Московська битва (30 вересня 1941 – 20 квітня 1942 р.)
У середині осені 1941 р. склалося дуже напружене становище на Московському напрямку, де з початку жовтня група німецько-фашистських армій “Центр” розпочала операцію під кодовою назвою “Тайфун”.
“Тайфун” – наступальна операція німецько-фашистських військ у вересні – листопаді 1941 р. з метою захоплення Москви і Московського промислового району.
Через тиждень з початку операції німецьке верховне командування повідомляло про успішному розвитку наступу 4-ї танкової армії під командуванням Г. фон Клюге на підступах до Можайску, танкової армії Р. Гудеріана – до Тулі, танкової армії Р. фон Готта – до Калініна (нині Твер), а також про ліквідацію вяземського “котла” та взяття в полон великої кількості бійців і командирів Червоної Армії.
Із залишків Західного і Резервного фронтів 10 жовтня 1941 р. був створений новий Західний фронт, завданням якого була оборона близьких підступів до Москви. Командуючим фронтом був призначений генерал армії Р. К. Жуков. Коли у другій половині жовтня противник відновив наступ на цьому напрямку, йому знову потрібно було проривати суцільну лінію оборони. Німці наполегливо прагнули до радянської столиці. 20 жовтня в Москві було введено облогове положення. Сотні тисяч москвичів будували оборонні споруди. На околицях міста створювали барикади, встановлювали протитанкові надовби. Більшість московських заводів не припиняли роботу і продовжували випускати військову продукцію. Терміново формувалися нові дивізії ополченців, відразу йшли на фронт.
В кінці жовтня 1941 р. операція “Тайфун” стала давати збій. Серед причин такого становища, за словами генерала вермахту Р. Блюментрита, була “російська військова сила”. “Протягом останніх тижнів опір противника посилився, – зазначав генерал, – і напруження боїв з кожним днем зростала”.
В кінці жовтня – початку листопада наступ частин вермахту на Москву було зупинено. 7 листопада на Червоній площі відбувся військовий парад частин Червоної Армії. Прямо з нього радянські воїни вирушали на фронт.
15 листопада німецьке командування почало друге наступ на Москву. Надзвичайно жорстокий опір ворог зустрів в районі Волоколамська.
Остання спроба захопити Москву була зроблена військами вермахту на початку грудня 1941 р. Але і це наступ, як і два попередніх, провалилося. Створились умови для переходу радянських військ в контрнаступ і розгрому ворога під Москвою. Але військово-технічна перевага поки що на боці німецько-фашистських військ.
На початок грудня група армій “Центр” налічувала 1708 тис. осіб, 615 літаків, близько 13 тис. гармат і мінометів, 1 170 танків. Їм протистояли радянські війська у складі 1100 тис. осіб, 7652 знарядь і мінометів, 774 танки, 1 тис. літаків.
Справжньою несподіванкою для німецького командування було те, що Червона Армія 5- 6 грудня 1941 р. перейшла у контрнаступ. До початку січня 1942 р. радянські війська звільнили понад 11 тис. населених пунктів Московської і Тульської областей і просунулися на захід на 100-250 км Були розгромлені 11 танкових, 4 моторизовані і 23 піхотні дивізії ворога. Втрати противника з 1 січня по березень 1942 р. склали понад 333 тис. осіб. Значну допомогу радянським військам надавали партизани і підпільники. Тільки патріоти Орші в період битви за Москву здійснили 98 катастроф німецьких поїздів на залізниці Московського напряму, вивели з ладу 200 паровозів.
Контрнаступ Червоної Армії під Москвою стало поворотним пунктом не тільки на радянсько-німецькому фронті, але і в ході Другої світової війни. Зміцнився авторитет Червоної Армії на міжнародній арені. Розгром військ вермахту під Москвою означав повний крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”, розвіяв міф про непереможність німецької армії, змінив стереотипи, з якими багато західні політики підходили до СРСР.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)