УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік
Кожний народ пишається своїм героїчним епосом: греки – “Іліадою” и “Одіссеєю” Гомера, ісландці – сагами, французи – “Піснею про Роланда”, а ми, українці, – “Словом про похід Ігорів” і народними думами.
Українські народні Думи з’явилися в ХVст. – у час виникнення козацтва, Згадайте, що саме в цей період виникли и історичні пісні. Думи створювали здебільшого безпосередньо після важливих історичних подій, їхня тематика широка. Думи з’явилися у зв’язку з жорстокими нападами турецько-татарських орд, названі кобзарями невільничими планами. У них оспівано страждання полонених, їхні муки на каторгах. Саме тоді и виникли думи про боротьбу українців проти турецько-татарських загарбників і неволю – “Козак Голота”, “Маруся Богуславка”, “Утеча трьох братів із города Азова”, “Самійло Кішка” та ін.
До нашого часу дійшло чимало дум про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення – “Хмельницький і Барабаш”, “Корсунська перемога”, у яких уславлено подвиги народних героїв, зокрема гетьмана Богдана Хмельницького.
Також відомі соціально-побутові думи, у них оспівано родинні взаємини – між батьками й дітьми, сестрами й братами – “Дума про сестру та брата”, “Бідна мати і три сини” та ін.
Велику роль у становленні и розвитку дум відіграли народні професійні співці – кобзарі, які виконували пісні й думи в супроводі кобзи, бандури чи ліри. Вони передавали наступним поколінням знання про минуле и світогляд предків у доступній формі, що легко запам’ятовується. Такі співці існували в усіх народів: у вікінгів Скандинави – скальди; у Стародавній Греції – поети-кіфареди, у середньовічній Франції – трубадури. У ті часи народні співці виконували роль новинарів (тоді ще не було газет, журналів і мережі Інтернет). Постійно подорожуючи, кобзарі знали найсвіжіші новини, вони ділилися ними, попереджали людей про небезпеку, можливим напад чужинців. Бувало и так, що влада намагалася обмежити їхній вплив, аби тримати під контролем інформацію на своїх територіях.
З покоління в покоління кобзарі своєю творчістю виховували високу духовність, почуття національної гідності, патріотизм. Тарас Шевченко зростав на кобзарських піснях і думах, З поваги до цих народних співців він назвав збірку своїх творів “Кобзар”, а в одній із своїх повістей зауважив: “… коли б грецький сліпець Гомер воскрес і послухав хоча б одну думу у виконанні українського сліпого співця, то розбив би на тріски свій козуб, званий лірою, і пішов би міхоношею до найбіднішого нашого лірника”. Тяжкі умови кобзарського життя змушували цих незрячих об’єднуватися в братства, у яких передавали свій досвід учням.
О. Сластіон. Портрет кобзаря М. Кравченка 1902 р.
Вони не були жебраками, а заробляли собі на життя професійною грою на бандурі та співом. Одні з них виконували думи так, як їх навчили, інші імпровізували, уносячи свої зміни у виконуваним твір. А були й такі, що самі створювали пісні и думи, до нас дійшли імена лише кількох таких творців, а саме: Михайла Кравченка, Петра Ткаченка, Євгена Мовчала, Павла Носача, Євгена Адамцевича.
Неперевершеним бандуристом, якого високо цінувала Леся Українка, був Гнат Гончаренко. Поетеса залишила про нього спогад: “Гончаренко грає ліпше, ніж співає: у музиці він віртуоз межи простими бандуристами”. Улюблена бандура Гната Гончаренка нині зберігається в Музеї Миколи Лисенка (м. Київ).
Блискучим імпровізатором був Остап Вересай. Яскравою гранню індивідуальності цього співця було виконання гумористичних і сатиричних пісень. Неймовірного ефекту він досягав грайливістю мелодії, жвавістю ритму, своєрідною мімікою и пританцьовуванням у такт пісні. Він був ніби театром одного актора. Понад 70 років він мандрував від села до села – і його ім’я стало легендою. Співом “українського Гомера” захоплювалися композитори М. Лисенко й П. Чайковський. Сенсацією стали виступи О. Вересая 1875 р. в Петербурзі перед ученими и діячами культури. Тоді в пресі писали, що “сліпни сімдесятилітній співець наділений величезним талантом, у його думах, як жива, стоїть Україна, сповнена спогадів про минуле”. Професор Луї Леже під впливом виконаних О. Вересаєм пісень почав активно пропагувати у Франції українську культуру, навіть читав курс української мови. У с. Сокиринцях, що на Чернігівщині, створено музей-кімнату Остапа Вересая, а з 1988 р. проводиться фестиваль кобзарського мистецтва “Вересаєве свято”.
Нині кобзарські традиції продовжують різні творчі колективи. Основне завдання сучасних співців-бандуристів – популяризація словесно-музичної культури українців. Один із най відоміших професійних музичних колективів нашої країни – Національна заслужена академічна капела1 бандуристів України імені Г. Майбороди, створена ще в 1918 р. У колективі працює помад 50 співаків-музикантів. Сучасні кобзарі Василь і Микола Литвини створили кобзарську школу в с. Стрітівці, що на Київщині. Тут учні навчаються мистецтва гри та співу. Одним із професійних кобзарів сучасності є Василь Нечепа, він нині єдиний представник чернігівської кобзарської школи. Вражає дивовижне виконання ним народних пісень і старовинний репертуар митця.
1Капела (з італ. каплиця) – хор церковних півчих; хор узагалі.
Остап Вересай. Фото. 1873 р.
Бандура Гната Гончаренка
Теорія літератури
(1 votes, average: 5.00 out of 5)