Московська держава в другій половині XV – початку XVI ст
Питання 01. Як змінився характер князівської влади в Московській державі в другій половині XV ст.?
Відповідь. Великокнязівська влада зміцнилася після звільнення від влади Великої Орди ще більше. Стало оформлятися російське самодержавство. З часів Івана III правитель Москви став іменувати себе царем (що озанчает “цезар”), тобто привласнив собі титул, яким на Русі до того називали Візантійського імператора і вважали найвищим у світі. Стала формуватися концепція “Москва – третій Рим”. Можливо, саме за візантійським зразком московське самодержавство починало дедалі більше схожим на східну деспотію. Мабуть, також за візантійським зразком, великий князь почав сам призначати свого наступника (за призначенням Івана III в 1502 році замість Дмитра таким став Василь (майбутній Василь III)).
Питання 02. Дайте характеристику центральним органам влади Московської держави в другій половині XV ст.
Відповідь. У другій половині XV століття управління господарством великого князя (а за замовчуванням і всієї держави) здійснювали “палац” і “скарбниця”. Палац, очолюваний дворецьким, спочатку відав землями великого князя. Потім дворецькі стали розглядати земельні спори, вершили суд. З приєднанням нових територій там з’явилися місцеві палаци, а з Москви управління ними став здійснювати Великий палац. Казна, очолювана скарбником, контролювала стягування державних податків, митних зборів, виконання ряду повинностей, а також займалася питаннями зовнішньої політики. У казні зберігалися державна печатка і державний архів. Також великі князі давали доручення за рішенням поточних справ певним боярам, при яких поступово став формуватися свій адміністративний апарат – “хати”. З них поступово розвивалися регулярні накази. Посадові особи діяли у відповідності з волею і навіть настроєм великого князя, але також і відповідно до Судебник 1497 року (який став основою законодавства країни).
Питання 03. Як здійснювалося управління на місцях в Московській державі в другій половині XV ст.?
Відповідь. Московська держава поділялося на повіти, стани і волості, які управлялися відповідно намісниками і волостелями. Посадові особи отримували землі в “годування” в якості нагороди за службу великому князю, тобто користувалися їх доходами, але, а реальну владу передавали своїм довіреним особам – тіунам.
Питання 04. Яку роль у системі управління Московської держави в другій половині XV ст. грала Боярська дума? Як змінилося становище удільних князів?
Відповідь. Удільні князі втрачали свої уділи і ставали служивий князями при государі (фактично боярами). З часом почала діяти система місництва, тобто посади отримували в залежності не від давнини роду, а від того, які посади саме на московській службі отримували предки, тобто фактично від давнини перетворення з питомої князя в служивого.
Боярська дума була дорадчим органом при государі. Одночасно членства в цьому органі було ознакою високого становища в суспільстві і в системі управління (що стало особливо важливим при системі місництва), бо призначалися туди самі довірені люди лише з вищих шарів боярства.
Питання 05. Якими правами наділяла населення Білозерська статутна грамота?
Відповідь. У цій грамоті закріплювалося право Белозерцев скаржитися великому князю на намісників та їхніх помічників. Встановлювалося “смесние” (спільне) судовий розгляд: наместнічьі суд був правомочний лише за присутності представників місцевих громад (це ж положення було закріплене і Судебник 1497). Спеціальна стаття забороняла намісникам втручатися у справи громади.
Питання 06. Які обставини дозволяли московським князям привласнювати собі общинні землі?
Відповідь. Московські правителі оголосили себе верховними власниками приєднаних до Московського князівства територій і в умовах підкорення нових земель, військової переваги над ними, могли затвердити це право.
Питання 07. Як змінилося становище селян у другій половині XV ст.?
Відповідь. В умовах переходу общинних земель у власність правителя селяни, які її обробляли всі стали платити оброк або виконувати панщину (але в користь не безпосередньо государя, а людей, яким государ зраджував землі). Крім того почалося закріплення селян на землі (закріпачення): йти до іншого хазяїна можна було тільки на протязі 14 днів у році (тиждень до і тиждень після Юр’єва дня), попередньо сплативши значну сума “похилого”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)