Чукрен – ОСТАП ВИШНЯ
Сива-сивезна старовина…
Отоді ж таки, як жила-була на світі Атлантiда, гонів із сотню за Атлантiдою, трішки вбік, праворуч, була друга казкова країна, що мала чудернацьку трохи назву Чукрен..
3валась так та казкова кpaїнa через те, що її населення, люд, тобто, її Божий, завжди чухався.
Дитинча маленьке, як тільки починало було спинатися на ноги i коли його чи запитають про що-небудь, чи загадають що зробити, зразу воно лізе до потилиці й починає чухатись. І так ото чухається все своє життя, аж поки дуба врiже…
Через те й країна та звалася Чукрен…
Власне кажучи, перша її назва була не “Чукрен”, а “Чухрен”, але згодом “хи” перейшло в “ки”, а правописна комiсiя той перехід “хи” на “ки” затвердила. Так назавжди й залишилася назва тої країни “Чукрен”.
Жили там люди – чухраїнцi. Усе було вони чухаються та співають. До спiвiв були вони великi мастаки. Співають було цілими століттями. Спочатку в них пісні були дуже короткі, мелодійні i з глибоким змістом, а потім, як уже було заведено “Всечухраїнський день музики”, почали співати “Корита” :
Ой, корито, корито,
Повне води налито.
Там дiвчонки руки мили,
А мальчики воду пили.
Не хочу я чаю пить,
Не хочу заваривать,
Не хочу тiбе любить
3 тобой разгаварювать.
Співали вони так, що сусіди їхні, атлантiдяни оті самі, аж вікна було зачиняють:
– Співають чухраїнці! От народ? А коли ж вони вже за індустріалізацію візьмуться?
А ті співають, а ті співають…
Перестануть, почухаються та знову:
Ти скажи мнє пачему,
По какому случаю,
Одного тiбє люблю,
А десяток мучаю.
Отак i жила та казкова країна “Чукрен”.
І якось вийшло так, що мала вона святкувати якесь дуже велике ювілейне свято. Чи то десятиріччя якоїсь події, чи то ювілей якогось громадського дуже важливого чинника одне слово, дуже велике мало відбутися свято. Вирішили святкувати.
От надіходить уже й свято, а чухраїнцi чухаються собі помаленьку.
Сусіди з боку нагадують:
– Не прогавте, хлопці!
А чухраiнцi їм:
– Нічого! Встигнемо з козами на торг.
Та й дочухалися до того, що перед самісіньким святом тик-мик, а святкувати нема з чим. Не підготувалися як слід…
Що маєш робити?
Так вони що втнули? Хитрий народ був. Рік у їх мав 365 день, так вони взяли й ухвалили:
Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів.
Щоб не дуже, значить, поспішати.
3радiли всі дуже…
А заслужена їхня артистка вийшла на сцену в народнім театрі й проспівала художньо:
Віють вітри,
Віють буйні,
Аж-аж-аж дерева гнуться.
На тім, поки що, і кінчився “народний здвиг” з цього приводу.
Отака була колись казкова країна Чукрен
Related posts:
- Чухраїнці – ОСТАП ВИШНЯ Передмова “Чухраїнці”, як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні “Чукрен”. Країна “Чукрен” була по той бік Атлантиди. Назва – “чухраїнці” (і про це ми знаємо) – постала від того, що нарід той завжди чухався… В цій моїй науковій праці ми спробуємо, за виконаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу. Розділ […]...
- Остап Вишня – чарівник сміху – ІІ варіант – 11 клас – ОСТАП ВИШНЯ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Чому людям так подобається смішне? Я думаю, тому, що це покращує настрій, допомагає забути про власні проблеми. А якщо автор до того ж намагається об’єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю – велике задоволення. Саме таке почуття у мене викликають гуморески Остапа Вишні, цього незвичайного “чарівника сміху”. 3 насолодою […]...
- Остап Вишня – видатний український гуморист – 11 клас – ОСТАП ВИШНЯ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Лагідна усмішка, мудрі очі – це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка). Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович понад усе. У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, що він завжди відчував себе слугою народним – і з того був щасливий, бо все своє життя хотів зробити народові щось хороше. […]...
- “Треба любити людину. Тоді тільки ти маєш право сміятися” (Остап Вишня) – Остап Вишня (1889-1956) – Українська література 1920-1930 років Він світив як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця. Він умів і гриміти як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники. (Максим Рильський) Немає, мабуть, такого куточка в Україні, де б не чули імені Остапа Вишні, не читали його веселих усмішок, іскрометних гуморесок, гострих фейлетонів. Недарма Олесь Гончар підкреслював, що ще […]...
- ДЕЩО З УКРАЇНОЗНАВСТВА – ОСТАП ВИШНЯ I. Спеціально для русотяпів Кілька популярних лекцій з українознавства спеціально для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться i не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься “искони русская земля. – Малая Русь, где все обильем дышет”… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії i Юго-Западного краю. Це Велика Україна. […]...
- ЯК МИ КОЛИСЬ УЧИЛИСЬ – ОСТАП ВИШНЯ Дуже рано починалася за старих часів професійна на селі освіта. Тоді вона починалася, коли Ванька або Одарочку було вже “одлучено” і коли Ванькові або Одарочці сорочка підіймалася вище того місця, про яке ви зараз не думаєте, і зав’язувалася вузлом на спині. – Щоб не закаляло! А то воно в мене, вибачте, на втори слабеньке. Ванько […]...
- Сом – ОСТАП ВИШНЯ Ви були коли-небудь на рiчцi, на Осколi, що тече Харкiвщиною нашою аж у рiчку Пiвнiчний Донець? Не були? Побувайте! …За славним мiстом Енськом Оскiл тече повз радгосп, i радгоспiвський садок, як то кажуть, купається в рiчцi. Заплава рiчки Осколу, де вiн у цьому мiсцi розбивається на кiлька нешироких рукавiв, заросла густими очеретами, кугою, верболозом i […]...
- Гагара – ОСТАП ВИШНЯ Одного разу вiдпочивали ми кумпанiєю пiсля ранкової зорьки й пiдраховували, скiльки хто з нас не знайшов битої смертельно качки. П’ятеро нас було дуже досвiдчених охотникiв-влучакiв, дуже цiлких стрiльцiв, що ото: – Ану, пiдкинь картуза! Ану, пiдкинь! Побачиш, як я стрiляю, та до того ж побачиш як у мене ружжо б’є! Пiдкинь! Картуза нiхто не наважувався […]...
- Дилда – ОСТАП ВИШНЯ Дилда, Тимiш Iванович, такий собi є на свiтi. Прiзвище таке в нього: Дилда. Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно покрутив носом, – отак: круть-круть-круть! – i сказав своїй жiнцi Салимонiї Пилипiвнi Дилдi: – Гуртове – чортове! Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником. Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн […]...
- Вальдшнеп – ОСТАП ВИШНЯ – Що, може, на вальдшнепiв поїдемо? – запитав я свого вiрного товариша по охотi. – Воно хоч i пiзнувато, висипки вже далi на пiвнiч посипали, – та, проте, може, ще ж якийсь забарився й у нас. Та й Ральфа треба перевiрити, чи не забув вiн за зиму, як стойку робити! Поїдьмо, провiтримося трохи. – Нi, […]...
- Дрохва – ОСТАП ВИШНЯ Як пiдете ви з хутора на гору, отуди, де колись стояв млин-вiтряк, а потiм звернете на межу, помiж пшеницями, та спуститесь тою межею трохи нiби в дiл – на шлях, що простягся з хутора В’язового до церкви, що в нiй на Покрову храм бував, так ви собi i йдiть тим шляхом далi. Минете церкву, а […]...
- Лисиця – ОСТАП ВИШНЯ Лисiцю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiмає зимовим спокiйним сном. Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як вiдомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву – горжетка. Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його […]...
- Дика гуска – ОСТАП ВИШНЯ Дика гуска – це таки справжня гуска, тiльки – дика. Її можна їсти, – так, як i свiйську гуску, – з пряженою капустою або з яблуками, з гречаною кашею i так. Рiзниця мiж дикою гускою й свiйською гускою та дикою качкою така, що дика гуска нiколи не плодиться в нас на базарах, i для того, […]...
- Щука – ОСТАП ВИШНЯ Розмова буде про справи дуже серйознi, через те давайте вiдразу домовимося про термiнологiю. Значить, так: Щ у к а – це щука-риба роду жiночого. Щ у п а к – це щука-риба роду чоловiчого. Щ у ч е н я т а, щ у п а ч е н я т а, щ у п […]...
- Бекас – ОСТАП ВИШНЯ Присвячую Г. I. Косарьову Бекас для охотника, насамперед, – собака! Я ж нiколи не думаю, що ви таке твердження зрозумiєте безпосередньо! Ясна рiч, що бекас – не собака, а птиця, але кожен мисливець знає, що полювати бекаса без собаки, це все’дно, що справляти весiлля без музики. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за […]...
- Цеп на Муссоліні – ОСТАП ВИШНЯ “Новое время” повідомляє, що Муссоліні дістав перед шлюбом принцеси Іоланди нагороду – цеп Анонціади, що дає право на ранг “королевого кузена”. Нагорода ця дається тільки за дуже важливу національну заслугу. З газет Поволеньки-поволеньки, а вибивається-таки Муссоліні в люди. Був собі простим фашистом. Бився навкулачках, зав’язував тугими вузлами сорочки в купальщиків на березі Тібру й реготався […]...
- Отак і пишу – ОСТАП ВИШНЯ І Як ви пишете? З такими запитаннями частенько звертаються слухачі до всіх письменників мало не на всіх літературних вечорах, де письменники читають прилюдно свої власні твори. Звертаються з такими запитаннями вони й до мене. – Як я пишу? Колись, замолоду, на такі запитання відповідалося жартома так: – А так пишу: беру папір, беру олівця, сідаю […]...
- Короп – ОСТАП ВИШНЯ І Чудесний лiс. Мiшаний. I дуби, великi-великi, в лiсi ростуть, i ясенки, i берестки, i сосни. Найбiльше дубiв та сосен. У тиху погоду в лiсi анi шелесне: тихо-тихо, тiльки коли-не-коли флейтою iволга заграє, застукотить дятел, затiвлiкає щиглик… I знову тихо. Серед лiсу ставок, очеретом з одного боку прикрашений… I якесь так воно вийшло, що з […]...
- З крякухою на озері – ОСТАП ВИШНЯ І Ох, i очеретяна ж рiчка Оскiл! Ох, i рибна ж вона, ох же ж i вутяна! I вутяна, i дупеляча, i бекасинна! А яка вода в Осколi! Лагiдна, ласкава, м’яко-шовкова! Як попливти з мiста, з Куп’янки, Осколом за течiєю, кiлометрiв за 20, на узгiр’ї розляглося село Сенькiв… Пiд Сеньковом Оскiл-рiчка дiлиться на три рукави-рiчища; […]...
- Самі собі шкідники – ОСТАП ВИШНЯ Колись, давненько вже, поїхав я навеснi до одного мого доброго приятеля, директора радгоспу на чудеснiй нашiй Полтавщинi. Просто так поїхав: на лани подивитися, на луки, на зеленi веснянi пшеницi… Та й ходили ото ми з приятелем межами та обнiжками, рвали сокирки, волошки, чудесну ромашку. Директор прикидав, який у нього має бути цього року врожай, ремствував, […]...
- Заєць – ОСТАП ВИШНЯ І Золота осiнь… Ах, як не хочеться листу з дерева падати, – вiн аж ніби кров’ю з печалi налився i закривавив лiси. Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтхає клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й “раскудря-кудря-кудрява”, – ген там на узлiссi бiлявим станом своїм кокетує, нiби на побачення з Левiтаном жде чи, […]...
- Вовк – ОСТАП ВИШНЯ Мисливцевi, що йому вперше в життi доводиться їхати чи йти полювати вовка, раз i назавжди слiд обов’язково запам’ятати стару нашу народну приповiдку: “Не бiйсь вовка, – сiдай у хатi”. Вовк-хижак i хижак лютий, кровожадливий, – проте боятися його нема чого. Кiндрат Калистратович Моргниоко давнiй і досвiдчений убийвовк, – так вiн усiм розповiдав i всiх учив, […]...
- Дика коза – ОСТАП ВИШНЯ Ю. В. Шумському Благородна тварина – дика коза. Благородна i своєю постаттю, коли, струнка й нiжна, стоїть вона серед кущiв лiщини або на зеленiй квiтучо-пахучiй галявинi лiсу нашого чарiвного чи коли, спустившись до Сули, до Росi, до Горинi, грацiозно нахилившись, студену воду п’є. Благородна i в стрiмкому вихорi-льотi, коли, налякана, не бiжить, а стелеться над […]...
- Моя автобіографія (переказ) – Остап Вишня Моя автобіографія (переказ) – Остап Вишня Народився автор 1 листопада 1889 року на Полтавщині, в містечку Груні. Хоча… Народився він не прямо в цьому місті, а на хуторі поблизу, назва якому Чечва. Хутір був у підданстві поміщиків фон Рот. Мати письменника весь час стверджувала, що його витягли з колодязя, коли напували Оришку (корову). Але сам […]...
- Бенгальський тигр – ОСТАП ВИШНЯ Полювати бенгальського тигра треба їхати в Бенгалiю, бо це не простий тигр, як бачите, а бенгальський. Чому нас iнтересує саме бенгальський тигр? Тому вiн нас iнтересує, що бенгальський тигр найбiльший з усiх тигрiв на свiтi, тому що завдовжки вiн 2,5- 3 метри i що самий хвiст у нього 80-95 сантиметрiв, так що, коли вам не […]...
- Ленінград і ленінградці – ОСТАП ВИШНЯ Ленiнград… Що до цього слова додаси i що з нього викинеш? I Петро Перший, i Ломоносов, i Державiн, i Пушкiн, i Лермонтов, i Гоголь, i Крилов, i Достоєвський, i Щед-рiн, i Некрасов, i Шевченко, i Рєпiн, i Сєченов, i Бехте-рєв, i Павлов. I Суворов… I Ленiн… I Смольний… I першi заграви Великої Жовтневої соцiалiстичної революцiї. […]...
- Дикий кабан, або вепр – ОСТАП ВИШНЯ Чого воно так: коли говорять “дикий кабан” – так не страшно, а як – “вепр”, так уже й мороз нiби поза спиною i волосся на головi ворушитись починає? Воно, мабуть, саме слово “вепр” – страшнувате, – якесь таке, нiби з великими iклами й погрозливо хрокає… – Вепр! На Полтавщинi, недалеко славного мiста Гадяча, є село […]...
- Епілог – ОСТАП ВИШНЯ Не люблю епiлогiв! Краще я, бувши людиною абсолютно не егоїстичною, гукну: – Хай живе трудяще людство! Хай живе молода радiсть i радiсна молодь! Не забудьте тiльки, товаришi, ось чого: 1) Бережiть пташинi гнiзда! 2) Винищуйте бродячих собак! 3) Кажiть усiм замiсть “Драстуйте” “Боже тебе борони зруйнувати гнiздо дикої качки!”. Коли вашого знайомого здивує ваше привiтання, […]...
- Як варити і їсти суп з дикої качки – ОСТАП ВИШНЯ М. Т. Рильському Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдової Батькiвщини нашої радянської… …Словом, ви поїхали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса. Само собою розумiється, […]...
- СОМ – ОСТАП ВИШНЯ – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас Ви були коли-небудь на річці, на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець? Не були? Побувайте! …За славним містом Енськом Оскіл тече повз радгосп, і радгоспівський садок, як то кажуть, купається в річці. Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і […]...
- ЗНО – Остап Вишня – Література XX ст Остап Вишн. (Павло Михайлович Губенко) – український сатирик та гумориет, перекладач, журналіст. Увів у літературу жанр “усмішка”. “Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!” (Остап Вишня). Остап Вишня – автор усмішок, гуморесок, фейлетонів, політичних памфлетів, літературно-мистецьких нарисів, рецензій. За життя письменника було видано більше 100 збірок (“Мисливські усмішки”, “Вишневі усмішки” […]...
- Моя автобіографія (Скорочено) – Остап Вишня Моя автобіографія (Скорочено) – Остап Вишня У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ Божий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в […]...
- Короткий переказ – Сом – ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПРОЗА ОСТАП ВИШНЯ За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, [лататтям, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись (тими білими лілеями, й тихо пісню співають. Чарівна річка Оскіл! А […]...
- Універсальна модель тоталітарної держави, змальована у творі В. Самійленка “Ельдорадо” – Зразок твору – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС Гумористи стверджують, що в них завжди будуть теми для написання творів, тому що ані вади характеру, ані недоліки суспільні, на жаль, не зникнуть ніколи. Так само як і тоталітарні режими. Про тоталітарну державу і йдеться у вірші В. Самійленка “Ельдорадо”.. Сатиричний вірш В. Самійленка “Ельдорадо” написано 1886 року. Після його поет став відомий всій Російській […]...
- МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ – ОСТАП ВИШНЯ – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині… […]...
- ОСТАП ВИШНЯ (1889-1956) ОСТАП ВИШНЯ Протягом усього свого творчого шляху Остап Вишня виступав як талановитий і неповторний митець, слово якого глибоко проникало у пласти народного життя й успішно слугувало його безупинному поступові. Справедливо буде сказати: творчість гумориста надихалась і окрилювалась великим поняттям “народ”, про що він полишив щирі свідчення у своїх щоденникових записах. “Який би я був […]...
- Скорочено – ЗЕНІТКА – ОСТАП ВИШНЯ ОСТАП ВИШНЯ “Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину. – Як діла, дідусю? Драстуйте! – Драсігуйте! Діла? Діла – нічого! Діла, як кажуть оці песиголовці, – гут! – І по-німецькому, дідусю, навчились? – Атож. У соприкосновенії з ворогом був, – от і навчився”. Дідусь розповідає, що од нього троє ворогів загинуло. Ось як це […]...
- Скорочено – МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ – ОСТАП ВИШНЯ – 11 КЛАС Автобіографія Остапа Вишні написана у звичній для нього гумористичній манері. Народився він у містечку Груні, точніше, подія ця трапилась не в самому містечку, а в хуторі Чечві, де батько працював прикажчиком у маєтку поміщиків. Вік немовляти провів у колисці з вервечками. Був другою дитиною у багатодітній родині, після нього народи Лося ще п’ятнадцять дітей. Генеалогії […]...
- Остап Вишня – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Остап Вишня – видатний український письменник-сатирик і гуморист. Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області в багатодітній родині управителя панського маєтку. 1907 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу. З 1917 року навчався в Київському університеті, який через події революції 1917 р. та громадянської війни так […]...
- Скорочено – УСИПКА, УТЕЧКА, УСУШКА Й УТРУСКА – ОСТАП ВИШНЯ ОСТАП ВИШНЯ (Теорія) Чотири найулюбленіших слова на господарському фронті. Чотири наймодніших слова нашої доби. І всі на “у”… І от ці чотири “у” ростуть і вниз, і вгору, скрізь розростаються, вкорінюються, “як тропічні маки”, хочуть покрити все народне господарство. Коли дивишся здалеку на економічні бази, то здається, ніби бачиш не їх, а лише одні “у”. […]...