Короткий переказ “Тарас Бульба”
Повість Гоголя “Тарас Бульба” – розповідь про запорізьких козаків – дуже цікаве шкільне твір. Якщо ви не читали, або хочете згадати основні моменти, то наше короткий зміст буде дуже корисно.
Глава 1
Роман починається із зустрічі головного героя – козака Тараса Бульби – зі своїми синами, Андрієм і Остапом. Молоді люди приїхали з Києва, де вони навчалися в семінарії. Тарас по-доброму сміється над одягом і зовнішнім виглядом синів; Остап ображається, і між ним і батьком починається невелика бійка. Добра мати намагається зупинити Тараса, але він і сам припиняє бити сина, задоволений тим, що зміг його випробувати. Чоловік хоче так само “привітатися” і з Андрієм, але обійняти його мати не дала Тарасу цього зробити.
Тарас Бульба хоче послати синів на Січ, щоб вони стали справжніми козаками; він вважає, що якщо Остап і Андрій будуть оточені книгами і материнською ласкою, вони стануть розпещеними неженками. Мати не хоче від’їзду синів, але вона не може заперечити своєму чоловікові. Сотники, запрошені Тарасом з нагоди повернення Остапа й Андрія, навпаки, схвалили ідею старого козака; сам Тарас Бульба хоче їхати разом з синами.
Вночі мати не лягала спати; вона обіймала своїх синів і мріяла про те, щоб ця ніч тривала вічно. Найстарішій жінці було важко після довгої розлуки знову розлучатися з Остапом і Андрієм. Вона до останньої хвилини сподівалася, що чоловік змінить рішення або хоча б перенесе від’їзд на тиждень. Але він не зробив цього, і на наступний день разом з синами поїхав на Січ. Коли вони від’їжджали, мати з невластивою її віку швидкістю побігла до дітей і благословила їх. Вона не могла змусити себе відійти від улюблених синів; козакам довелося двічі відводити її силою.
Глава 2
Троє чоловіків – батько і два сини – їхали мовчки і думали про своє. Тарас Бульба згадував про свою бурхливу молодість і уявляв, як буде хвалитися синами перед своїми товаришами.
Остапа й Андрія відправили навчатися до Київської академії у віці дванадцяти років. Остап неодноразово намагався втекти і закопував буквар, але його повертали і купували новий підручник. Якось раз, після чергової спроби втечі, батько сказав, що відправить Остапа в монастир, якщо таке повториться ще раз. Тоді хлопчик почав старанно вчитися і через деякий час став одним з кращих по успішності.
Андрій же навчався добре, причому не докладаючи для цього особливих зусиль. Він часто затівав якусь авантюру, але завдяки своїй винахідливості і гнучкому розуму майже завжди уникав покарання. Одного разу він побачив красиву полячку і закохався в неї; на наступну ніч юнак пробрався до неї в покої. Дівчина спершу злякалася, але незабаром уже сміялася, надягаючи свої прикраси на молоду людину. Коли в двері постукали, служниця панночки – татарка – допомогла Андрію покинути будинок.
Через деякий час батько з синами прибув на острів Хортиця. Молоді люди, в’їжджаючи на Січ, відчували деякий страх, змішаний з дивною задоволенням. Козаки на острові гуляли, билися, лагодили одяг – життя йшло своєю чергою.
Глава 3
На Січі можна було зустріти самих різних людей: ремісників, торговців, партизанів і втікачів офіцерів. Деякі козаки були вченими, а деякі не вчилися ніколи. Всі ці люди були об’єднані спільною любов’ю до рідної землі. Більшість з них цілі дні проводили в веселих гулянках; молоді сини Тараса Бульби швидко звикли до такої атмосфері. Однак це не подобалося старому козакові, який хотів, щоб молоді люди гартували характер в боях. Він почав думати, як підняти сікти на битву; це призвело до сварки з кошовим – він, навпаки, не хотів початку боїв. Тарас Бульба, який звик, щоб все було так, як потрібно йому, вирішує помститися. Для цього він підмовляє своїх друзів напоїти всіх жителів Січі, щоб вони самі скинули кошового. Все проходить за планом, і на Січі обирають нового кошового – Кирдяга, старого товариша Тараса Бульби.
Глава 4
Тарас обговорює військовий похід з Кирдяга, але той каже, що не стане нікого примушувати, і почне бої тільки за бажанням козаків; новий кошовий не хоче бути відповідальним за порушення світу. Незабаром на Хортицю прибуває паром, на якому знаходяться швидкі козаки. Вони розповідають, що священики-католики ксьондзи їздять на возах, запряжених християнами, а людям не можна відзначати православні свята без згоди жидів. Таке образу народу і віри сильно розлютило козаків, і вони вирішили битися з поляками за свою віру і Вітчизну. Піднявся шум і крик, і запорожці відразу стали ловити жидів. Але один з них – Янкель – сказав Тарасу Бульбі, що знав його покійного брата; старий козак не став його вбивати і дозволив поїхати з ними до Польщі.
Глава 5
Запорожці здійснювали переходи по ночах, а вдень – відпочивали. Все частіше лунали чутки про їх військовій могутності і нові завоювання. Сини Тараса помітно змужніли в ході боїв, та він дуже ними пишався. Остап виявляв себе як відважний воїн, який володіє аналітичним розумом. Андрій же не дуже розмірковував під час битв, діючи за велінням серця; однак це також допомагало йому вигравати різні складні бої.
Незабаром військо підійшло до міста Дубно. Козаки полізли на вал, але їх зупинили летять зверху каміння, мішки з піском, стріли і горщики з окропом. Тоді вони вирішили взяти місто облогою: витоптали все поля, знищили посадки на городах і стали чекати. Остапа й Андрія не сподобалася така тактика боїв; батько втішав їх: “терпи, козак – отаманом будеш”. У цей момент осавул привіз Остапа й Андрія ікони і благословення від матері. Молоді люди сильно сумують за нею.
Вночі, коли всі заснули, Андрій дивиться на зірки, а потім ходить і дивиться на природу. Тут він зауважує жіночу фігуру; виявляється, що це – татарка, служниця панночки! Вона каже юнакові, що всі люди в місті голодують, а прекрасна полячка нічого не їла кілька днів; помітивши Андрія, панночка попросила її знайти його і попросити принести трохи хліба. Молода людина відразу пускається на пошуки їжі; побачивши, що вся приготована каша з’їдена козаками, він витягує з-під брата мішок з припасами, на якому він спав. Остап на мить прокидається, але тут же знову засинає. Андрій обережно крадеться до татарки, яка обіцяла показати підземний хід до міста. Тут юнак чує голос батька; Тарас Бульба говорить йому, що жінки до добра не доведуть. Молода людина дуже злякався, але старий козак швидко заснув.
Глава 6
Пробираючись по підземному ходу, Андрій потрапляє в монастир, де моляться священики. Його вражає краса собору і звучить в ньому музики. Незабаром він з татаркою виходить в місто; на вулиці до нього підходить чоловік, який зійшов з розуму від голоду; він просить хліба. Андрій дає йому шматок, але чоловік помирає, з’ївши його, тому що його шлунок дуже давно не отримував їжі. Татарка повідомляє, що жителі міста з’їли все живе, але, за словами воєводи, потрібно протриматися лише пару днів, а потім на підмогу прибудуть декілька польських полків.
Вони заходять в будинок панночки; Андрій і дівчина не можуть намилуватися один на одного. Тим часом татарка принесла хліб; молодий козак попередив панночку, що потрібно їсти потроху, щоб не померти. Нічим не передати той погляд, яким дивилася на нього дівчина. У пориві любові Андрій відрікається від віри, батька і Батьківщини – він готовий на все, лише б бути поруч з молодою панночкою.
Тут татарка повідомляє звістку: польські полки увійшли в місто і ведуть взятих в полон запорожців. Андрій радісно цілує панночку.
Глава 7
Запорожці, бажаючи помститися за полонених товаришів, вирішують організувати напад на Дубно. Янкель розповідає Тарасу Бульбі, що бачив в місті Андрія на хорошому коні і в новому вбранні. Старий козак не повірив йому; тоді Янкель повідомив, що в Дубно готується весілля дочки пана і Андрія, яка буде зіграна, коли Андрій у складі польського війська прожене запорожців. Тарас Бульба думає, що єврей бреше.
Вранці починається бій став тяжкий козаки хочуть розбити полк противника на кілька частин. Одного з отаманів вбивають, і Остап хоробро мстить за нього. За це козаки вибирають його отаманів замість убитого. Першим рішенням Остапа було деякий відступ від міських стін; як тільки запорожці виконали цей наказ, зі стін посипалися різні предмети, ранівшіе багатьох залишилися під ними.
Після закінчення битви запорожці поховали мертвих товаришів, а тіла мертвих поляків прив’язали до диким коням. Тарас Бульба дивується, чому він не бачив серед воїнів-супротивників свого сина.
Глава 8
З Січі приходить погана новина: на Хортицю напали татари. На раді, скликаній кошовим, козаки вирішили йти навздогін за татарами і повертати те, що було вкрадено. Не згоден з цим тільки Тарас Бульба. Він вважає, що не можна залишати товаришів у польських в’язницях: потрібно спочатку визволити їх, а потім вже йти на татар. Козаки вважають, що прав і Тарас; тоді один старий і шанований запорожець Касян Бовдюг пропонує розділитися: хтось з кошовим йде за татарами, а хтось з Тарасом Бульбою – на поляків. Після цього козаки стали прощатися один з одним. Було вирішено нападати вночі, щоб супротивники не помітили зменшення запорізького війська.
Глава 9
Тим часом в Дубно знову починається голод. Незабаром починається битва, в ході якої поляки захоплюються відвагою запорожців; але вони застосовують гармати, і козакам припадає важко. Тарас Бульба підбадьорює своїх товаришів. Тут він помічає Андрія, який знаходиться в складі кінного полку. Побачивши, як його син вбиває без розбору і своїх, і чужих, Тарас Бульба відчув сильну злість. Він наздогнав Андрія; при вигляді батька той втратив бойовий дух. Тарас вбиває сина пострілом, перед цим вимовивши: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю!”. Останнім словом, сказаним Андрієм, стало не ім’я матері або Батьківщини, а ім’я прекрасної панночки.
Остап бачить, як батько вбиває його молодшого брата, але не встигає розібратися: він потрапляє в полон до поляків. За підсумками битви запорізьке військо сильно зріділо. Тарас Бульба впав з коня.
Глава 10
Козак Товкач відвозить Тараса на Січ. Через півтора місяці він оговтується від поранень. Ті запорожці, які виїхали битися з татарами, не повернулися. Тарас Бульба став задумливим і байдужим; всі його думки зайняті долею старшого сина. Старий козак просить Янкеля відвезти його до Варшави, не боячись того, що за його голову в Польщі в нагороду покладені дві тисячі червінців. Янкель за певну суму ховає Тараса на дні воза, заклавши верх цеглою.
Глава 11
Тарас Бульба звертається до жидів з проханням звільнити його сина, але вже пізно: страта відбудеться на наступний день. Тарас погоджується побачитися з Остапом на світанку. Янкель дає йому іноземну одяг; у в’язниці єврей лестить наглядачам, але через образливою репліки одного з них старий козак розкриває своє інкогніто. Потім він вимагає провести його на місце страти.
Під час страти Остап, який ішов попереду всіх, кричить в натовп: “Батько, де ти тепер: Чи чуєш мене?”. Тарас відповідає: “Чую!”.
Глава 12
Через деякий час все запорожці збираються в похід на Польщу; ними керує Тарас Бульба, ненависть якого до ляхам стала дуже сильною. Козаки дійшли до Кракова; по дорозі вони спалили вісімнадцять міст. Гетьман Потоцький дає обіцянку ніколи не наступати на запорожців, але Бульба не вірить йому і переконує всіх козаків свого полку в тому, що поляк їх обманює; полк Бульби йде. Незабаром поляки розбивають повірили їм запорожців. Через кілька днів вони наздоганяють і полк Тараса. Жорстоке бій триває чотири дні. Запорожці були близькі до перемоги, але полякам вдалося схопити Тараса Бульбу, коли той шукав в траві свою люльку. Старого козака спалюють на вогнищі; перед смертю він кричить товаришам, щоб вони бігли до річки і йшли від погоні в човнах. До самої смерті отаман думає про козаче військо і про його майбутні перемоги. Запорожці, пливучи в човниках, теж говорять про своє славне отамана.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)