З лірики стародавнього Єгипту. Переспіви Б. Стельмаха – ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ
Сила кохання
Кохаю я. Кохання, плоть і кров
В мені змішались, як вино з водою,
Як з медом молоко, як біль з бідою,
Як лавр і помаранча в сплеті крон.
Кохаю я. Не гайся до Сестри1.
Як в бій смертельний1 огир благородний,
Як до ясел до повних бик голодний,
Так ти лети, о Брате, до Сестри.
Кохаю я. Твоя любов мені –
Небесний дар, відважний ловчий сокіл,
Всеможні та палкі вогні високі;
Небесний дар – твоя любов мені.
З прекрасних і радісних пісень сестри, коли вона повертається з лугу
1
Знаючи твої й свої бажання,
Я пішла на луг птахів ловити.
Я пішла на луг тебе любити
Я впіймала в сіті птаха з Пунту2,
[Я впіймала в сіті птаха з Пунту,
Пахнув птах зеленим соком мирри.
[Потім вже тебе я стріла, милий, –
Ти казав пустити того птаха.
Ти казав пустити того птаха,
Щоб лишились тільки ми з тобою…
Що це, милий? Я кричу від болю,
А чи птах той вільний, той
Пахучий?!
2
Закричало дике гуся
Понад Нілом.
Я в солодких сітях б’юся
Білим тілом.
Я в полоні од любові
Знемагаю.
Чи довіку ми обоє,
Ра мій, раю?
Чи надовго, чи надовго
Ті обійми
Як повернусь я додому
Без упійми?
Шепче вітер в лузі лозам
Про кохання…
Ой, скажу, що не вдалося
Полювання.
3
Знов до лугу лечу, лечу,
А над лугом – гусей, гусей…
Та мені не до них.
Я кричу,
Я кричу,
Що віднині ти любий мені над усе!
Над, усе –
Над зорі і над сонця!
Над усе –
Над матір і над вітця!
Над високі віки!
Над розливи Ріки! –
Тільки б в парі серця,
Тільки б в парі серця.
Початок солодких, знайдених у манускриптах висловлювань, записаних нахт-собеком з Некрополя
1
Візьми з собою це і линь-лети до Неї
Чекають там тебе лампадки й орхідеї,
І флейти з арфами. Чека тебе – Вона.
Ти на додачу їй дай випити вина.
Її перехитриш в бажанні та у слові,
І стане вашою ця дивна ніч любові.
І визітхне Вона: “О, обіймай мене!”
І так, як нинішня, ніч завтрашня мине.
2
Як прийдеш ти до Неї з піснями, Тут важливо,
Щоб сказала Вона: “Поміж нами Все можливо!”
На подвір’ї нікого – погляньте! –
Тільки вітер гойдає гірлянди.
3
Ото біда – така ще молода,
А вже аркан так міцно накида.
Вже я в петлі Її смолистих кіс,
Вже я навік до віч Її приріс,
В Її намистія, що в кайданні,
Тавро Її каблучки на мені.
4
Як тебе до мене тягне,
Як обіймів серце прагне,
Нащо довго так мовчати?
О Хатор3, клянусь, хлопчику
Не покину, в травах скину
Перед ним пахучі шати!
5
Ми над Нілом сховались обоє,
У кущах для людей непомітні.
Дві тарелі, де їжа й напої, –
Так на перса мої подібні.
6
Вона мені таке вчинила,
Про що згадувати годі;
Ввійшла, а двері – зачинила,
Мене зоставивши при вході.
А що б то глянути ув очі:
“Ти, красеню, ходи зі мною”.
Чомусь Вона цієї ночі Була глухою і німою.
7
Серед ночі якось випадково
Біля дому Її я спіткнувся.
Камінцем у вікно кинув слово –
Камінець не вернувся.
Біля брами стояти на чатах
Для коханця не вельми приємно,
Відчиніться, благаю, о врата,
Відчиніться таємно.
Бо не злочин. Мене там чекають.
В нічному хліві господині
Два жертовні воли ремигають, –
Це для вас, о гостинні!
Вас вшанують, мов доброго бога,
Їх нечутно одсунеться засув.
Вам, о врата, – вола-довгорога,
Їх одсунеться засув.
А молодшого – вам, о завіси, –
Мовчні стражі нічної гостини,
Щоб сумним не вертався я звідси,
Щоб мене ви впустили.
Ні замків не зоставлять без дані,
Ні ключів; отворіться, о врата!
Хай Сестра у терпкому чеканні
Дочекається Брата.
А ще краще було б, якби теслі
Вас надалі робили з соломи,
Щоб і вмісячні ночі і в темні
Цілував я уста Її теплі,
Її очі солоні.
Над рікою
1
Сестра – на гамтому, далекому березі.
Між нашим коханням ріка протіка.
Дріма крокодил в комишевому пелесі,
І сонце нестерпно ного припіка.
Рушаю убрід – ані страху, ні відчаю.
Ніщо не поверне мене навзворот.
Кохання моє прирівнялось до вічності.
Кохання моє – як закляття од вод.
Я бачу! вже бачу! – Сестра наближається.
Я руки простяг – ще два кроки, ще крок…
Вже тільки півкроку між нами лишається:
В обіймах обсохну – дарма, що намок.
2
Обійми ніжних рук її,
Вона в моїх обіймах –
Це Пунту міррові гаї,
Це млосність нерозвійна!
3
Як тільки вона в поцілунку
Поволі уста розтуля,
Я раптом п’янію – без трунку,
Пливе під ногами земля.
4
Коли вже, нарешті, ти постіль постелиш, слуго?
Та тільки дивися – полотна як слід вибирай!
Є царське?
Не гоже!
Згребінне?
Не треба його!
Що міррою пахне – тим ложе для нас вистеляй!
З червоного шовку легеньке накинь покривало,
Щоб тонко і лагідно тіло її обливало.
5
О, чи діждусь я колись насолоди
Рабою бути між її рабинь! –
Ті – ноги їй змивають кожен день,
А я – лиш від нагоди до нагоди.
6
Чи вимолю коли собі у долі
За пралю їй служити!
Міг би сам 3 одеж змивати мирру і бальзам –
З одеж, в яких співали перса голі.
7
Хочу стати перстенем твоїм
На пелюстці пахучій пальця!
О, щоб так! – пробув би вік твоїм
На пахучім пагінчику пальця.
Фрагменти
1
Цілий день тебе благаю:
Не знущайся без потреби,
Не примушуй до безкраю
В тузі мучитись без тебе!
Вже мій кінь не має стриму,
Колісниця – наче птиця!
Та дарма – вперед нестимусь,
Поки вщент не розлетиться!
2
На щирозлотий острів одплива
Моя Сестра, сп’янівши од любові.
Не покидай, пливім туди обоє,
Допоки в серці ще любов жива!
3
О, день чудового сп’яніння!
Ми разом з ним – любов гряде!
І хай, там бурі нетерпіння,
Хай вітер заздрісне гуде, –
Ми разом з ним – любов гряде!
Питаю нишком свого серця:
За що я так його люблю?
На мене, серденько, не сердься,
Хай навіть я тебе згублю
За те, що так його люблю!
Любовне заклинання
Преславні будьте, о богове,-
Ти, Ра4, ви, Сім Хатор, і всі,
Чиї пов’язки пурпурові
В божественній горять красі!
Нехай Вона іде за мною,
Як віл за пійлом в дні посух,
Як служниця за дітворою,
Як за отарою пастух.
Коли ж не змусите Її ви
Іти за мною – не прощу.
А не діждусь обіймів Дізи –
Бусірїс5 за вогнем пущу.
Слово на збір винограду
Виноград наш, наче град, –
Хто б такому був не рад!
Щиро тішиться господар:
Небувалий виноград!
Вже сягає нам колін –
Соку пінистий рубін,
А на лозах – грона, грона
Чути стиглий передзвін.
Глянь на ягоди оці,
Що тримаєш у руці, –
Ще таких ніхто не бачив,
Навіть наші праотці.
А який веселий сік! –
Від журби і туги лік.
Пий же! – в радощах і втісі
Має жити чоловік.
Вечоріє поміж лоз.
Грона сивіють од рос.
Плавають в рожевій піні
Крапелини жовтих ос.
Пий, господарю, до дна
І воздай на схилі дня
Богові похвальне слово,
Щоб в новому році знову
Вдосталь нам було вина.
Пісня семи хатор6
Наші ритмічні удари – для тебе,
Танцями славимо велич богині –
Слався, о владарко квітів і стебел,
Слався, о сестро небесної сині.
Все це – від тебе: коштовні намиста
Скіпетри владні і музика мірту,
Слався, о жінко, богине пречиста,
Слався, заступнице ніжного флірту.
Ніч у ніч тебе хвалити –
Від смеркання до світання,
Факели пахкі палити
І оспівувать кохання.
Ти – любов, танок, утіха,
Ти – це музика і слово,
Ти – вино міцне у міхах,
Ти – яскрінь вина міцного.
Музика наша – для тебе, богине,
Славимо радість, неславимо тугу.
Слався, о владарко древа і глини;
Слався, о сестро зеленого лугу.
Все це від тебе; пісні величальні
Міфи повчальні і книги пророчі.
Слався щасті слався в печалі і
Заступнице творчої ночі.
Ніч у ніч тобі радіти
З юнаками під зірками.
Ми-твої веселі діти,
Перевінчані вінками.
Ти – Ріки пахучі води,
Ти – забави пречудові,
Ти – барвисті хороводи,
Мудрі пустощі любові.
Плач Ісіди за Осірісом
Я – жінка, дружина твоя і Сестра.
Приходь, я так прагну уздріти тебе!
Як темно довкола, хоч сонячний Ра
По небу у човні двовесло гребе!
Як темно довкола! Клубочиться тінь –
То серце моє від розлуки згоря.
Горить моє серце, бо тінями стін
Від тебе навіки віддалена я.
На наших містах – руйнування печать.
Шукаю тебе – бездоріжжя і дим.
Кохання твоє оповила печаль.
Не будь так далеко! Без мене! Один!
Поглянь, онде Гор7Наш вже Сета8 зв’язав –
На суд братовбивцю, на страту веде. –
О, ні, недаремно комиш і лоза
Сховали Ісіду9 і Гора в той день!
Помщуся за тебе! Приходь, не барись!
Це я тебе кличу – Сестра і жона.
В розпуці розлуці лишень не корись –
Нестерпна для плоті твоєї вона.
Очікування зустрічі
Господарю мій, повелителю,
Між нами і хвилі, і вітер,
Родину чи зо дві ще витерплю,
І далі несила терпіти.
Це станеться нині – ми стрінемось,
Квіти далекого Пунту.
Віп’ються пахучими стрілами
Нашу любов незабутню.
Я знаю, тобою вчаровані
Усі найвельможніші дами,
Це так, але ж ми попаровані
Літами й чужими світами.
Тобі я – супруга закохана –
Одвіку, вовіки і присно.
Стою, наче в землю, закопана
В оцю ось розгойдану пристань.
Переспіви Богдана Стельмаха
____________________________________
1 Сестра, Брат – у стародавньому Єгипті ці слова вживалися також у значенні “кохана”, “коханий” (тут і далі примітка автора).
2 Пунт – очевидно, країна, звідки до Єгипту завозили парфуми.
3 Хатор – (ще Хатхор) богиня радості, кохання і творчості.
4 Ра – бог сонця.
5 Бусіріс – (тепер – Абу-Сір) місто в дельті Нілу.
6 За віруванням стародавніх єгиптян богиня кохання Хатор втілювалась в образи семи богинь – віщунок долі.
7 Гор – бог, покровитель царів.
8 Сет – син богині неба Нут.
9 Ісіда – донька богині неба Нут.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)