Чарльз Діккенс. Різдвяна пісні в прозі. Сюжет і композиція повісті

Мета: познайомитись із творчістю Чарльза Діккенса; проаналізувати зміст строфи І “Різдвяної пісні в прозі”; вчити школярів підтверджувати свої думки художнім текстом, розвивати вміння аргументовано висловлювати власну точку зору при оцінюванні героїв, їх вчинків та фактів художньої реальності; з’ясувати сутність авторської точки зору на людину та її місце в суспільстві; формувати діалогічний тип мислення школярів.

Обладнання: слайд-презентація “Чарльз Діккенс”, фрагмент “Різдвяна історія”, ілюстрації до повісті.

Хід уроку

I. Організаційний момент. Створення ситуації успіху

Звучить музика Леонтовича “Щедрик”.

Учитель. Доля іноді дарує нам чудові подарунки. Думаю, наша сьогоднішня зустріч – це теж своєрідний подарунок. У нас є прекрасна нагода добре попрацювати на уроці і отримати від цього задоволення.

II. Мотивація навчальної діяльності. Очікування

– Чи хотів би кожен з Вас бути щасливою людиною? На уроці ми будемо шукати відповідь на питання: що робить людину щасливою? А допоможе нам в цьому видатний англійський письменник Ч. Діккенс та герой його повісті “Різдвяна пісня у прозі” Скрудж.

Чарльз Діккенс – один із найвидатніших письменників Англії XIX століття. Народився в передмісті Портсмута в родині дрібного службовця. В дитинстві захоплювався театром, літературою, з величезним задоволенням навчався в школі. Але щасливе дитинство Діккенса було зруйноване банкрутством та арештом батька. З десяти років хлопчик змушений був працювати, щоб заробляти на прожиток своєї сім’ї. Про 12-16-годинну працю на лондонській фабриці вакси, де Чарльз наклеював ярлики, він згадував із жахом і смутком. Дорослий Діккенс все своє життя прагнув вирватися зі злиднів та назавжди зберіг почуття жалю до бідняків, співчував їм і допомагав чим міг. Своєю літературною діяльністю Чарльз Діккенс прагнув привернути увагу суспільства до жахливої несправедливості, до знедолених. Він сподівався, що його твори допоможуть зачерствілим багатіям стати милосердними. Діккенс вважав, що творити добро доречно завжди, але найсприятливішим часом для допомоги нужденним людям є світле свято Різдва.

– Як ви гадаєте, чому письменник вважав свято Різдва найсприятливішим часом для того, щоб робити добро?

Учитель. Діккенс дуже любив різдвяні свята. Він бачив у них прояв природної доброти та життєлюбства народу, простих, але щирих веселощів, без яких життя бідняків було б ще злиденнішим і сумніщим. Письменник сприймав Різдво як свято домашнього вогнища, тому воно було особливо дорогим для нього. Діккенс любив веселе відкрите вогнище каміну, біля якого у різдвяний вечір збиралася сім’‎я, любив затишок кімнат, прикрашених гілками омели або гостролисту, – особливо привабливий узимку, коли надворі йде сніг, гуркоче вітер і згущається морозний туман. Любив він і традиційний ритуал цих свят – веселі ігри і танці до чи після вечері з обов’‎язковим пудингом.

– А чи любите це свято ви?

III. Робота над темою урока.

Екскурсія в країни світу

“Різдвяна пісня у прозі” переносить нас у чарівні святкові дні народження Христа. Різдво… З яким хвилюванням чекають цього свята люди всієї земної кулі! У чому ж секрет такої любові до цих надзвичайних днів? Зауважу, що у кожного народу є свої традиції святкування Різдва. Є вони і в українців, і у росіян, і у мешканців найбільшої країни у світі – США, і у англійців, про яких розповідає твір. (Розповідь учнів про святкування Різдва в США, Англії, Україні)

– Сьогодні ми починаємо працювати з текстом повісті Чарльза Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”.

До створення “Різдвяних повістей” Діккенс приступив уже зрілим майстром. “Різдвяний” цикл Діккенса складається з п’‎яти повістей: “Різдвяна пісня у прозі”, “Дзвони”, “Цвіркун за вогнищем”, “Битва життя”, “Одержимий”.

Особливістю “різдвяного” оповідання є процес душевної трансформації героя, відмова від фальшивих цінностей в ім’‎я в ім’‎я цінностей істинних, гуманістичних, вічних. За умовою жанру на подібну трансформацію давалася лише одна ніч. Зате ця ніч була різдвяна, ніч, в яку обов’‎язково відбуваються чудесні пригоди та перетворення.

Інформація про історію задуму та створення “Різдвяної пісні в прозі”

У 40-і роки XIX століття Діккенсом було видано дві різдвяні повісті (всього їх створено письменником близько двох десятків): “Різдвяна пісня в прозі” (1843) та “Дзвони” (1844). Вони виходили окремими книжками до Різдва, у кінці грудня (в Англії Різдво святкують 25 грудня за католицькою традицією.) Виникнення цих повістей має свою історію. У лютому 1843 року вчений – економіст Сміт, представник передової англійської інтелігенції, член державної комісії з питань дитячої праці, попросив Діккенса як письменника, який мав всенародну популярність та повагою, виступити в пресі за проведення закону про обмеження робочого дня на заводах і фабриках. Він повідомив Діккенсу страшні факти про дикі умови праці фабричних робітників і зокрема факти про експлуатацію дітей на промислових підприємствах. Письменник повністю поділяв погляди Сміта та його прогресивних однодумців і погодився виступити з протестом проти експлуатації дітей. “… не сумнівайтесь, – писав Діккенс Смітові, – що, коли ви дізнаєтесь, у чому річ, чим я був зайнятий, й де, і як, – ви погодитесь з тим, що молот опустився з силою в двадцять разів, та що там – у двадцять тисяч разів більшою, ніж та, яку я міг би застосувати, якби виконав мій первинний задум”. Нам належить з’ясувати, чому автор оцінив силу впливу своїх різдвяних повістей як силу удару 20 000 молотів, зрозуміти, що саме він мав на увазі.

З’‎ясування первинного рівня розуміння авторського задуму

– Ви вже самостійно прочитали повість Чарльза Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”. Можливо, хтось із вас хотів би висловити свої думки стосовно того, в чому полягав сенс написання повісті та сили її впливу на читача.

З’‎ясування особливостей композиції та розуміння назви твору

– Поміркуємо, чому автор назвав свою повість (середній за обсягом прозовий твір про важливий період з життя героя) “Різдвяною піснею в прозі”. (Можливо, тому, що якась важлива подія сталася з героєм саме на Різдво (він змінився.))

– Чому “пісня в прозі”? (Різдво це день народження Боголюдини. Різдво – це свято, гідне оспівування, тому що воно пов’язане з добром, милосердям, це родинне свято, що об’єднує людей. А про такі речі краще співати, ніж говорити просто. Але в житті Скруджа немає ніякої мрії, нічого доброго – лише сіра буденна проза. Тож, можливо, твір називається так тому, що розповідає про перетворення життя героя з прози на пісню завдяки Різдву?)

– Як побудований твір? (Він складається з п’яти частин, розділів, які автор називає строфами, як і належить жанру пісні.)

– Як ви вважаєте, чому розділи автор називає строфами, чи пов’язано це якимось чином із назвою твору? (Так, те, що розділи названі строфами, пов’язано з назвою твору. Пісня – це віршований ліричний твір, що складається зі строф (ритмічно завершених частин твору.)

– У який послідовності автор розташовує строфи свого твору? Чи помітили ви якусь особливість у їх розміщенні? Про що йдеться в кожній строфі?

– Дослідимо, як у композиції твору поєднується реальне й фантастичне:

(І строфа – реальне + фантастичне. IІ, III, IV строфи – фантастичне. V строфа – реальне.)

Учитель. Нам належить упродовж роботи над текстом визначити роль реального й фантастичного в творі, їх співвідношення. Маємо зрозуміти, чому автор починає реальністю й нею ж замикає композиційне коло, розміщуючи в його середині фантастичне, тобто уявне, нереальне, вигадане.

Аналіз І строфи повісті Діккенса “Різдвяна пісня в прозі” “Марлеєва тінь”

– Яку головну інформацію ми отримуємо, ознайомившись зі змістом І строфи “Марлеєва тінь”. (Ми знайомимось з головним героєм повісті Ебінізером Скруджем.)

– Тоді поясніть, чому повість починається звісткою про те, що помер якийсь Марлей. (Марлей був компаньйоном Скруджа, його єдиним другом і душеприкажчиком.)

– Чи вразила Скруджа втрата єдиного друга? (Ні, не дуже. Адже він працював навіть удень похорону Марлея.)

– Як ви розумієте, з якою метою автор додає слова “як і личило справді діловій людині”? Чи доречні вони в ситуації, коли йдеться про похорон друга? (З перших же рядків ми починаємо розуміти, що для Скруджа справи, які дають прибутки, вигоду, найважливіші, важливіші навіть за дружбу, навіть за смерть близької людини.)

– Як ви гадаєте, чому Скрудж залишив Марлеєве ім’я на вивісці? Чому йому було однаково, як його називають – Скруджем або Марлеєм? (Можливо, по-перше, таким чином він хотів зберегти пам’ять про померлого друга; по-друге, не хотів витрачати зайвих грошей на зміну вивіски. Йому було однаково, як його називатимуть, тільки б процвітала його торгова спілка, тільки б пливли до нього прибутки.)

– Зачитаймо портрет Скруджа й поміркуйте, чому автор дає таке детальний опис героя. У чому полягають особливості цього портрета та яке значення він має для розуміння образу Скруджа як літературного героя?

(Зачитується фрагмент від слів “О! Скрудж був справжній “жмикрут”…” до “йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям.”)

– Скажіть, з чого починає автор наше знайомство зі Скруджем: з його поведінки чи з його зовнішності? Чому?

У зошиті діти роблять запис.

Висновок. Автор знайомить нас зі Скруджем, починаючи із рис його характеру до зображення зовнішності, його вигляд безпосередньо пов’язаний з його способом життя. “Холодом душі” обумовлена його поведінка й зовнішність. Але проблема в тому, що зовнішність Скруджа не просто неприємна – вона є дзеркальним відбитком внутрішньої сутності Скруджа. Так автор використовує портрет для розкриття характеру героя.

– Скажіть, чи є хоч щось приємне в Скруджі? (Ні, абсолютно нічого. Він “жмикрут”, заздрісний, жадібний, невблаганний, потайний, ніколи не був щедрим, благородним. Основні риси характеру автор подає метафорично, порівнюючи його з кременем, слимаком, холодом, інеєм.)

– Чому навіть собаки, поводирі сліпих, ховалися від Скруджа? (Його всі боялися: і старці, і діти, і чоловіки, і жінки, навіть собаки вважали його “поганим оком”, вони відчували страшну сутність душі Скруджа, немилосердної і невблаганної.)

– Чому Скрудж не звертав на це ніякої уваги? (Його не цікавили люди, його цікавили гроші.)

– Як розуміти слова автора: “йому…подобалося протовплюватись дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”? (Сам позбавлений співчуття до будь-кого, він втішався тільки грошима, зневажав усіх людей, нехтував ними. Навіть радів, коли робив людям зле.)

– Зачитайте опис погоди напередодні Різдва, який подає автор. Як ви вважаєте, чому пейзаж саме такий і чому твір починається не з опису природи, а з опису Скруджа. Знайдіть ключові слова в уривку та прокоментуйте їх значення. (“Година була холодна, похмура”. “Туман аж проймав” , “було зовсім темно”, “увесь день не виглядало сонце”. “Туман був такий густий, що…. будинки здавались привидами. Туман проходив у кожну щілину, у кожну дірочку від ключа”.)

Висновок. Холод у природі як паралель із холодом душі головного героя. Туман, темрява, холод свідчать про те, що у світі, де не виглядало сонце, такими ж темними, холодними, похмурими є й душі людей.

– Де ми зустрічаємось зі Скруджем напередодні Різдва? (У його конторі, він працює навіть тоді, коли люди готуються до свята. Він не тільки сам знаходиться на роботі, а й утримує там свого єдиного клерка.)

– Що ви можете сказати про ставлення Скруджа до свого службовця? (Він його не вважає за людину, не зачиняє дверей, щоб наглядати за писарем, робоче місце якого знаходиться в тісному, темному, холодному закамарку, схожому на бочку. Скрудж тримає біля себе вугілля, щоб писар зайвий раз не підкинув його в коминок (звертається увага на те, що це не комин, а коминок – маленький, щоб менш вугілля витрачалося). Писар мерзне, замотує шию хустиною та пробує зігрітися хоч біля свічки.)

– Яка подія порушує загальний стан темряви, туману, холоду? (З’являється племінник Скруджа. Він радісний, рум’яний, гарний. Він бажає веселого Різдва.)

– Прочитайте діалог Скруджа з племінником та охарактеризуйте ставлення обох персонажів до Різдва.

– Як сприйняв Скрудж вітання племінника? Чи так відповідають на побажання добра й благополуччя?

– Що приносить людині Різдво? Які це дні? (“Найкращий в цілому році”, “добрий, веселий, ласкавий, привітний день! Єдиний з довгих днів, коли всі вузькі серця ширшають, єдиний день, коли всіх бідних людей вважають за своїх товаришів у житті, а не створіннями іншої породи”.)

– Чому Скрудж називає племінника й клерка людьми, що втратили здоровий глузд? (“Коли б я міг робити так, як бажаю…то я б кожного дурня, що шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!”)

– На що замахнувся Скрудж у своїй бездушності? (Він замахнувся на Бога. Христос проповідував добро, милосердя, любов, прощення. Саме цього й бракувало Скруджеві, тож він деградував повністю, якщо зрікається навіть самого імені Христа.)

– Який сенс появи в конторі Скруджа двох добродіїв із благодійного товариства? (Відмовивши їм у пожертвах на користь бідняків, Скрудж сам підтвердив свій статус людини з безжалісною душею. Він не здатен на співчуття. Скрудж виділяє пожертви тільки на тюрми, робітні дома. Він приходить до страшного людиноненависницького висновку: “Коли б вони (бідняки) згодилися швидше вмерти… то ще й краще було б: поменшало б трохи людей, а то вже намножилося!..”)

– Чому автор вводить фантастичні елементи в оповідання (поява Марлеєвої тіні)? (Тому що всі реальні спроби повернути Скруджа до добра напередодні Різдва не дали результатів. Можливо, потрібне щось надреальне, щоб змусило його пережити потрясіння. Автор знаходить такий спосіб, щоб достукатися до загубленої душі Скруджа.)

Терези життєвих цінностей Скруджа

Там, де повинні бути найважливіші людські цінності – дружба, любов, родинні почуття, співчуття бідним, щедрість, доброта, тощо – пустота. Для Скруджа їх просто не існує. Але за законами Космосу все має бути в стані рівноваги. Не Можна будь-чому надавати перевагу, порушується гармонія, й людина деградує, якщо в її житті переважає матеріальне. Таких, як Скрудж, в реальному житті багато. Чарльзу Діккенсу, як людині віруючій, важливо було привернути увагу багатіїв до бідних, а також змусити їх замислитися над життєвими цінностями, над збереженням душі. Автор знаходить фантастичну можливість сказати Скруджу та іншим, таким як він, про те, що гроші не головне в житті, про те, що треба піклуватись про спасіння душі, поки ти живий.)

– Розкрийте сенс відвідин Скруджа привидом Марлея. (Хтось мав сказати Скруджеві про найважливіше, про душу. Тож автор приводить Марлея з того світу, щоб Скрудж прислухався до нього! ” У людини душа не повинна бути замкнена, – треба, щоб вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, щоб мала співчуття до інших; коли душа не робила цього за життя, то мусить спокутувати по смерті”.)

– У чому полягає символічній сенс прозорості привиду Марлея та його ланцюга? (За життя про Марлея казали, що в нього немає серця. Побачивши гудзики на каптані Марлея ззаду, Скрудж ніби впевнився у справедливості цього твердження. “Ланцюг його був дуже довгим і звивався як хвіст. Він був зроблений… із скриньок для грошей, з ключів, із замків, з конторських книг, паперів і з важких мішків з грошима. Все це було зроблене із заліза”. Символічно ланцюг перетворюється на життєвий тягар після смерті, який треба спокутувати в постійних мандрах і стражданнях. Оскільки Скруджа тішать ті ж самі речі, що тішили й Марлея, то він отримує можливість побачити, якими можуть бути душевні муки після смерті, якщо він не зміниться в реальному житті.)

– У розмові привида Марлея зі Скруджем знову виникає вислів “діловий чоловік”? Чи співпадає його значення в розумінні Скруджа й Марлеєвої тіні? (Для Скруджа вислів “діловий чоловік” пов’язаний із накопиченням багатств, зміцненням “діла”. Марлей після смерті усвідомив, що головним ділом життя мало бути зовсім інше. “Моє діло мусило бути – всі люди, спільне добро. Любов, співчуття, терпіння, доброчинність, – оце все було діло! Торгові справи були тільки краплею того моря справ, що мені було призначено”.)

– Як ви гадаєте, чому привід Марлея найбільше страждає саме о цій порі року, напередодні Різдва? (Можливо, тому, що Марлей у дні Різдвяних свят був особливо безсердечним і жорстоким.)

– Чи є вихід для Скруджа? (Так. Марлей обіцяє йому надію й можливість змінитися, пов’язану із трьома Духами Різдва.)

Висновок. Відвідини Марлеєвої тіні не тільки налякали Скруджа, але й дали йому можливість стати на шлях змін, а відтак у нього ще є можливість врятувати душу від вічних страждань, повернутися до християнських цінностей: милосердя, любові, прощення й добра. І автор використовує для цього фантастичні елементи оповіді.

IV. Підбиття підсумків уроку

– Різдвяна історія Діккенса схожа на казку зі щасливим кінцем. Як і кожна казка, вона має свій підтекст. Письменник нагадує людям, що часто у своїх нещастях винні вони самі, у їхніх руках змінити життя на краще, жити у мирі і злагоді, бути добрими і милосердними. Потрібно хоча б іноді аналізувати свої вчинки, і тоді стануть зрозумілими помилки, які треба виправляти завжди вчасно. Так думав письменник, який бажав бачити всіх людей щасливими. Його мрії були ілюзорними, та все ж він змушував людей замислитися над власним життям.

V. Домашнє завдання

Підготувати розповідь про подорожі Скруджа, скласти план-маршрут подорожей героя.*

(3 votes, average: 2.33 out of 5)