Печінка людини
Печінка – найбільша залоза людини. Маса печінки дорослої людини складає близько 1/36 маси тіла (1,5-2 кг), у новонародженої дитини – 1/20 (близько 135 г), і вона займає більшу частину черевної порожнини. Печінка бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, вітамінів і т. Д. Серед численних функцій печінки вельми важливі захисний, знешкоджуюча, желчеобразовательной та ін. В утробному періоді печінка є важливим кровотворних органом.
Печінка розташована праворуч під діафрагмою, лише невелика частина її заходить у дорослої людини вліво від середньої лінії. Печінка покрита сполучнотканинною оболонкою (глиссе-нова капсула). Прошарки сполучної тканини всередині печінки поділяють її перенхіми на шестикутні часточки призматичної форми, близько 1,5 мм в діаметрі (класичні часточки).
На відміну від інших органів печінку отримує кров з двох джерел: артеріальну – з печінкової артерії і венозну – з ворітної вени. І та і інша кров проходить через синусоїдальні кровоносні капіляри, по яких кров тече дуже повільно. Воротная вена збирає кров від шлунка, тонкої кишки, підшлункової залози, селезінки і великого сальника. Увійшовши у ворота печінки, обидва судини (печінкова артерія і воротная вена) поділяються на часткові, сегментарні і т. Д., Аж до междолькових вен і артерій, які проходять в междолько-вих сполучнотканинних прошарках уздовж бічних поверхонь класичних печінкових часточок, між ними разом з жовчними протоками і лімфатичними судинами, утворюючи так звані тріади. Від междолькових судин під прямим кутом відходять вокругдольковие, які оточують часточку зразок кільця. Від них починаються синусоїдальні капіляри, які на периферії часточок з’єднуються між собою, утворюючи один капіляр, наступний до центру часточки, де вливаються в центральну вену часточки. Остання, в свою чергу, впадає в підчасточкова вену. Підчасточкова вени є початковими судинами системи печінкових вен, які, укрупняясь, збираються в три-чотири печінкові вени, що впадають в нижню порожнисту вену. Через один грам печінкової тканини в хвилину проходить близько 0,85 мл крові, протягом години вся кров людини кілька разів проходить через синусоїдальні капіляри печінки. Це дало підставу старим анатомам назвати печінку “самої навантаженої гаванню у всій річці життя”.
Кровоносні капіляри мають власну стінку, утворену двома типами клітин: ендотеліальними клітинами і розташованими між ними зірчастими клітинами Купфера, що мають довгі відростки, вільно звисають у просвіт капіляра. Ці клітини, що відносяться до системи макрофагів, володіють вираженою фагоцитарної активністю. Жовчні капіляри не мають власної стінки, плазматичні мембрани сусідніх печінкових клітин утворюють стінку жовчного капіляра. Іншими словами, жовчні капіляри, по суті, є розширеними зонами міжклітинних щілин. Однак жовчні капіляри не повідомляються з іншими міжклітинними щілинами і у здорової людини жовч не проникає в кров. Жовчні капіляри починаються сліпо поблизу центральної вени і прямують до периферії часточки, де переходять у міжчасточкові жовчні протоки. Біля воріт печінки шляхом злиття правої і лівої гілок, що приносять жовч з відповідних часток печінки, утворюється загальний печінковий протік.
Печінкові клітини (гепатоцити) розташовуються у вигляді тяжів (печінкові трабекули) між капілярами двома рядами так, щоб плазматична мембрана кожної з них обов’язково контактувала однією своєю стороною з просвітом жовчного капіляра, інший стикалася зі стінкою кровоносної капіляра (рис. 94). Секреція гепатоцитів здійснюється у двох напрямках: в жовчні протоки – жовч, в кровоносні капіляри – глюкози, сечовину, білки, жири, вітаміни і т. Д.
Жовч виробляється постійно, однак є підстави вважати, що в печінці існує добовий ритм: вночі переважає синтез глікогену, вдень – жовчі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)