Чим відрізняються однодольні рослини від дводольних рослин
Однодольні та дводольні рослини – це два класи рослин, порівняння яких дуже часто піднімається в процесі контролю вивчення шкільного курсу біології чи в завданнях з ЗНО.
Що таке однодольні та дводольні рослини
Однодольні рослини – це клас покритонасінних рослин, у яких насіннєвий зародок складається з однієї сім’ядолі. Прикладами таких рослин є пшениця, лілія, тюльпан, осока, пальма.
Дводольні рослини – це один з класів покритонасінних рослин, у яких насіннєвий зародок складається з двох сім’ядоль. Характерними представниками класу є соняшник, дуб, кава, береза, лавр, виноград, картопля і гречка.
Порівняння однодольних і дводольних рослин
У чому ж різниця між однодольними і дводольними рослинами? Однодольні рослини вважаються першими покритонасінними рослинами. Сліди представників усіх основних сімейств цього класу були знайдені в гірських породах крейдового періоду, тобто 110 мільйонів років тому. Паралельно з однодольними рослинами на Землі були помічені сліди присутності дводольних рослин. Тому в світі ботаніки досі не вщухла дискусія про те, який саме клас став предком для іншого.
Основною характерною ознакою всіх однодольних рослин є наявність однієї сім’ядолі в зародку рослини. Ця сім’ядоля – сильно модифікований листок. Головною ознакою всіх дводольних рослин є наявність двох сім’ядоль у насіннєвого зародка. Вони розташовані супротивно. Ембріогенез дводольної рослини пов’язаний не з листком, а з коренем і пагіном.
Квітка однодольних рослин в більшості випадків має три пелюстки, три плодолистка, шість тичинок і шість оцвітин. Тобто кількість всіх елементів квітки кратно трьом. Кількість структурних елементів дводольної рослини дорівнює чотирьом або п’яти.
Стебло однодольних рослин в більшості випадків не гіллясте: воно м’яке і не має камбію. Якщо перерізати таке стебло навпіл, то буде видно, що провідні пучки в ньому розташовані хаотично і безсистемно. Стебло дводольної рослини часто буває потовщеним або здеревілим за рахунок наявності утвореної тканини – камбію. Провідні пучки в такому стеблі розташовані кільцеподібно.
Листя однодольних рослин часто пов’язані прямо зі стеблом – без черешків, прилистків і інших надмірностей. Їх легко впізнати по паралельному або дугоподібному жилкуванню. Листя дводольних рослин мають сітчасте жилкування, тому що утворені вже після проростання організму з паростка апикальної системи.
Коренева система однодольних рослин завжди мичкувата, зародковий корінець в ній швидко атрофується, віддаючи пальму першості в забезпеченні організму водою і мінеральними речовинами підрядним корінням. Коренева система дводольної рослини розвивається за стержневим типом – один головний корінь і деяка кількість бічних коренів.
Відмінність однодольних рослин від дводольних рослин полягає в наступному:
- Зародок однодольних рослин володіє однією сем’ядолею, а зародок дводольної рослини – двома сім’ядолями; Кількість структурних елементів у квітці однодольних рослин кратно трьом, в дводольних – чотирьом і п’яти; Стебло однодольних рослин м’яке, дводольних – тверде, часто одеревеніле. У першому варіанті провідні пучки розташовані хаотично, у другому – кільцеподібно; Листя однодольних рослин охоплюють стебло і пов’язані з ним. У дводольних листя кріпляться за допомогою черешка. У першого листя має паралельне жилкування, у другого – сітчасте; У однодольних рослин коренева система мичкуватого типу, У дводольних – стрижневого.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)