Прийшлі народи на території України
Першим історично зафіксованим народом в степах Північного Причорномор’я були іраномовні кіммерійці. Вони були кочівниками і принесли в причорноморські степи знаряддя праці із заліза, а також мистецтво верхової їзди. У IX-VII ст. до н. е. вони створили рабовласницька держава, яке включало територію від Дністра до Дону, частина північного Криму. Його столицею було місто Киммерік в Криму, в районі Керченської протоки. Царям і знаті належала вся повнота влади. Кіммерійці здійснювали походи на Близький Схід – до Асирії, Урарту. У 7 в. до н. е. держава розпалася в результаті вторгнення скіфів.
Скіфи захопили територію між Доном, Дунаєм і Дніпром і частина Криму, асимілювали місцеве осіле населення і утворили потужний племінний союз. Як і кіммерійці, вони були вихідцями з іранських племен. Грецький історик Геродот розрізняє в складі їх племінного союзу правлячу групу – “царських скіфів”, що проживали в степовому Криму, підпорядкованих їм “скіфів-кочівників” на правому березі Дніпра, “скіфів-землеробів” – між Інгулом і Бугом – і “скіфів-орачів “(в степовій Україні). Останні дві групи – це, очевидно, було місцеве населення, що не вийшло з тіні прийшлих народів. Називався цей племінний союз Велика Скіфія, або Скіфське царство. Влада скіфських царів була спадковою, сильної і деспотичної. Царі виконували судові та жрецькі функції.
Археологи знайшли безліч чудових художніх виробів, виконаних в характерному скіфському стилі із зображеннями тварин. Скіфи були відомі як вправні і безжальні воїни. У 513 р. До н. е. е. вони встояли під натиском перського царя Дарія I. Скіфи розширювали свої володіння на захід, поки в 339 р до н. е. на Дунаї їх розбив македонський цар Філіпп II, батько Олександра Македонського.
Близько 250 р до н. е. сармати, захопили Скіфська держава і, можливо, асимілювали скіфів. Як і інші кочові племена, сармати були неоднорідні в культурному та етнічному відношенні. Це комплексне назва ряду племен: роксоланов, язигов, аланів, сираков, аорсов. Жили вони між Доном і Дніпром, були також іраномовними. Сарматія була вільною конфедерацією племен, тимчасово об’єднаних під владою найсильнішого. Спочатку сармати воювали з грецькими колоніями, але потім, наслідуючи приклад скіфів, налагодили з ними торговельні зв’язки. Політичним центром було м Танаїс у гирлі Дону. Сармати постійно вели завойовницькі війни, тримали в покорі сусідні племена. Спочатку їх розбили готи, а в другій половині 4 ст. остаточно завоювали гуни.
У VII-VI ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї виникають грецькі колонії – міста-держави: Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей, Фанагорія, Танаїс та ін. Це були рабовласницькі демократичні чи аристократичні республіки. Вищим органом влади були народні збори. Значну роль грав Рада міста, який готував рішення зборів, підбирав кандидатів на посади. Третьою ланкою управління були виборні колегії – магістратури. Вони займалися фінансами, роботою судових установ, військовими справами. Найбільш впливовим був рада архонтів, який керував іншими колегіями і міг скликати народні збори.
У V ст. до н. е. кілька грецьких колоній об’єдналися в Боспорське царство (Фанагорія, Гермонасса, Феодосія, Пантікапей). Також до його складу увійшли землі місцевих племен. Державою правили архонти Пантікапея, проголошені царями з необмеженою владою. З VI ст. Боспор увійшов до складу Візантії.
Своїм процвітанням колонії були зобов’язані перш за все торгівлі зерном зі скіфами і сарматами. Крім того, вони займалися рибним промислом, виноробством, виробництвом предметів з металу.
У III в. в Північне Причорномор’я вторглися германські племена готів, відтіснивши сарматів за Дон, зруйнувавши грецькі міста Ольвію і Тіру, підпорядкували місцеве населення. Виникає Готське королівство.
Готи здійснювали військову експансію на Балкани і в Малу Азію. У 375 р вони були розгромлені тюркськими племенами гунів.
Держава гунів називають першою “імперією” кочівників-скотарів. Вони зруйнували грецькі міста, підкорили готів, аланів, слов’ян. У середині V ст. вони контролювали територію від Рейну до Волги. У 451 р їх держава розпалася.
Булгари і авари вторглися в Україну в VI ст., Хазари – у VII ст.
Політичне та економічне життя Хазарського каганату була зосереджена в низов’ях Дону й Волги, але сфера його впливу охоплювала також Подніпров’ї та Крим. Слов’яни платили хазарам данину, отримуючи можливість торгувати зі своїми східними сусідами. Хазари контролювали важливі торговельні шляхи, що зв’язують Візантію, Північну Європу і Близький Схід; під їх владою перебувала і північно-східна частина Великого шовкового шляху з Китаю. Хазари поставляли в прибережні торгові міста зерно, рибу, мед, хутро і рабів. У середині IX ст. внутрішню кризу і набіги кочівників зі сходу – печенігів – привели до ослаблення держави.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)