який оцінюється рецензентами з точки зору різних протилежних думок про Базарова. Деякі з […]...
- Що вивчає поетика? Поетика як розділ літературознавчої науки вивчає сам феномен художнього твору. Ця дисципліна існує і в теорії (теоретична поетика), і в історії літератури (історична поетика). Перша досліджує художній світ твору: звуковий – фоніку, ритміку, строфіку, метрику; словесний – особливості лексики, синтаксису твору; образний – персонажі, їх дії, вчинки, сюжет і композицію з метою зіставити усі ці […]...
- Психолого-педагогічні аспекти сприймання творів художньої літератури В. Халін, Викладач Житомирського державного Університету імені Івана Франка Мабуть, ні в кого не викликає заперечень твердження, що основою прилучення до багатств літератури є естетичне сприймання художніх творів. А глибина цього сприймання обумовлена розумінням мови мистецтва, вмінням за словом, діями, вчинками і суперечностями героїв бачити авторську естетичну позицію, його аналіз життєвих проблем. У загальнопсихологічному розумінні […]...