Чим відрізняються західники від слов’янофілів?
У числі найбільш відомих ідейних течій 19 століття в Росії – західники і слов’янофіли. Яких концепцій дотримувалися ті і інші? Чим відрізняються західники від слов’янофілів?
Хто такі західники?
Ідейні течії західництва і слов’янофільства сформувалися в 30-40 роках 19 століття. На їх появу вплинуло, насамперед, повстання декабристів. Російські філософи і мислителі сформували 2 підходи до забезпечення розвитку Російської держави, що характеризуються як схожістю, так і значними відмінностями.
Західництво почало формуватися дещо раніше слов’янофільства – приблизно з 30-х років 19 століття. Його основними прихильниками стали дворяни, поміщики, купці, різночинці. Головними ідеологами західництва були філософ і публіцист П. А. Чаадаєв, письменник і драматург І. С. Тургенєв, публіцист, філософ і педагог А. И. Герцен. Так, саме Чаадаєв склав знаменитий збірник “філософського листів”, що вплинув на формування двох розглянутих ідеологічних течій.
Західники вважали, що Росія повинна рухатися тим самим шляхом, який пройшли західні країни – перш за все, європейські. Якщо їй це вдасться зробити, вважали вони, Росія навіть зможе випередити Європу за рахунок більш оперативного освоєння кращого її досвіду розвитку.
Серед західників не було єдиної думки щодо того, яким чином в державі повинні здійснюватися реформи – мирним способом або революційним. В рамках даного ідейної течії сформувалося 2 крила з протилежними поглядами на це питання – ліберальне і революційне. Перше виступало за мирні реформи, друге – за революційні.
Західники були впевнені, що в Росії потрібно ввести конституцію і елементи парламентаризму – за зразком, який існує на той момент в Англії. Деякі представники даної течії стверджували, що політична система країни повинна розвиватися по республіканським принципам.
Західники вважали за необхідне обов’язково скасувати в Росії кріпосне право. Крім того, прихильники цієї ідеології вважали, що в країні повинні активно впроваджуватися принципи застосування найманої праці – це прискорило б розвиток її економіки.
Західники виступали за активну модернізацію інфраструктури – в цілях, знову ж таки, забезпечення динамічного розвитку господарства. При цьому вони припускали використання переважно європейського досвіду модернізації.
Західники були віруючими людьми. Але вони вважали, що релігія і державне управління не повинні залежати один від одного.
Прихильники даної течії визнавали Петра Першого одним з найбільших правителів Росії, так як йому вдалося значно наблизити державу за рівнем розвитку до провідних європейських країн.
Хто такі слов’янофіли?
Слов’янофільство почало формуватися з 40-х років 19 століття. В принципі, вона спиралася на ту ж соціальну базу, що і західництво, – основними його прихильниками були поміщики, що мають середній рівень доходів, а також купці і різночинці. Головними ідеологами слов’янофільства були поет, богослов і філософ А. С. Хомяков, публіцист, критик і лінгвіст К. С. Аксаков, письменник і археограф П. В. Киреевский, громадський діяч В. А. Черкаський. Ідеї даної течії підтримували поет і дипломат Ф. І. Тютчев, письменник і етнограф В. І. Даль, письменник і громадський діяч С. Т. Аксаков.
Слов’янофіли вважали, що Росія має свій шлях, який не повинен істотно перетинатися з західним. Як вважали ідеологи даної течії, країна повинна була розвиватися з опорою на православ’я, самодержавство і народність. Росії необхідно бути, стверджували слов’янофіли, рівноправним, а то і більше високостатусним партнером західних країн. Якщо в державі були потрібні реформи – проводити їх потрібно було, як припускали прихильники даної течії, виключно мирним шляхом.
Слов’янофіли заперечували введення в Росії конституції і елементів парламентаризму. Державна влада в країні повинна була грунтуватися тільки на самодержавство.
Прихильники цієї течії вважали за необхідне скасувати в Росії кріпосне право – але таким чином, щоб цей процес не порушив усталеного укладу селянського життя, багато в чому спирається на громаду.
Слов’янофіли підтримували ініціативи, пов’язані з модернізацією виробництва, розвитком банківської системи, будівництвом інфраструктури в країні. Однак відповідні перетворення, як вважали прихильники цієї течії, повинні були здійснюватися в економіці держави поступово.
Виключно значущим умовою успішного розвитку Росії слов’янофіли вважали прихильність державних діячів релігійним нормам. Вони були впевнені, що саме православ’я, віра – основа історичної місії Росії.
Слов’янофіли вельми негативно ставилися до особи Петра Першого, який, “прорубавши вікно в Європу”, привніс в Росію таким чином чужі, на думку прихильників даної течії, елементи культури і принципи розвитку.
Різниця між західниками і слов’янофілами
Головна відмінність західників від слов’янофілів в тому, що перші вважали, що Росія повинна розвиватися, повторюючи шлях провідних європейських держав. Другі були впевнені, що країна має особливий шлях. Звідси – велика кількість інших відмінностей між розглянутими ідеологічними концепціями.
Чим відрізняються західники від славянофіловнажміте на картинку для збільшення
Складно однозначно оцінити, хто здобув в кінцевому підсумку перемогу – слов’янофіли чи західники. Але з урахуванням наступних історичних подій (не тільки в контексті 19 століття, а й 20-го), можна зробити висновок про те, що розвиток країни пішло по принципам, в значній мірі більш близьким до західних концепцій: було скасовано кріпосне право з подальшим активним поширенням трудових правовідносин, інфраструктуру взялися модернізувати із застосуванням європейського досвіду, церква і держава стали більш незалежними один від одного, особистість Петра Першого початку оцінюватися суспільством позитивно. Росія перестала бути самодержавної монархією і перетворилася в республіку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)