Операція ” Шторм-333″: введення радянських військ в Афганістан
Перші етапи підготовки до операції. Операція із захоплення і знищення Х. Аміна отримала кодову назву ” Шторм – 333″. Сили для проведення цієї акції формувалися поступово. Ще в середині вересня відразу ж після захоплення влади Х. Аміном в Кабул для вивчення обстановки прибутку 17 офіцерів із спецпідрозділу КДБ СРСР на чолі з майором Я. Семеновим. Вони розмістилися на одній з вілл радянського посольства і до пори до часу працювали в різних відомствах.
9 і 12 грудня з аеродромів узбецьких міст Ташкента і Чирчика був перекинутий на авіабазу Баграм під Кабулом ” мусульманський ” батальйон. Всі офіцери і солдати були одягнені в афганську військову форму, зшиту за зразками, надісланим по лінії військової розвідки.
На початку грудня в Баграм прибули ще дві підгрупи спеціальної групи КДБ “Зеніт” (по 30 осіб у кожній), а 23 грудня – спецгрупа “Грім ” ( 30 осіб). Такі кодові назви у них були в Афганістані, в Центрі вони називалися по-іншому: група “Грім ” – підрозділ “А” або, за версією журналістів, “Альфа”, а “Зеніт” – “Вимпел”. Чисельність ” зенітовцев ” в Афганістані разом з раніше прибулими досягла більше 100 чоловік. Загальне керівництво ними здійснював А. К. Поляков.
Перекидання підрозділів. Приблизно з середини грудня почалася форсована перекидання дрібних армійських підрозділів до Афганістану. З одним із них нелегально прибув Б. Кармаль, який влаштувався в Баграмі під охороною співробітників 9 – го управління КДБ. Тут же знаходилися і М. А. Ватанджар, С. Гулябзой і А. Сарвар, сподвижники колишнього генсека НДПА Н. М. Таракі. У середині грудня планувалося прибрати Х. Аміна, і нове керівництво до моменту перевороту зобов’язане було знаходитися в Афганістані.
Введення і дислокація радянських військ в Афганістані
Введення і дислокація радянських військ в Афганістані
” Об’єкт Дуб”. 11 грудня заступник командувача ВДВ генерал – лейтенант Н. Гуськов поставив завдання: захопити ” об’єкт Дуб” – резиденцію Аміна в центрі Кабула. Ні плану палацу, ні системи його охорони не було. Відомо було тільки, що палац охороняють приблизно дві тисячі гвардійців. Штурм поручался всього двадцяти двом ” зенітовцев ” і роті ” мусульманського ” батальйону. 13 грудня 15.30 особовий склад отримав наказ на бойові дії. Бійці повинні були за годину висунутися з Баграма в Кабул і штурмом оволодіти резиденцією Аміна. Невідомо, чим би закінчилася ця авантюра, але, на щастя, в 16 годин пішла команда ” відбій “.
Співробітники ” Зеніту” В. Цвєтков та Ф. Ерохов пристреляли снайперські гвинтівки на 450 метрів – саме з такої відстані вони мали намір стріляти в афганського лідера. Вибравши позиції на маршруті звичайного проходження Аміна в Кабулі, вони встановили чергування, але завадила посилена охорона вздовж всієї траси.
Закінчилося невдачею і замах на Аміна 16 грудня. Він був легко поранений, а його племінник Асадулла Амін, шеф афганської контррозвідки, отримав серйозне поранення і після операції, зробленої радянським хірургом А. Алексєєвим, літаком був відправлений на лікування в Радянський Союз. За що перебували в Баграмі опозиціонерами на чолі з Б. Кармалем з Фергани прилетів літак Ан – 12, і вони знову полетіли в СРСР.
Амін переміщує резиденцію. Тільки пізно ввечері 17 грудня ” зенітовцев ” і ” мусульманському ” батальйону поставили завдання висунутися з Баграма в Кабул в район Дар – уль – Амана, куди переміщалася резиденція глави ДРА. 18 грудня полковник В. В. Колесник, який раніше керував підготовкою ” мусульманського ” батальйону, отримав наказ від начальника ГРУ генерала армії П. І. Ивашутина вилетіти в Афганістан для виконання спеціального урядового завдання. Разом з ним направили підполковника О. У. Швеця. 19 грудня о 6.30 вони вирушили з аеродрому Чкаловський через Баку і Термез в Баграм. З Термеза летіли ще з двома попутниками – співробітниками КДБ генерал – майором Ю. І. Дроздовим і капітаном другу рангу Е. Г. Козловим.
Колесник і Швець поїхали в розташування батальйону, який розмістився приблизно в кілометрі від палацу Тадж – Бек, в недобудованій будівлі, з вікнами без скла. Замість них натягнули плащ – палатки, поставили пічки – буржуйки. У той рік зима в Кабулі була сувора, вночі температура повітря опускалася до 20 морозу.
Напередодні Х. Амін перебрався в палац Тадж – Бек і опинився ” під крильцем ” ” мусульманського ” батальйону.
Система охорони палацу. Вона була організована ретельно і продумано. Усередині несла службу особиста охорона Х. Аміна, що складалася з його родичів і особливо довірених людей. Вони і форму носили спеціальну, відмінну від інших афганських військовослужбовців: на кашкетах білі околиші, на рукавах білі манжети, білі ремені і кобури. Другу лінію складали сім постів, на кожному з яких розташовувалося по чотири часових, озброєних кулеметом, гранатометом і автоматами. Зміна їх проводилася через дві години.
Зовнішнє кільце охорони утворювали пункти дислокації батальйонів бригади охорони ( трьох мотопіхотних і танкового ). Вони розташовувалися навколо Тадж – Бека на невеликому видаленні. На одній з пануючих висот були закопані два танки Т – 54, які могли прострілювати прямою наводкою місцевість, прилеглу до палацу. Всього в бригаді охорони налічувалося близько 2500 чоловік. Крім того, неподалік розташовувався зенітний полк, на озброєнні якого було дванадцять 100 – мм зенітних гармат і шістнадцять зенітних кулеметних установок. У Кабулі були й інші армійські частини: дві піхотні дивізії і танкова бригада.
” Фількина грамота “. 21 грудня Колесника і Халбаева викликав головний військовий радник генерал – полковник С. К. Магометов і наказав посилити охорону палацу підрозділами ” мусульманського ” батальйону. Їм пропонувалося зайняти оборону між постами охорони і лінією розташування афганських батальйонів.
За свідченням С. К. Магометова, коли він розмовляв по спецзв’язку з Д. Ф. Устиновим, міністр оборони запитав його: ” Як іде підготовка до виконання плану з відсторонення від влади Аміна? ” Але С. К. Магометов не знав про це зовсім нічого. Через деякий час представник КДБ СРСР генерал – лейтенант Б. Іванов, мабуть, переговоривши з Ю. В. Андроповим, запросив до себе С. К. Магометова і показав йому розроблений співробітниками КДБ план. Головний військовий радник обурювався потім, кажучи, що це був не план, а ” фількіна грамота “. Довелося розробляти операцію по захопленню палацу заново.
Директиви від 24 і 27 грудня. У директиві № 312/ 12 / 001, підписаної Д. Ф. Устиновим і начальником Генерального штабу Н. В. Огарковим 24 грудня, визначалися конкретні завдання на введення і розміщення військ на афганській території. Участь у бойових діях не передбачалося. Конкретні бойові завдання з’єднанням та частинам на придушення опору бунтівників були поставлені трохи пізніше, в директиві міністра оборони СРСР від 27 грудня № 312/12/002.
На проведення всіх заходів, пов’язаних з введенням військ до ДРА, відводилося менше доби. Така поспішність закономірно спричинила за собою додаткові втрати.
Увечері 24 грудня С. К. Магометов і В. В. Колесник приїхали на польовій переговорний пункт, який був розгорнутий на стадіоні “Клуб е – Аскарі ” недалеко від американського посольства. За урядового зв’язку подзвонили генералу армії С. Ф. Ахромеева (він перебував в Термезі в складі оперативної групи Міністерства оборони СРСР). Перший заступник начальника Генерального штабу наказав їм до ранку 25 грудня шифром доповісти рішення за двома підписами. Тут же на вузлі зв’язку написали доповідь, і до двох годин ночі шифровка була відправлена. В. В. Колесник був призначений Міністерством оборони СРСР керівником операції ” Шторм – ЗЗ3 “. Керувати діями спецпідрозділів КДБ було доручено Ю. І. Дроздову. Ставлячи йому завдання по ВЧ, Ю. В. Андропов і Н. А. Крючков вказали на необхідність продумати все до дрібниць, а головне – максимально забезпечити безпеку учасників операції.
Довірливість Аміна. Х. Амін, незважаючи на те, що сам у вересні обдурив Л. І. Брежнєва і Ю. В. Андропова, як не дивно, довіряв радянським керівникам. Він оточив себе радянськими військовими радниками, консультувався з високопоставленими представниками КДБ і Міністерства оборони СРСР при відповідних органах ДРА, повністю довіряв лише лікарям з СРСР і сподівався в кінцевому підсумку на наші війська.
План операції. Планом операції передбачалося не допустити висунення до палацу Тадж – Бек афганських батальйонів ( трьох мотопіхотних і танкового ). Проти кожного батальйону повинна була діяти рота спецназу або десантників. Командиром доданої парашутно – десантної роти був старший лейтенант В. Востротін. Одним з найважливіших завдань було захоплення двох закопаних танків. Для цього виділили 15 чоловік на чолі із заступником командира ” мусульманського ” батальйону капітаном Сатаровим, а також чотирьох снайперів з КДБ. Від дій цієї групи багато в чому залежав успіх всієї операції. Вони починали першими.
Щоб привчити афганців та завчасно не викликати підозри, почали проводити демонстраційні дії: стрільба, вихід по тривозі і заняття встановлених ділянок оборони. У нічний час пускали освітлювальні ракети, тому що вночі були сильні морози, за графіком прогрівали мотори бронетранспортерів і бойових машин піхоти, щоб можна було їх за сигналом відразу завести. Спочатку це викликало занепокоєння. Коли перший раз запустили ракети, розташування батальйону миттєво висвітлили прожектори зенітного полку і приїхав начальник охорони палацу майор Джандад.
Поступово афганці звикли і перестали насторожено реагувати на подібні ” маневри” батальйону. Нове завдання в батальйоні знали тільки Колесник, Швець і Халбан.
Радянські військові радники і фахівці, які працювали у військах ППО ДРА, встановили контроль над усіма зенітними засобами і місцями зберігання боєприпасів, а також тимчасово вивели з ладу деякі зенітні установки ( зняли приціли, замки). Таким чином була забезпечена безперешкодна посадка літаків з десантниками.
План палацу. 26 грудня радники при особистій охороні Х. Аміна – співробітники 9 – го управління КДБ СРСР – змогли провести розвідників – диверсантів в палац, де вони всі уважно оглянули, після чого генерал Дроздов склав поверховий план Тадж – Бека. Офіцери ” Грома ” і “Зеніта ” М. Романов, Я. Семенов, В. Федосєєв і Ж. Мазаєв провели рекогносцировку місцевості і розвідку вогневих точок, розташованих на найближчих висотах. Неподалік від палацу на узвишші знаходився ресторан, де зазвичай збиралися вищі офіцери афганської армії. Під приводом того, що радянським офіцерам нібито потрібний замовити місця для зустрічі Нового року, спецназівці побували в ресторані, звідки Тадж – Бек був видний як на долоні.
З ранку 27 – го почалася безпосередня підготовка до штурму. Палац Тадж – Бек розташовувався на околиці Кабула в Дар – уль – Амані, на високому порослому деревами і чагарником крутому пагорбі, який був до того ж ще обладнаний терасами, а всі підступи до нього заміновані. До нього вела єдина дорога, посилено охороняється. Його товсті стіни були здатні стримати удар артилерії. Якщо до цього додати, що місцевість навколо палацу прострілювалася, то стане зрозумілим, яка нелегка задача стояла перед армійським спецназом і спецгрупами КДБ СРСР.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)