Введення в біологію тривалості життя людей

Тривалість життя як життєва проблема пов’язується в нашій свідомості зазвичай з геронтологією, тобто з можливістю пережити період зрілості і дожити до похилого віку. Насправді певна ймовірність померти існує в будь-якому віці. Це відображає, зокрема, широке використання поряд з видовий або максимальної зареєстрованої тривалістю життя такого показника, як середня тривалість життя. На рис. 8.91 приведена крива дожиття (інтенсивності смертності) по віку для популяції людей.

Винятковий зростання середньої тривалості життя в економічно розвинених країнах у XX ст. пов’язаний з підвищенням життєвого рівня, якості харчування, житла, медичної допомоги, поліпшенням санітарно-гігієнічних та епідеміологічних умов. Можна сказати, що в основі демографічної революції XX в. лежать соціальні за своєю природою фактори. Разом з тим, незважаючи на зазначений зростання середньої тривалості життя людей, форма кривої дожиття не змінюється. Більше того, така ж форма кривої відтворюється в популяціях лабораторних тварин, причому відносяться до різних типів тваринного царства (миша, щур, кінь, головна воша, плодова муха).

Це означає, що тривалість життя, крім умов існування, неабиякою мірою визначається біологічними факторами.

Вони відображають особливості структурно-функціональної організації, індивідуального розвитку, обсягу пристосувальних можливостей і в кінцевому рахунку виживаність окремих особин. Таким чином, тривалість життя відрізняється винятковою індивідуальною мінливістю. Зазначене властивість проявляється, зокрема, в наявності іноді значного розриву в значеннях середньої і максимальної зареєстрованої тривалості життя. Так, один з рекордсменів серед довгожителів XX століття японець Шігешіо Ізумі перевищив 120-річний рубіж, тоді як середні показники тривалості життя в Японії становили 74,1 року для чоловіків і 79,6 року для жінок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Введення в біологію тривалості життя людей