Зональна спеціалізація сільського господарства України

Сільське господарство дуже тісно пов’язане з природно-кліматичними умовами, тому має зональний характер спеціалізації.

Сільськогосподарською зоною називається територія, на якій переважають ті чи інші галузі рослинництва чи тваринництва.

Межі сільськогосподарських зон практично збігаються з межами природних зон, тому мають однакові з ними назви.

На рівнинній території виділяють три сільськогосподарські зони: Полісся, Лісостеп і Степ і дві зони в гірських районах: Карпати та Крим.

У Поліссі сприятливі умови для вирощування льону-довгунця, картоплі, зерна (жито, овес), молочно-м’ясного скотарства та свинарства.

У Лісостепу вирощують зернові (озима пшениця, кукурудза, ячмінь), цукровий буряк. Тваринництво спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві та свинарстві.

У Степу сформувалася зона зернових культур (озима та ярова пшениці), кукурудзи на зерно і зелену масу, овочівництва, баштанництва, садівництва, виноградарства та м’ясо-молочного скотарства.

Навколо великих міст сформувалося так зване приміське господарство, основне завдання якого – забезпечення міського населення продуктами харчування.

Воно спеціалізується на птахівництві, овочівництві, садівництві, молочно-м’ясному тваринництві.

    У Криму вирощують виноград, тютюн, фрукти і овочі, переважає молочно-м’ясне тваринництво і вівчарство. У Карпатах розвинене вівчарство. У Прикарпатті – зернове господарство, хміль, картопля, м’ясо-молочне тваринництво. У Закарпатті – М’ясо-молочне тваринництво, виноградарство, вирощування тютюну.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зональна спеціалізація сільського господарства України