Операція “Торч” (“Факел”)
Союзники хотіли одним ударом захопити “заморську територію” вишистов – Алжир і Марокко. Там у вишистов було близько 60 тисяч солдатів, кілька десятків танків і літаків, близько 10 надводних кораблів і 11 підводних човнів.
Союзники планували провести одночасне захоплення всіх ключових портів і аеропортів Марокко та Алжиру, атакувавши міста Касабланку, Оран і Алжир.
Американський консул в Алжирі виконав величезну роботу! Він схиляв до зради вішистського генерала Анрі Жіро, запропонувавши йому посаду головнокомандувача французькими збройними силами в Північній Африці після вторгнення. Жиро, однак, був згоден лише на посаду головнокомандувача всіх військ вторгнення, тобто на місце Ейзенхауера. Отримавши відмову, Жиро вирішив залишитися “в ролі глядача”. Але й не заважав.
Вишистов, з одного боку, готові були перейти на бік де Голля… З іншого, добре пам’ятали потоплення британцями французького флоту у Мерс-ель-Кебіра в 1940 році…
Західна операційна група висадилася перед світанком 8 листопада 1942 в трьох місцях. Артпідготовка не проводилася, так як передбачалося, що французи не чинитимуть опір.
У Касабланці за ніч до висадки союзників французьким генералом Бетуаром була здійснена спроба перевороту. Він оточив віллу провішістскі налаштованого генерала Огюста Нога. Однак Ніг відстрілявся і пішов. Дії Бетуара навели Нога на думку про підготовлювану висадку союзників, у зв’язку з чим він привів у бойову готовність сили берегової оборони.
Касабланка була оточена до 10 листопада і здалася союзникам за годину до запланованого фінального штурму. Війська Паттона увійшли в місто, не зустрівши опору.
Багато кораблі флоту Віші були втрачені, залишилися ж приєдналися до союзників. Підводні човни вишистов… втекли з Північної Африки і раптово спливли серед кораблів союзників. “Ми – французька субмарина, ми прийшли з Тулона” (Пілар Л. Підводна війна. М., 2003).
У Орані берегові війська вишистов оборонялися вельми вперто, проте були змушені здатися під безперервним обстрілом з боку британських лінкорів 9-го числа.
Вночі 8 листопада група з 400 членів французького Опору під командуванням Анрі Д’Астіра і Жозе Абулькера справила військовий переворот в місті Алжирі.
Вони зайняли ключові цілі в місті, включаючи телефонну станцію, радіостанцію, будинок губернатора і штаб 19-го корпусу. Союзники підійшли із запізненням. Вишистов витратили багато часу на те, щоб відбити позиції, втрачені під час перевороту. Це дозволило союзникам оточити місто майже без опору. Батареї берегової артилерії були заздалегідь виведені з ладу повсталими. Багато офіцерів відкрито привітали союзників.
Союзники готові були залишити на своїх постах вишистов: адже вони перейшли на їх сторону.
Тому Ейзенхауер, за підтримки Рузвельта і Черчілля, запропонував знаходився в Алжирі адміралу Ф. Дарланом контроль над Північною Африкою у разі його переходу на бік союзників, фактично залишаючи вішистського режим недоторканим.
Де Голль дуже ображався, коли американці й англійці його не брали в розрахунок. Коли союзники висадилися в Алжирі, генерал був в сказі, що його не поставили до відома, а управління Алжиром віддали не йому – герою Опору, а зраднику, одному з членів уряду Віші, адміралу Дарланом.
24 грудня 1942 прихильник де Голля Бонье де ла Шапель вбив адмірала Дарлана. Важко було повірити, що генерал де Голль нічого про це не знав. У всякому разі, він у своїх мемуарах прокоментував це вбивство так: “Якщо трагічне вбивство Дарлана засуджувалося багатьма, то самий факт його зникнення зі сцени відповідав залізній логіці подій!”
Молодого вбивцю швиденько розстріляли, хоча він до самого останнього моменту був упевнений, що за нього заступляться якісь дуже впливові люди.
Після вбивства Дарлана на його місце був поставлений Жиро, незабаром заарештував лідерів повстання 8 листопада при повному потуранні союзників.
Дізнавшись про співпрацю Дарлана і Жиро з союзниками Гітлер наказав окупувати вішистського Францію. Після окупації вішістской Франції нацистами і їх невдалої спроби захоплення французького флоту в Тулоні французькі сили в Африці прийняли сторону союзників.
Як завжди буває в цивільний війнах, більшість приймає сторону переможців. Після зради Петену Дарлана і Жиро почалася масова втеча функцонеров Віші на бік “Вільної Франції”.
Зрештою, незважаючи на шалений опір де Голля, вдалося з них і членів Французького національного комітету в Лондоні сформувати єдиний, визнане США і Великобританією, уряд Франції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)