Полісіфонія

Назва полісіфонія походить від грецьких слів “полем” – багато і “сифон” – трубка. Матеріал можна виписати з Севастопольською станції, всього 10 видів, що ростуть біля берегів бухти у верхніх частинах субліторальній зони на глибині 10 метрів. На Мурмане у Катерининській гавані також констатовано чотири види полісіфоніі; один з них росте на глибина 1-11/2 метра на скелях, часто приростаючи до бурих водоростей, іншого ж – на глибині 10-200 метрів на кам’янистому дні.

Полісіфонія має вигляд ніжних густих темно-червоних кущиків. 10-20 см заввишки. Гілки її складаються з центральної трубчастої клітини і декількох близько центральних сифонів, навколо яких, особливо на нижніх частинах рослини, розвивається кора. Товста біла оболонка зовні, темне забарвлення хроматофора, який здається зернистим, і характерні протоплазматіческіе з’єднання: між клітинами сифонів.

Тетраспори розвиваються, переважно, на кінцевих гілках, або в периферичних сифонах.
Цістокарпи мають форму урн, в звуженої вершині яких знаходиться вивідний отвір. Карпоспори подовжені, без помітної оболонки. Кора цістокарпа складена дрібними клітинами, пофарбованими значно блідіше суперечку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Полісіфонія