Аналіз “Фауст” Гете
Аналіз твору Гете “Фауст” дозволяє зробити висновок про те, що воно наймасштабніше, велике і незбагненне твір у всій світовій літературі. Герої твору настільки різноманітні, а тимчасові рамки розмиті і безмежні, що жанр, композиція і тема твору досі є предметом суперечок у світі літературознавства. “Фауста” аналіз може бути корисний учням 9 класів для підготовки до уроків літератури, тестовим і творчим роботам.
Рік написання – близько 1829.
- Історія створення – твір писався протягом 60 років. Почавши в 20-річному віці автор закінчив його за півтора року до смерті. На ідею трагедії вплинуло суспільство “Буря і натиск” (яка виступає проти феодалізму в Німеччині), в якому перебував автор. Тема – сенс людського буття. Композиція – форма – драма для читання, 1 частина – 25 сцен, 2 частина – 5 дій. У першій частині досить чіткі композиційні елементи. Жанр – філософська трагедія, драматична поема, п’єса. Напрямок – романтизм.
Історія створення
“Фауст” – плід роботи письменника, яка тривала практично всю його життя. Природно, що твір “росло” разом з його автором, воно увібрало в себе систему поглядів європейського суспільства протягом півстоліття. Історія німецького чорнокнижника Фауста, який реально існував в 16 столітті в Німеччині, брали за основу своїх творів багато письменників, поети, композитори, художники.
Однак, Йоганн Гете зробив цей образ максимально живим, відчуває, мислячим, визначив його, як людину прагне до істини. Легенди ж про доктора Фауста носять досить похмурий характер, його звинувачують у відступі від віри, в заняттях магією і чарами, в воскресіння людей, в неналежному способі життя. За легендою, він виступав з фокусами, лікував хворих, був бродячим мандрівником. До Гете ніхто не акцентував увагу на тому, що великий учений шукає відповіді на вічні питання, що він великий у своїй спрагою до правди, він вірний справі, яке вибрав.
Початок роботи письменника над “Фаустом” випало на його двадцятирічний вік. Тоді майбутній учений і великий письменник не знав, що буде створювати цей твір все своє життя, що воно стане великим безсмертним шедевром всіх часів і народів. З 1773 по 1775 найсприятливіше працювалося над численними сценами трагедії.
У 1790 році дружба Гете і Шиллера привела до того, що останній умовив поета продовжити роботу над “Фаустом” і неодмінно закінчити цей шедевр. Між 1825-31 роками вже будучи в похилому віці, Гете закінчив працю усього свого життя. Друкувати його при житті він не захотів, в заповіті було зазначено бажання опублікувати “Фауста” після смерті письменника. У 1832 році було опубліковано твір цілком.
Тема
Сенс людського життя, устрій світу, любов, влада, гроші, необмежені бажання і їх наслідки – це лише частина тих, які зачіпає автор “Фауста”. Виділити основну думку в такому масштабному творі досить складно. Трагедія Гете вчить тому, що абсолютне знання не завжди на благо, людина занадто слабка істота, щоб пройшовши диявольські випробування зберегти душу неушкодженою і чистою.
Над ідеєю “Фауста” до цих пір не вщухають суперечки літературознавців і критиків. Жага пізнання світу, емоційного, фізичного, інтелектуального, неминуче призводить до загибелі душі, адже йти на поводу у своїх бажань – явний провал. Гете наповнив твір серйозної філософської проблематикою, при цьому основу сюжету становить народна легенда. Якщо додати до цього ідеї просвітництва і критику середньовіччя – то вийде абсолютно унікальне творіння – таким стала трагедія “Фауст”.
Композиція
“Фауст” за своєю формою можна віднести до драми для читання, далеко не всі його сцени підходять для постановки в театрі. Твір має прозору композицію: посвята, пролог на землі (в театрі), пролог на небесах, зав’язка дії, розвиток подій, кульмінація і розв’язка. Друга частина “Фауста” дуже абстрактна, в ній складно виділити явні структурні композиційні елементи.
Головною особливістю композиції “Фауста” є її багатошаровість, спрямованість на читання з візуальним представленням того, що відбувається “на сцені”. Перша частина складається з 25 сцен, у другій – 5 дій. Незважаючи на складність п’єси, вона досить цілісна в смисловому і художньому плані.
Жанр
Сам автор визначив жанр твору як трагедію. Літературознавці схильні вважати шедевр Гете драматичною поемою, адже вона сповнена ліризму і глибоко поетична. З огляду на, що багато сцен з “Фауста” можна поставити в театрі, твір також можна називати п’єсою. Слід врахувати, що в творі досить явне епічне начало, тому зупиниться на певному жанрі досить складно.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)