Твір “Тарас Бульба: образ Остапа”
У повісті “Тарас Бульба” багато чудових героїв, які представляють собою галерею справді національних характерів. Ці образи відображають моральне обличчя народу, його традиції і звичаї. Героїзм, самовідданість, патріотизм – все це було притаманне нашим відважним воїнам, які захищали нашу країну. З іншого боку, Тарас, Андрій і Остап зображені дуже реалістично, у них є цілком звичайні, людські почуття, які є у кожного з нас незалежно від того, в яких історичних епохах ми живемо. Але з усіх персонажів повісті “Тарас Бульба” найбільше мені запам’ятався мій улюблений герой Остап. На мій погляд, він найсміливіший і мужній з усіх тих, кого описав Гоголь. Саме тому я вибрав тему: Образ Остапа в творі “Тарас Бульба”.
Остап – це старший син Тараса Бульби. Характером він пішов в батька: такий же бравий вояк, доблесний і безстрашний. Коли вони з Андрієм повернулися додому, він першим обов’язком воював з Тарасом, так як той хотів перевірити, чому його діти навчилися. Остап, упертюх і гордій, не пробачив образи і постояв за свою честь, хоч і зачеплену жартома. Після цього брати за наказом батька повинні були відправитися на військові збори. Герой нудьгував по матері, хотів відпочити, але, тим не менш, без коливань поїхав. Значить, він свято шанує авторитет старших. Гарячність вдачі не заважає йому слідувати порадам і підкорятися наказам.
У війні з поляками Остап проявив себе, як справжній чоловік. Він хоробро бився і не шкодував себе. У бою він був спритний і дужий. Хоча військо поляків перевершувало військо Тараса, одноплемінники Бульби вели себе героїчно і жертвували собою, на відміну від ворогів. Ці люди билися не на життя, а на смерть за рахунок того, що вони захищали свою землю і мстилися за набіги, що забрали життя їхніх матерів і сестер. Тобто, Остап не був жорстокий і кровожерливий за своєю природою. Він став таким, щоб постояти за свою батьківщину, щоб помститися за загибель матері.
Коли герой дізнався, що стало з Андрієм, він сприйняв цю звістку холоднокровно. Він не став захищати брата, хоча любив його. Остап розумів, що той зробив свій вибір, не потрібно йому заважати. З цього часу вони вже не брати, а вороги, і кожен повинен робити, то, що повинен, і будь, що буде. Таке ставлення до зради брата характеризує Остапа, як людини, вірного своїм принципам. Він не поступився ними навіть заради члена сім’ї. Тобто, перед нами виключно сильний герой, для якого борг перед батьківщиною понад усе, навіть родинних почуттів.
Найстрашніша і велика сцена в повісті – смерть Остапа. Саме під час страти він показав всю міць свого характеру, всю силу своєї волі. Він не дозволив “ляхам” насолодитися смертю героя, побачити його біль. Герой не промовив ні звуку, і вже тим більше не просив пощади. Це і є найголовніший подвиг Остапа. Єдиний крик, звернений їм в нікуди, це останнє слово батькові, своєму єдиному рідній людині. І той його почув. Така відрада значила для Остапа більше, ніж стогони матері або сльози нареченої. Він почув, як батько, той, на кого він рівняє, схвалює, любить і підтримує його в останню хвилину. Крім того, відгук означав, що Тарас ще живий, і справа їх не вмерло. Родина не залишиться без помсти, поки хоч один з цих бравих молодців залишився в живих.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)