Скульптурні пам’ятники Древнього Єгипту
Величне враження справляє скульптура Стародавнього Єгипту, що мала ритуальне призначення і пов’язана з культом мертвих. Уявлення єгиптян про вічне життя припускали існування не тільки безсмертної душі, а й нетлінного тіла. Це призвело до появи обряду муміфікації (бальзамування) і до створення статуй, які фараон замовляв для поховання ще за життя.
Характерними особливостями єгипетської пластики стали Фризові побудова композиції, сувора ясність ліній і чіткість контуру, гранично узагальнені обсяги, знакова виразність силуетів. Людина зображувався в ідеальному віці, тобто досягли розквіту духовних і фізичних сил. Єгипетська скульптура строго підпорядковувалася канону – зводу правил, що склалися в процесі художньої практики і закріплених традицій. Так як скульптура була розрахована на фронтальне сприйняття, у передачі фігури на площині поєднувалися анфасние і профільні елементи: голова і ноги повернуті у профіль, плечі – анфас, торс – три чверті. Особливо суворі вимоги стосувалися зображення богів у фараонів. Їх легко можна впізнати по зростанню, значно перевищує зростання інших учасників композиції, в їх зовнішньому про лику незворушний спокій і впевненість у силі царської | влади. Велично сидить на троні фараон Аменемхет III. Поза фараона традиційна і канонічна. Безсумнівно, перед нами образ вольового і сильного владики, царювання якого було відзначено могутністю і добробутом країни. У заупокійної написи про нього сказано так:
Він – знання в серцях,
Його очі простежують кожного,
Він – сонце, видящее променями своїми,
Він висвітлює обидві землі краще, ніж сонце.
Він дав Єгипту процвітати краще, ніж Ніл.
Він годує йдуть його шляхом.
Майстерно передані індивідуальні риси; вилицювате обличчя, важкі повіки, що прикривають очі, різкі складки по сторонах владного рота, чітко окреслене підборіддя. Контрасти світла в тіні на гладкій поверхні граніту підсилюю! виразність образу.
У поняття “канону” входили також визначеність пози (варті фігури з виставленою вперед лівою ногою, що сидять на троні або коліно молитовні), чітка симетрія, пропорційність і ретельне опрацювання всіх деталей, Головне завдання скульптора полягала в досягненні можливо більш точного подібності з портретованого. Його особа повинна була втілювати відчуженість від усього земного, байдужість до радощів і нещасть за життя. І дійсно, кожна статуя дивиться в невідому, нескінченну далечінь, у Вічність…
Існувала й традиційна забарвлення статуй: чоловічі фігури мали темно-коричневий колір, жіночі – жовтий. Волосся завжди були чорними, одяг – білою. Одяг чоловіків складалася з короткої стегнах пов’язки, жінок – довгого, облягає тіло прямого сукні на широких лямках. Матеріалом для статуй служили дерево різних порід або камінь: граніт, базальт, піщаник, вапняк.
Зовсім інакше зображували людей, цілком залежних від влади фараона. На скульптурному портреті переписувача Каї з гробниці в Саккарі відображений сидячим, схрестивши ноги, людина, готова записувати кожне слово господаря. На колінах лежить розгорнутий лист папірусу, в правій руці пензлик для письма. Уважний і зорок спрямований вперед погляд писаря, рухливі спритні пальці. Широко відкриті очі настільки майстерно інкрустовані алебастром, чорним каменем, сріблом і гірським кришталем, що здаються живими. Він звик уважно слухати, коритися і слідувати повчанням свого пана.
Виняткового досконалості в передачі портретної схожості та індивідуальних рис давньоєгипетські майстри досягли в дерев’яній скульптурі. Коли в середині XIX ст. під час розкопок гробниці в Саккарі була виявлена дерев’яна скульптура представницького чоловіки з посохом у руці, місцеві жителі так і ахнули: “Це ж наш сільський староста!” З тих пір вчені-єгиптологи називають царського сановника Каапера “Сільським старостою”. Виконана з декількох шматків фігового дерева скульптура була розфарбована, очі інкрустовані кварцом, а повіки зроблені з міді. Особа Каапера сповнене почуття власної гідності, гордо піднята голова, погляд спрямований в далечінь.
У період Середнього царства активно розвивалася дрібна пластика, пов’язана з похоронним культом. Тоді ж був створений тип кубічної скульптури, коли тіло сидячої фігури за своєю формою нагадувало куб, голова – куля, а руки симетрично лежали на колінах або одна з них була зігнута в лікті. Пізніше, в епоху Нового царства, такий тип скульптури набув широкого поширення.
Серед шедеврів круглої скульптури можна назвати статую подружньої пари царевича Рахотепа і його дружини Нофрет з гробниці в Медуме. Кожен з них відображений в строго канонічної позі. Фігурі царевича доданий урочистий вигляд, його особа индивидуализировано. Виступаючі вилиці, повні щоки, прямий ніс, досить товсті губи, вираз гідності й величі на обличчі, пряма постава і гордо піднята голова – ось що зумів передати єгипетський майстер. На царевича коротка біла пов’язка, на шиї – нанизані на білу нитку амулет сірого кольору і яскрава зелена намистина, які особливо ефектно виділяються на коричнево-червоному теле. Жест руки свідчить про особливу причетність царевича до священного таїнства. У тій же величній позі відображена дружина царевича. М’який округлий овал обличчя, мигдалеподібний розріз очей, підкреслений контурної обведенням повік, рельєфно виступаючий вигин брів, спокійний, упевнений погляд, спрямований у вічність, передають жіночу принадність, гідність і чарівність. Крізь білу сукню з широкими лямками чітко проступає витончена фігура Нофрет. Тіло вкрите жовтої охрою, на її фоні особливо виразно намисто з бус синьо-зеленого кольору. Пишна зачіска перехоплена білою стрічкою з різнокольоровими розетками. Спинки крісел покриті чорними ієрогліфами. Яскраво виділяючись на білому вапняку, вони виступають гідним декоративним обрамленням фігур.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)