Поради батькам: неврози – як допомогти дитині?
Навряд чи хтось не погодиться, що в сучасному світі людині все складніше зберегти своє здоров’я. Ритм великого міста щодня змушує нас забувати про все в нашій вічній гонці. Не дивно, що двоє з трьох жителів мегаполісу страждають тією або іншою формою неврозу.
Але ще більш сумна картина вимальовується, коли мова йде про дітей, адже вони набагато більш сприйнятливі до будь психологічних навантажень: дитячий садок, школа, а нерідко і сім’я стають постійним джерелом стресу для дитини.
Часто трапляється так, що неврози довгий час залишаються непоміченими і роками псують людині життя, наростаючи, як сніжний ком: на тлі невеликого нервового розладу дитина починає гірше вчитися, це провокує конфлікти з вчителями та батьками, невроз посилюється, з’являються проблеми з однолітками, що додатково посилює картину розлади…
І так далі, по замкнутому колу. Щоб уникнути такої ситуації, зберегти відносини з дитиною та її здоров’я, необхідно вміти вчасно помітити ознаки початку неврозу і зробити все для усунення його причини.
Перша група неврозів – це тривожно – фобічні розлади, до яких належать не тільки самі фобії, але і панічні атаки, загальні тривожні стани.
Нав’язливий страх, або фобія – одна з найпоширеніших форм неврозу. Особливість її в тому, що одного разу з’явившись, вона залишається з людиною дуже надовго, якщо не назавжди.
Причиною виникнення цього стану найчастіше є якась конкретна ситуація, і страх виникає завжди, коли з’являється шанс її повторення. У дітей стрес – обов’язкова складова для формування фобії. Найчастіше вразливому дитині достатньо почути від однолітка льодову душу історію про те, як маніяк убив у темному під’їзді маленьку дівчинку – і боязнь темряви вже сформована.
Всім очевидно, що дитині не варто дивитися ” кримінальну хроніку “, але з вищесказаного можна зробити ще один, не менш цінний висновок: краще обговорити з дитиною все, що він побачив або почув, поки він ще не встиг “обміркувати ” все сам, домалювавши в уяві жахливі подробиці, і зробивши свої висновки із ситуації.
З панічними атаками діти найчастіше вперше стикаються в підлітковому віці. Цей стан виникає спонтанно, напад триває близько 20 – 30 хвилин. З’являється прискорене серцебиття, пітливість, слабкість, іноді почуття задухи або нудоти.
Все це супроводжується панічним безпричинним страхом, найчастіше, боязню смерті чи божевілля. Такі напади є результатом тривалого впливу стресового чинника і перевтоми в поєднанні з перебудовою організму, яка відбувається у пубертатному періоді. До дитини необхідно поставитися з увагою, постаратися розвантажити його режим дня, проконсультуватися з невропатологом.
Загальні тривожні стани викликаються тими ж причинами, що і панічні атаки, але проявляються не так яскраво. У цьому випадку дитину переслідує постійне відчуття дискомфорту, неясною тривоги, він погано засинає, дратівливий і часто плаче. Крім того, часто виникають хворобливі відчуття: слабкість, головний біль, неможливість глибоко вдихнути. Як і у випадку паник, потрібно максимально знизити навчальне навантаження на дитину, домогтися сталості режиму дня.
Не менш поширена група неврозів – нав’язливі стани. У неї входить безліч різних розладів – нав’язливі сумніви, ідеї, дії, контрастні нав’язливості.
Нав’язливі сумніви – невротичний порушення, з яким стикався практично кожен з нас: складно знайти людину, яка ніколи не обдумував можливі повороти вже давно завершеного діалогу, не повертався б додому, щоб подивитися, чи вимкнений праска, не перевіряв би по три рази квитки по дорозі на вокзал… Але в деяких випадках цей нешкідливий невроз доводить свою жертву до знемоги, набуваючи форму справжньої манії.
У дітей це найчастіше проявляється розладами сну: дитина не може заснути, десятки разів повторюючи в голові невдалий розмова з однокласником, або схоплюється по кілька разів за ніч, щоб перевірити, чи поклав він в портфель зошит з математики (” вчителька кричати буде ” – говорить він, намагаючись пояснити таку поведінку).
Звичайно, іноді такі епізод бувають у всіх – неможливо не переживати за деякими приводів, але коли це набуває деяку регулярність, батькам варто задуматися про причини такого неврозу.
Варто обговорювати з дитиною все, що його хвилює, знаходити рішення його проблем, не роблячи особливого акценту на тому, що він повинен був їх уникнути (про це теж треба говорити, але потім, коли неприємна ситуація вже себе вичерпала).
Більш поширеним видом нав’язливості у дітей є нав’язливі дії: руху і ритуали.
До нав’язливим рухам можна віднести всілякі тики і обессівно повільність. Тік – одна з найпоширеніших форм неврозу, причому різноманітність таких навязчивостей велике: це і різні посмикування мускулатури, і заїкання, і постійне вставляння в мову слів – паразитів.
Найчастіше, тики виникають на тлі постійного стресового впливу, причому посилюються пропорційно збільшенню стресу і не залежать від конкретних ситуацій. У більшості випадків, тики з часом проходять самі, але це аж ніяк не означає, що їх потрібно ігнорувати.
Якщо дитина робить нав’язливі руху, або вставляє в мову зайві слова, слід звертати його увагу на це, з часом він зможе краще контролювати себе і тик пройде. З заїканням справа йде інакше: не варто акцентувати увагу дитини на його проблемі – це і без вас зроблять ” добрі” однокласники.
Таку дитину потрібно слухати дуже уважно, не перебивати – він повинен позбутися від хвилювання в розмові. Добре, якщо ви будете просити дитину читати вголос або вчити вірші напам’ять – все це тренує і ставить мова.
Обессівно повільність – досить часте явище, яке, в більшості випадків довго залишається непоміченим. Проявляється це в тому, що дитина як би ” зависає ” при виконанні деяких дій: годинами їсть або одягається, весь день сидить над домашнім завданням, з порожнім поглядом втупившись в підручник.
Як і у випадку з тиками, велика роль в усуненні повільності відводиться тренуванні самоконтролю – цьому допоможе написання розпорядку дня ” по хвилинах “, де всьому відводиться чіткий час.
Нав’язливі ритуали – своєрідна форма неврозу, яка в якійсь мірі виражена у всіх. До них відносяться ті дії, які ми здійснюємо, керуючись своїми власними прикметами і забобонами: ходити, не наступаючи на тіні або на тріщини на асфальті, ходити на відповідальні заходи тільки в певній ” щасливою” одязі. Коли таких ритуалів не надто багато і вони не заважають дитині нормально жити, не варто про них турбуватися – часто такі дії потрібні для створення відчуття комфорту.
Більш рідкісною формою неврозів є контрастні нав’язливості. Це стан включає в себе як би дві складові: спочатку у людини з’являється ідея, що суперечить загальнолюдським нормам і правилам, в другій фазі виникає страх перед можливістю реалізації цієї ідеї через втрати самоконтролю (” А що якщо я сам це зроблю? “).
Найбільша проблема цього неврозу в тому, що люди, їм страждають, схильні приховувати цю свою проблему. Та й кому зізнаєшся в тих думках, які лякають навіть тебе? Варто пам’ятати про можливість подібних розладів, побільше говорити з дитиною про його переживання, заспокоювати його. Адже тільки одне усвідомлення того, що у нього виникають “погані” думки може стати справжньою травмою і всерйоз відбитися на самооцінці.
Необхідно пояснити, що ми всі в силах контролювати себе, які б ідеї не приходили деколи нам в голову.
Крім того, батьки часто ігнорують особливий рід навязчивостей – надцінні ідеї. Добре, коли дитина особливо захоплений чим-небудь, але варто насторожитися, якщо хобі поглинає його цілком, заважає навчанню і розпорядку дня.
Щоб уникнути подібних станів, варто пропонувати дитині різні варіанти проведення часу, розширювати коло його спілкування та інтересів. Це допоможе йому не тільки вирости у всебічно розвинену особистість, а й уникнути ряду психологічних проблем.
У молодших школярів часто зустрічаються неврози, які проявляються розладами травлення і головним болем. Пов’язані вони зазвичай бувають з непомірним навантаженням, яку звалюють на плечі дітей вдома і в школі.
На жаль, найчастіше батькам не зрозуміти, що музична школа для першокласника – явне надмірність, навіть якщо вона і не займає дуже багато часу. У початкових класах краще звернути увагу на танцювальні та спортивні секції, відвідувати які краще теж не більше двох разів на тиждень.
Особливим варіантом неврозів є істеричні розлади, найчастіше їх поява пов’язана з особливостями виховання: зазвичай такі діти єдині або молодші в родині.
Спочатку дитина спеціально зображує істерику, щоб домогтися свого. Потім, якщо це виявляється дієвим методом, істерика стає неконтрольованою реакцією організму.
Виглядати такі напади можуть абсолютно несамовито: дитина катається по підлозі з криком або хрипами (йому може здаватися, що він задихається), б’є ніг і руками. Така картина чимось схожа на приступ епілепсії і може налякати батьків. Але є головна відмінність: при істеричному припадку свідомість зберігається, тому такі діти моментально відреагують на щипок, окрик, або будь-який інший різкий поворот подій.
Крім того, істерика виникає тільки в присутності глядача, так що краще, що ви можете зробити – просто спокійно вийти з кімнати і закрити за собою двері, як би важко не було це зробити. Не мине й кількох хвилин, як дитина почне заспокоюватися. Якщо таке відбувається з маленьким малюком, його потрібно відволікти, переключити увагу на щось інше.
Існує величезна безліч варіантів невротичних розладів, ми розглянули лише деякі з них. І важливий не діагноз і не те, якими словами називають це лікарі. Головне – ваші стосунки з дитиною, ваші довіру і розуміння, які так необхідні дітям.
Важливо розуміти, що ті проблеми, які виглядають смішними, якщо дивитися на них з висоти вашого життєвого досвіду, можуть здаватися нерозв’язними для маленького чоловічка, і саме тому починати й вирішувати треба разом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)