Що ж таке глобалізація
У науковій літературі прийнято вважати, що вперше про глобалізацію заговорив американський вчений Т. Левітт, який опублікував у “Гарвард бізнес рев’ю” в 1983 р свою статтю, в якій глобалізація позначалася як феномен злиття ринків окремих продуктів, вироблених великими багатонаціональними корпораціями [121].
Ширший зміст цьому терміну надав консультант Гарвардської школи бізнесу Кенічі Омае [122], який опублікував у 1990 р книгу “Світ без кордонів”. Вважаючи, що з плином часу люди, фірми, ринки тільки збільшують своє значення, а прерогативи держав, навпаки, поступово слабшають, цей учений фактично постулював, що в новій ері (ері глобалізації) всі народи і всі основні міжнародні процеси виявляються підлеглими глобальному ринковому простору. У ньому, на його погляд, “традиційні держави-нації втрачають свою природність, стають непридатними в якості партнера в бізнесі”, а в ролі основних діючих суб’єктів на світовій економічній сцені починають виступати тільки “глобальні фірми”.
З такою категоричною позицією погодилося небагато з колег Кенічі Омае, проте саме його визначення з’явилося відправним пунктом концепції глобалізації – однією з наймолодших і важливих соціологічних доктрин кінця XX століття. З початку 1990-х число статей і книг, присвячених проблематиці глобалізації, стало збільшуватися лавиноподібно.
Часто говорять про процес глобалізації як про новий закономірний розвитку людської цивілізації, вирішальною свої численні загальнолюдські проблеми миру, екології, економіки, культури, освіти, охорони здоров’я та ін. Якби було все саме так! Але в реальності процес глобалізації розвивається в сучасному світі зовсім по-іншому. Як? Наведемо слова одного з високопоставлених чиновників США, який розповів пресі про пануючий в західних країнах, і в США насамперед, розумінні глобалізації:
Якщо Америка хоче, щоб функціонував глобалізм, вона не повинна соромитися вести себе на світовій арені в якості всесильної держави, якою вона насправді і є. Невидима рука ринку ніколи не діє без невидимого кулака. “Макдоналдс” не може розквітати без “Макдоналдс-Дуглас”, виробника F-15. І невидимий кулак, який підтримує безпеку технологій Силіконової долини, називається армія, флот, ВПС США [123].
Ж. Адда з університету Бар-Ілан (Ізраїль) у своїй статті “Новий винахід капіталізму” розвиває тезу про “поширенні механізмів ринку на всю планету”, вважаючи це явище “найдивовижнішим феноменом глобалізації” [124].
М. Кастельс визначає глобалізацію як “нову капіталістичну економіку”, реалізується через “мережеві структури” менеджменту, виробництва і розподілу [125]. Дуже яскраво і відверто суть глобалізації висловив журнал “Монд Діпломатік”:
Мова йде про другу капіталістичної революції. Глобалізація захоплює найвіддаленіші куточки нашої планети, не звертаючи уваги ні на незалежність, ні на відмінність політичних режимів. Світ переживає нову епоху завоювань, яка прийшла на зміну колоніальної ері. Але якщо раніше в якості головних завойовників виступали держави, то тепер ними стали підприємства, конгломерати, приватні промислові та фінансові групи, які претендують на роль вершителів доль світу. Ніколи їх коло не був настільки нечисленним і настільки могутнім [126].
Ось і загальнолюдські цінності! Виходить, що глобалізація – друга редакція старих і добрих (для країн Заходу, зрозуміло) часів епохи колоніалізму, де в ролі колонії виступає вже вся наша планета, всі країни і народи, без будь-якого винятку.
У науковій літературі США, яка продовжує лідирувати у світі і за кількістю публікацій на глобалізаційної тематику, і по числу висунутих у цьому зв’язку точок зору, оцінок і концепцій, проблеми глобалізації в першу чергу розглядаються у зв’язку з феноменом вестернізації як основного вектора модернізації сучасного світу. З цього питання тут сформувалися два підходи.
Перший підхід виходить з того, що глобалізація – процес ширший, ніж вестернізація, і у всіх практичних сенсах дорівнює процесу модернізації. А. Гідденс, Р. Робертсон, У. Коннолі та інші американські вчені вважають, що східноазійські країни досить переконливо довели реальність модернізації навіть тих суспільств, де вестернізація не торкнулася їх культурно-цивілізаційної самобутності.
Другий підхід полягає в трактуванні глобалізації як розширеної вестернізації, глобальної дифузії культури євроатлантичної цивілізації, поширення західного капіталізму і західних інститутів. На думку Н. Глейзера, наприклад, глобалізація – це поширення у всесвітньому масштабі регульованою Заходом інформації і засобів розваги, які надають відповідний ефект на цінності тих місць, куди ця інформація проникає. Чеський президент Вацлав Гавел запропонував образ бедуїна, що сидить на верблюді і носить під традиційним одягом джинси, з транзистором в руці і з банками кока-коли, притороченими до верблюда. Можливо, джинси і кока-кола малозначні, але транзисторне радіо, телевізор і Голлівуд підривають початкові цінності бедуїна, якими б вони не були… Коли ми говоримо про “глобалізацію культури”, ми маємо на увазі вплив культури західної цивілізації, особливо Америки, на всі інші цивілізації світу [127].
Запекла полеміка між прихильниками цих двох підходів концентрується на основному питанні: чи може і чи слід очікувати, що незахідний світ вступить у фазу глобалізації, що не піддавшись попередньому “опроміненню” вестернизацией, що не відмовившись від своїх культурних коренів заради ефективних цивілізаційних основ Заходу?
Серед тих американських учених, які поділяють точку зору щодо об’єктивності і неминучості глобалізації, виділилися також дві течії, по-різному трактують питання про те, наскільки радикальним, рвуть з досвідом колишнього розвитку є нинішнє перебудову світу.
“Революціонери” – гіперглобалісти представляють глобалізацію як фундаментальну реконструкцію “всієї системи людських відносин”, що призведе вже в найближчому майбутньому до загального процвітання, умиротворення, виникненню та утвердження єдиних правил життя для всіх народів, гарантованому виживанню людства в результаті дозволу екологічної кризи і т. д. Для цього повинні бути ліквідовані всі перепони на шляху неоліберальної економіки з її транснаціональними мережами виробництва, торгівлі і фінансів. У подібній економіці “без кордонів” національні уряди перетворюються лише на передавальний механізм тих “справді важливих” рішень, які “будуть прийматися транснаціональними компаніями” [128].
Прихильники еволюційного підходу вважають сучасну форму глобалізації історично безпрецедентною. Дж. Розенау, А Гідденс і багато інші бачать у глобалізації довготривалий процес, пронизаний протиріччями, схильний до всіляких кон’юнктурним змін, тому підходять до визначення траєкторій світового розвитку, прогнозам параметрів евентуального світу вельми обережно, не підтримують ідей виникнення єдиного світового співтовариства і тим більше формування якогось єдиної світової держави. Глобалізація асоціюється у них з формуванням нової світової стратифікації, коли одні країни поступово, але міцно увійдуть в “око тайфуну” – в центр світового розвитку, в той час як інші країни безнадійно маргіналізуються. Це зовсім не означатиме, що світ розділиться на “багатий Північ” і “бідний Південь”, оскільки майже в кожній країні і в кожному великому місті проявляться “три окружності”, в яких будуть проживати багаті, згодні з існуючим порядком, і ті, хто опинився викинутим на узбіччя цивілізованого життя і тому не приймають її.
“Еволюціоністи” виходять з того, що глобалізаційний процес призведе до зміни самого поняття мощі і могутності, його змісту. Вони передбачають, що держави збережуть владу над власною територією, але паралельно національному суверенітету буде розширюватися зона впливу міжнародних організацій. Світовий порядок вже не обертається навколо осі національних держав, як це було з часів Вестфальської системи, що примушує уряду суверенних держав виробляти нову стратегію поведінки в сверхвзаімозавісімом світі. Як вважає Р. Кеохайн, суверенність сьогодні щось менше, ніж територіально позначений бар’єр, це скоріше джерело і ресурс відстоювання прав і привілеїв в межах загальної політичної системи, яка характеризується комплексними транснаціональними мережами [129].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)