Повідомлень-есе про Горбачова
Михайло Сергійович Горбачов – останній Генеральний секретар Радянського Союзу. Він прийшов на цю посаду молодим і енергійним в травні 1985 року, оголосив в країні курс на перебудову господарства, гласність і демократію. Фіналом правління Михайла Сергійовича став 1991 рік, серпневий путч змовників ГКЧП, зміщення його з посади Генерального секретаря, розпад СРСР на 15 республік і прихід до влади Бориса Єльцина.
Основний курс політики Горбачова спрямований був на те, щоб “послабити гайки” госрежіма. Були розкриті для масового друку багато секретних раніше архіви, дозволена приватна підприємницька ініціатива у вигляді кооперативів, бригадних, орендних і сімейних підрядів. Нагадаємо, раніше в СРСР всякий найману працю у приватної особи, а також ведення підприємницької діяльності були строго заборонені. “Тінь” нелегального бізнесу існує все одно, чому б не вивести її у світ? “- мабуть, розсудили Горбачов з соратниками.
Після розпаду СРСР Михайло Сергійович отримав на свою адресу чимало всенародних проклять. “Розвалити країну, якій було 70 років!” – масово обурювалися люди. Економічна криза в пост-радянських республіках, найсильніший і глибокий, посилив негатив на адресу колишнього Генсека.
Горбачов при своєму правлінні брав чималі заходи для ослаблення “залізної завіси” з країнами Заходу, в пресі все більше говорилося про західні країни позитивного. Хоча уникнути стану “холодної війни” з США все одно не вдавалося.
Кооператор, який отримав великі можливості для бізнесу і великі прибутки, швидше за все, сказав би про Михайла Горбачова: “Та до чого мені той СРСР, я зараз живу набагато краще”.
Точно так же міг заявити людина, чиї близькі, наприклад, постраждали від радянського тоталітарного режиму. Наприклад, той, чий батько невинно був розстріляний за Сталіна чи репресований за “жменю колосків”, які ніс голодної сім’ї, міг тепер зітхнути спокійно. Також багато підтримали антиалкогольну кампанію Горбачова: пияцтво і злочини на цьому грунті суспільству набридли. Також піднеслися духом багато представників національних республік СРСР, які звинувачували керівництво СРСР в тотальної русифікації їх республік і витіснення національних мов і культур.
Чи винен Михайло Горбачов в розпаді СРСР? Особисто я не б не вживав вираз “винен”. Сталося те, що сталося, чого, на мою думку, не можна було запобігти на той момент. У ситуаціях економічної кризи з єдиного центру складно керувати однією великою країною: на місцях утворюються розруха і бардак. За однією з версій, величезні території, роз’єднаність і проблеми із засобами зв’язку, транспорту розвалили і Римську імперію: управляти простіше стало на місцях, ніж з “вічного міста”. Однією із спроб налагодити процес життя в СРСР і стала передача влади на місця і роздроблення країни.
Я вважаю, що ні один з керівників держави ніколи не буде для всіх людей країни хорошим і всіма улюбленим апріорі. Ту ж антиалкогольну кампанію благословили багато радянських жінки, чиї чоловіки перестали пити щодня. Але проклинали її виробники та продавці спиртного, самогонники і алкоголіки. Тому моя оцінка правління Михайла Горбачова стримана. Підсумком його роботи в якості Генерального секретаря СРСР не стало процвітання, на жаль, але заходи щодо поліпшення життя народу він брав максимально, на мою думку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)