Аналіз повісті Тарас Бульба: контраст у зображенні героїв

Повість М. В. Гоголя “Тарас Бульба” входить до миргородського циклу, який об’єднав в собі те в його творчості, що було присвячене українському життю. Ці повісті відрізняє простота: описуються в них прості люди, почуття і поведінка яких швидше рефлекторна, ніж наповнена пристрастю. Однак і в таких життєвих ситуаціях можливе виникнення конфліктів.

Проблематика повісті: вольний світ Запорізької Січі

У повісті “Тарас Бульба” любовне почуття стикається з общинними інтересами. Козацький отаман Тарас Бульба привозить двох своїх синів, Остапа та Андрія, які щойно закінчили освіту в академії, в Запорізьку Січ.

Це військовий табір козаків, оплот свободи і рівності в їх житті. Всі її вихованці ставлять інтереси вітчизни вище своїх власних, за необхідності готові загинути в бою за батьківщину.

Ще одна головна цінність у Запорізькій Січі – почуття товариства, вільного козацького братства. Хоч у Січі і панували суворі звичаї, козаки там регулярно веселилися і бенкетували, оспівуючи свою дружбу.

Героїчний характер Тараса Бульби

Тарас Бульба є істиним вихованцем цього вільного світу. До навчання синів в академії – Київській бурсі, він ставиться скептично, оскільки вважає, що знання навряд чи знадобляться їм у реальному житті, і впевнений, що “немає кращої науки для молодої людини як Запорізька Січ”.

Він хоче, щоб вони в першу чергу навчалися військової справи, як усі їхні діди і прадіди, хоче прищепити їм почуття обов’язку перед батьківщиною, яким володіє сам. Тарас Бульба – людина з героїчним характером, патріот і боєць, справжній козацький отаман. Він не сприймає подвійності ні в чому.

Характеристика Остапа та Андрія

Однак сини не зуміли повністю виправдати очікування батька. Остап і Андрій – персонажі абсолютно різні, навіть контрастні. Остап більше схожий на батька: він суворий, небагатослівний, з охотою сприймає всі батьківські наставляння, навчається бойовому мистецтву.

Андрій же досить витончена молода людина, видно, що поле бою – не для нього. Доля його виявляється трагічною: наприкінці повісті Андрій закохується в прекрасну дівчину-полячку і переходить в стан ворога.

Тарас Бульба не зміг знайти жодного виправдання вчинку свого молодшого сина і страчує його ганебною смертю зі словами “Я тобе породив, я тебе і вб’ю!”. Навіть батьківські почуття не можуть змусити його знехтувати ідеалами Запорізької Січі.

У кінці повісті ми бачимо, що Тарас Бульба нещадний не тільки до сина, а й до самого себе. Коли він гине від рук поляків у кінці повісті, то навіть в останні свої хвилини, згораючи на вогнищі, перш за все думає про порятунок товаришів, тобто поводиться так, як і личить лицареві, Щирого сина Запорізької Січі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Аналіз повісті Тарас Бульба: контраст у зображенні героїв