Чим відрізняються селяни від козаків
Уявлення про те, хто такі козаки, істотно різнилися в різні часи. Козаками називали старообрядців і селян-кріпаків, які переховувалися на околицях держави. Потім козака наділили особливим романтизмом, і стали сприймати виключно як “бунтаря”. Існувало й така думка, що козаки – це все служиві, складові кінні війська Царської Росії, а зарубіжні історики і зовсім всіх ухильників від феодальних податків і повинностей вважали козаками. Так хто ж козаки насправді, і в чому їх основна відмінність від селян?
Слово “козаки” прийшло до нас з древнеиранских мов і перекладається як “вільна людина”. Найбільш ранні згадки про козаків у російських літописах датуються першим століттям нашої ери. Місцем їх проживання називаються Кубанські землі та Приазов’ї.
Таким чином, ні старообрядці, ні селяни-кріпаки ніякого відношення до зародження козацтва не мають. Однак козачі громади дійсно поповнювалися жителями прикордонних земель, втікачами з полону, а також енергійними, активними “бунтарями”.
Селяни, як клас, з’явилися ще в епоху неоліту, і являли собою спочатку вільних землеробів. Починаючи з середніх століть, і закінчуючи вісімнадцятим століттям, вони знаходилися в залежності у землевласника, і були прикріплені до певних земельних наділів.
Найменування “селяни” з’явилося в давні часи, коли віруючі люди йшли подалі від великих поселень і організовували там невеликі села. Вони займалися землеробством і називали себе “християнами”.
Місця проживання
Селянські поселення знаходилися за містом. Визначальним фактором була наявність родючих земель.
Козаки селилися вздовж річок, таких як Дон, Дніпро, Дунай і т. д. Їх містечка знаходилися у важкодоступних місцях, захищених ярами і болотами, серед чагарнику, на островах. Нерідко козаки і зовсім освоювали непрохідні, дикі території.
Поселення
Козачі станиці значно відрізнялися від селянських поселень. Вони були набагато більше, мали кругову забудову, навколо викопувався глибокий рів, який служив оборонною спорудою.
Селяни не мали потреби в оборонних діях. Їх поселення були найчастіше безладними і витягувалися на велику відстань.
Житло
Селянський двір являв собою комплекс безпосередньо самого будинку та прилеглих до нього побутових споруд і родючих земель. Будинок, як правило, виготовлявся з деревини. Посередині будинку розташовувалася піч, а ось труби ніякої не було. Дим виходив у маленьке віконечко. До будинку часто приробляти прибудови, звані кімнати. Практично всі меблі була стаціонарною, і було конструкційної частиною хати.
Козача садиба огораживалась високим щільним парканом, а сам будинок знаходився віддалік. Сторона, повернена до вулиці, робилася без вікон з метою забезпечення безпеки жителям будинку. Будівельними матеріалами служили глина, камінь, очерет, рідше дерево. Садиба включала в себе передній чистий двір і кілька господарських задніх дворів. Обов’язково малася літня кухня.
Пекти в козачих будинках розташовувалася в кутку, а стіни були прикрашені численними портретами, картинами, збруєю.
Основний вид діяльності
У всі часи селяни були аграріями. Робота на землі, розведення худоби – основні види діяльності селянина. Саме заняття землеробством може бути основоположним ознакою цього стану.
Козаки завжди були воїнами. З ранніх років хлопчаків навчали військовій справі, виробляючи в них схильність до дисципліни і самоорганізації, відточуючи військову майстерність.
Ставлення до свободи
Більш волелюбних людей, ніж козаки, важко собі уявити. Навіть у ті часи, коли козаки перебували на військовій службі у Государя, вони не втрачали своїх вольностей і свобод. Козаки встановлювали свої закони, часто перечащіе воєводським і державним указам, мали самоврядування.
Селяни великий період часу перебували “у владі” феодалів, були обмежені в пересуваннях, платили різноманітні податі. Час від часу деякі тікали від такого життя, і найчастіше за Дон, до козаків. Козаки ніколи не видавали втікачів, і їм це прощалося, однак і брали в козаки далеко не кожного. Мало було просто втекти від феодальної залежності, щоб стати козаком. Необхідно зарекомендувати себе, вирізнитися в бою, розуміти ідеї козацтва і дотримуватися неписані козачі закони.
Розподіл сімейних ролей
Селянські сім’ї найчастіше були численні. Більшість членів сім’ї виконували роль наймитів. Існувала стійка взаємозв’язок між кількістю працівників, тобто дітей у сім’ї та її достатком.
Селянські сім’ї характеризувалися патріархальними відносинами з високими показниками авторитаризму глави сімейства. Жінка в цій сім’ї перебувало в беззастережне підпорядкуванні у чоловіків. У разі втрати глави сімейства, селянська вотчина зазвичай втрачала в достатку і приходила в непридатний стан, а господарювати починав старший син.
У козацькій родині також на чолі стояв батько, але в його відсутність рівної владою володіла і жінка. Їх слово і авторитет користувалися безумовною повагою. Батьків завжди називали на “Ви”, а в присутності літньої людини не сміли заговорити без його дозволу.
Козачки мали більше свободи, ніж заміжні селянки. Молодь також володіла дещо більшими правами і вольностями в порівнянні з селянськими дітьми.
Козачі сім’ї, як правило, були великі. Кожен новий член сім’ї розглядалося як продовжувач роду.
Відмінності козаків від селян:
Козаки в усі часом були вільним волелюбним народом. Селяни до 18 століття перебували в підпорядкуванні.
Основний вид діяльності селян – землеробство. Козаки з ранніх років освоювали і відточували військову майстерність.
Селянські будинку значно менше козачих, в основному дерев’яні, з чорними від кіптяви стінами. Будинки козаків, у своїй більшості, глиняні, кам’яні, рідше цегельні і дерев’яні, відрізняються численними декоративними елементами інтер’єру.
У козацькій родині жінки та молодь мали більше прав, ніж в селянській.
Діти в козацьких сім’ях були продовжувачами роду, а в селянських – батраками.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)