Структура природно-ресурсного потенціалу
Окремі природні ресурси і весь ресурсний потенціал освоюються далеко не повністю, тому в країнознавяій характеристиці території (країни, регіону) важливо оцінити ступінь використання ПРП та окремих природних ресурсів в його структурі.
У структуру природно-ресурсного потенціалу території входять різні види природних і антропогенних ресурсів: кліматичні, водні, грунтові, рослинні, мінерально-сировинні, рекреаційні.
Кліматичні ресурси як природні ресурси притаманні всіх регіонах і країнах планети, але володіють різними якісними характеристиками.
Клімат може бути морський і континентальний; вологий і сухий; жаркий і холодний; арктичний, помірний, субтропічний, тропічний, екваторіальний, гірський та ін. Оцінюють його як сприятливий чи несприятливий для життя і певних видів діяльності людини, для сільського господарства або рекреації (курортів, спорту, туризму та ін.).
Водні ресурси – придатні для використання води морів, річок, озер, штучних водойм, підземні води, грунтова волога, лід гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери. Водні ресурси на Землі становлять 1388250000. Км3 і укладені в різних природних об’єктах. Складові їх наведені далі.
Водні ресурси Землі
Природний об’єкт Ресурс, млн. Км3 (%)
Світовий океан…………………………….. 1338 (96,5)
Льодовики……………………………………….. 26, 1 (1,74)
Підземні води…………………………… 23,7 (1,72)
Озера і річки………………………………… 0,4 (0,03)
Грунтова волога…………………………… 0,02 (0,004)
Атмосфера……………………………………. 0,013 (0,003)
Болота…………………………………………. .0,011 (0002)
Водосховища…………………………….. 0,006 (0,001)
Водні ресурси використовуються для водопостачання, іригації, гідроенергетики, транспорту, спорту, рибальства, рекреації та туризму.
Слід зазначити, що найважливіші для життя і діяльності людини прісні водні ресурси, якими людина користується, істотно обмежені в порівнянні з кількістю солоних вод Світового океану, підземних вод та прісних вод, законсервованих в льодовиках.
Грунтові ресурси є найважливішими для розвитку сільського господарства. Їх цінність визначають:
– Площа угідь, придатних для обробітку;
– Родючість, тобто здатність грунтів створювати нову біомасу або урожай рослин (чорноземи, каштанові, підзолисті грунти та ін.);
– Характер обробітку [з поливом (ирригацией) і без нього];
– Ступінь еродованості грунтового покриву (яри, вітрова ерозія та ін.).
Рослинні ресурси – природні угіддя суші, вкриті лісовою, луговий, степовою рослинністю, і морські луки. Значення цих ресурсів неоціненно в глобальному масштабі. Вони створюють (продукують) запаси кисню в атмосфері. У регіональному масштабі рослинні ресурси являють собою запаси деревини для будівництва (червоне і чорне дерево тропіків; кедр, сосна, ялина та інші хвойні породи тайги); харчовий ресурс морської трави в приморських районах; ресурс луговий і степової рослинності як цінного корму для худоби. Відзначимо, що наявність степової рослинності як основи для тваринництва визначало і визначає існування скотарських цивілізацій.
Мінерально-сировинні ресурси – це сукупність копалин і розсипних покладів корисних елементів і сполук, а також природні розчини солей озер, морів, підземних і підводних джерел, що містять мінерали у високих концентраціях, при яких економічно доцільно їх вилучення. Мінеральна сировина – один з найважливіших видів природних ресурсів, так як служить базою для розвитку різних галузей промисловості і сільського господарства, будівництва, транспорту та ін. Мінеральні ресурси підрозділяються на рудні (залізні, мідні, поліметалічні), нерудні (розсипи золота, алмазів, дорогоцінного каменів, будівельна сировина та ін.), горючі (вуглеводневу сировину – нафту, газ, вугілля, торф, а також енергоносії). До особливих мінеральних ресурсів можна віднести і мінеральні джерела вод (холодні і гарячі), мінеральні грязі, використовувані для оздоровчих, бальнеологічних цілей.
Рекреаційні ресурси – це компоненти природного середовища та феномени соціокультурного характеру, які завдяки певним властивостям можуть бути використані для рекреаційної діяльності.
Рекреаційні ресурси – складний вид ресурсів, які складаються з природної та антропогенної складових і формують потенційні можливості для рекреації.
Термін “рекреація” (лат. Recreation – відновлення) означає відпочинок, відновлення фізичних сил людини. Рекреація охоплює короткочасний відпочинок в процесі роботи і довготривалий перерву в трудовій діяльності – щотижневий недільний відпочинок або щорічну відпустку або канікули. У медико-біологічному значенні рекреація необхідна для нейтралізації виробничих стресів, нервово-психічних навантажень, втоми від монотонної праці та гіподинамії. Для відновлення сил людині необхідна зміна умов, вражень, форм діяльності. У 1975 р В. С. Преображенський запропонував поняття “рекреаційна діяльність – діяльність людини у вільний час, здійснювана з метою відновлення його фізичних сил, а також для його всебічного розвитку”.
Туризм – це вид рекреаційної діяльності людини, тобто вид відпочинку. У той же час це вид міграції населення, сфера міжкультурної взаємодії, бізнес, галузь національної та світової економіки, в якій використовуються природні та рекреаційні ресурси.
Природна частина рекреаційних ресурсів – це кліматичні, водні та деякі мінеральні ресурси (наприклад, цілющі грязі). Ці види ресурсів як частини природи існують самі по собі і не є рекреаційними. На їх основі людиною створюється техногенна частина рекреаційних ресурсів – бальнеологічні, курортні, туристські ресурси. Наприклад, пляж на морському узбережжі, джерело мінеральної води, мальовнича долина з порожистій річкою – всі ці природні об’єкти можуть існувати в неосвоєних людиною місцях. Але варто людині про них дізнатися і оцінити їх з точки зору користі, придатності для відпочинку або лікування, як вони стають рекреаційними ресурсами, придатними для туризму, і включаються до природно-ресурсний потенціал.
Цінність і привабливість рекреаційних ресурсів для людини полягає в їх відмінності від звичної для нього середовища проживання. Найбільш приваблива можливість відпочинку в різноманітних і контрастних ландшафтно-кліматичних умовах, наприклад перебування на стику різних середовищ (гори – море, вода – суша, ліс – поляна), які доповнюються різноманітністю культурного середовища. Саме тому найбільшою популярністю серед відпочиваючих користуються ландшафти з різноманітним рельєфом і пейзажами – Чорноморське узбережжя, Середземномор’ї, Каліфорнія, Прибайкалля, Алтай, Камчатка і др. Оцінка рекреаційних ресурсів та вивчення їх просторово-часових закономірностей входять в сферу інтересів рекреаційної географії.
Рекреаційний потенціал – це сукупність природних і соціокультурних передумов, що створюють потенційну можливість для організації рекреаційної діяльності на певній території (країни, району, міста). Рекреаційний потенціал складається з приватних видів рекреаційних ресурсів, існуючих або створених на даній території. Іншими словами, рекреаційний потенціал включає в себе екологічну, соціальну та економічну складові, які піддаються оцінці, і їх необхідно враховувати. Наприклад, рекреаційні ресурси Прибайкалля – це особливий клімат, вода озера, річок і мінеральних джерел, природні об’єкти і пейзажі Байкалу; тварини, рибні та рослинні ресурси озера та прибережної території; готелі, турбази та будинки відпочинку, об’єкти громадського харчування, плавзасоби та інше транспортне забезпечення, що дозволяють здійснювати організацію відпочинку людей в цьому районі. У рекреаційний потенціал включаються також служби забезпечення відпочинку – діючі на території інформаційні та туристські агентства, гіди, екскурсоводи, рятувальники та інший персонал, що обслуговує туристів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)