Видова і просторова структура
Кожне співтовариство має певну видову структуру. Специфічною характеристикою співтовариства є видове різноманіття (число видів рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів). Одні біоценози можуть бути представлені відносно малою кількістю видів і, навпаки, інші – характеризуються значним видовим розмаїттям. На суші, до найбідніших за кількістю видів, відносяться біоценози арктичних і антарктичних пустель, високогірних льодовиків, деяких типів тундр і аридних екосистем на засолених грунтах, а серед водних біоценозів можна відзначити спільноти ультрасолених озер і солонуватих естуарієв. Число видів тварин і рослин в цих біоценозах рідко перевершує десяток. На іншому кінці шкали видового багатства знаходяться наземні і водні екосистеми тропічного поясу, де загальне число видів досягає 10 тис. І більше. Наприклад, біоценоз тундри включає 250-270 видів, а біоценоз вологого тропічного лісу Амазонки – 5-7 тис. Видів. У будь-якому біоценозі можна виділити один або декілька видів, що визначають його вигляд. Так, вигляд лісового або степового біоценозу представлений одним або декількома видами рослин. В діброві – це дуб, в бору – сосна, в ковильно-типчаково степу – ковила і типчак. У лісі, що складається з десятків видів рослин, тільки один або два з них дають 90% деревини. Ці види називаються домінуючими або домінантними. У словнику-довіднику (В. А. Вронський, 1997) дається таке визначення таким: “домінанти (від лат. – Панівний) – види, кількісно переважають в даному співтоваристві, як правило, в порівнянні з близькими формами або входять в один рівень екологічної піраміди або ярус рослинності “. Домінуючі види займають провідне положення в біоценозі.
У біоценозі є і так звані едифікатори (від лат. – Будівельник). Це будівельники спільноти, тобто види, що створюють умови для життя інших видів даного біоценозу. За В. Н. Кисельову (2002) едіфікаторамі називаються види домінанти, що визначають характер і лад біоценозу, тобто є средообразующей. Таку роль, наприклад, грають ялина і сосна. Ялина в тайговій зоні утворює густі, сильно затемнені лісу. Під пологом її можуть мешкати тільки рослини, пристосовані до умов сильного затемнення, підвищеної вологості повітря, кислих опідзолених грунтів. Відповідно цим факторам в ялинових лісах формується і специфічне тварина населення. Отже, ялина обумовлює існування певного біоценозу.
Видова структура біоценозу характеризується не тільки числом видів, що входять до його складу, але і їх кількісним співвідношенням. Наприклад, якщо в двох порівнюваних біоценозах рослини представлені двома видами і в якомусь із них 90% особин належить одному виду, тоді як в іншому на частку особин кожного виду припадає по 50%, то ці біоценози будуть сильно відрізнятися один від одного. Кількісне співвідношення видів в біоценозі називається індексом різноманітності.
У ході тривалого еволюційного перетворення, пристосовуючись до певних абіотичних і біотичних умов, живі організми так розмістилися в біоценозі, що практично не заважають один одному, тобто їх розподіл носить ярусний характер (малюнок 9.1).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)