Аналіз віршів Анни Ахматової
Творчість Анни Ахматової займає особливе місце в літературному процесі 20 століття. Не дарма, Анну Андріївну називали не поетесою, а поетом. У її творах поруч з поетичною лірикою стояла величезна:
- Мужність; Непохитність; Сміливість.
Всі вірші були наповнені громадянською й соціальною сміливістю, проявляти які було вельми небезпечно в умовах тоталітарного режиму “вождя народів”. Давайте розглянемо деякі вірші великого поета, щоб спробувати розкрити всю таємницю її загадкової душі.
“Пісня останньої зустрічі”
Вірш належить до раннього творчості А. Ахматової, так як було створено в 1911 році. Лірична героїня твору – сильна горда жінка, яка з гідністю пережила розлуку з коханою людиною. Сама розлука асоціюється у вірші з нещадним роком, і навіть з мотивом смерті.
Анна Ахматова не дає ні опису чоловіку, ні об’єктивної згадки про нього. Це пов’язано з тим, що героїня для себе залишила його в минулому і більше не хоче повертатися до старого. Коли жінка дізнається, що вона виявилася не єдиною жертвою любові свого коханого чоловіка, їй стає значно легше.
“Стисла руки…”
Один з найбільш драматично насичених творів лірики Ахматової. Основа твору – це поєдинок між двома люблячими серцями і боротьба героїні зі своєю підсвідомістю. Жінка не здатна опанувати бурею почуттів, які вона відчуває до свого коханого.
Цей вірш являє собою сповідь: лірична героїня визнає свої помилки, надягаючи темну вуаль, вона немов оплакує відносини, які перервалися з її вини. У вірші опущений діалог, який відбувся між коханими, однак завдяки психологічної насиченості останнього рядка, сенс цього упущення стає зрозумілим для читача.
“Мені ні до чого одичні раті…”
Цей вірш – маніфест, в якому автор розкриває читачеві своє відношення до світу і творчості. У вірші закладені поетичні роздуми А. Ахматової. Поет дозволяє собі деякий суб’єктивізм, який помітний у творі ще з початкових рядків. Автор підкреслює, що створення вірша – це величезна праця, повна перешкод і страхів, проте зрештою, подолавши всі труднощі, поезія, немов квітка, розкривається і дарує радість як людям, так і своєму творцю.
“Мені був голос…”
Твір, який яскраво відображає громадянську позицію Ахматової. Поет протестує проти революції і відкрито заявляє, що це події протистоїть поняттю патріотизму та духовності. У вірші Анна Андріївна пов’язує свою долю з долею всієї російської нації, і заявляє про те, що навіть у ці темні часи вона стоїть Пліч-о-пліч зі своїми співвітчизниками.
“Рідна земля”
Вірш, який став продовженням теми Батьківщини у творчості Ахматової. Анна Андріївна піднімає в ньому вельми актуальну тему: сприйняття людини своєї рідної землі. Поет робить акцент на тому, що багато людей часто сприймають землю, на якій живуть як належне і не надають цьому сакрального сенсу.
Адже земля, яка годує людину і дає йому притулок – це і є Батьківщина, яка насправді є не літературною метафорою, а реальністю, ігнорованою самою людиною. Завдяки художній насиченості, вірш змушує задуматися про велич і могутність рідної землі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)