ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО (1880-1951) – Я І СВІТ
Володимир Кирилович Винниченко народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветграді (нині м. Кіровоград). Рід Винниченків походив із Полтавщини. Коли у XVIII столітті заселялися південні території України, пан, який мав землю в Єлисаветградській губернії, виміняв Винниченків і ще дві родини за п’ять мисливських собак.
Хоч через роботу батькам ніколи було приділяти увагу дітям, короткі миті спілкування з ними на все життя запам’яталися малому Володі. Він уже дорослим згадував: “Гарно, затишно, любо до того під теплим, сильним боком тата, що хотілося тоненько, тоненько з захватом і щастям запищати”. Саме батьки подарували хлопчикові талант, тонке сприйняття краси, загострене відчуття справедливості й бунтівливу вдачу.
Володя навчався спочатку в сільській народній школі. Легко й непомітно для рідних вивчив грамоту, мав тільки відмінні оцінки. Ось як про нього розповідає приятель Ю. Тищенко: “Будучи од природи до всього цікавим, а до того ще й талановитим, без особливих труднощів іде він першим учнем протягом усього часу вчення в школі”.
Щоб вирвати сина з бідності, батько вирішив дати йому добру освіту, тому й віддав після закінчення школи на навчання в Єлисаветградську гімназію. 60 рублів на рік великі на той час гроші! – давав старший брат, який працював робітником у друкарні. Протягом першого року навчання в класичній гімназії десятирічний Володя довів усім, що він найкращий учень. Перший клас гімназії закінчив на “відмінно”.
Але його обурювало зневажливе ставлення до нього учнів-паничів, спілкування вчителів та учнів російською мовою. І відреагував на ці порядки малий бунтівник по-своєму: розмовляв тільки українською, всюди підкреслював, що він мужицький син.
Правда, знайома історія? Так само виявляв свою незгоду з існуючими порядками інший гімназист – Іван Франко.
Наступного року, щоб висловити свій протест проти приниження прав, Володя відмовився вчитися, сподіваючись, що його відрахують із гімназії. Але хлопця залишили на другий рік на повторне навчання. Почалося протистояння учня Винниченка з учителями. У 7 класі він згуртував частину гімназистів у боротьбі за свої права. Юнаки хотіли виступати перед простими людьми й розкривати їм очі на їхнє безправне становище. Гімназійне начальство на такі дії відреагувало, як годиться, – Винниченка відрахували з гімназії після закінчення 7 класу.
Пізніше Володимир Кирилович здобув освіту, став активним борцем за права простого народу.
ЗІ СПОГАДІВ ПРО В. ВИННИЧЕНКА
…Над ворітьми подвір’я була дерев’яна скриня, в якій любив сидіти малий та слідкувати затим, що робилося навкруги, не будучи поміченим ніким. І коли хтось із дітей вертався з чимось їстівним, за чим посилала чужа мати, то малий Володимир, граючись у Солов’я-Розбійника, зненацька вистрибував зі своєї схованки й вимагав данини. Він ніколи не забирав усього, а тільки невелику частину. І це не від жадності до ласощів, але для того, щоб показати свою силу, владність. Коли бідний данник починав плакати, Соловей-Розбійник вертав йому відібране, давав потиличника й відпускав.
Сусідських дітей тримав трохи в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.
ГОЛОВНІ ТА ДРУГОРЯДНІ ГЕРОЇ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
Читаючи оповідання “Федько-халамидник”, ти звернеш увагу, що всі події розгортаються навколо хлопчика, з яким тісно пов’язані всі інші герої. Розглянь схему: у центрі уваги письменника протягом усього твору перебуває Федько.
Із ним спілкуються інші герої оповідання, через їхні взаємини всебічно розкривається характер Федька. Отже, він – головний герой твору, а всі інші – другорядні. їм автор приділяє значно менше уваги.
Головним називають героя, який діє протягом усього твору і характер якого розкрито найповніше. Другорядними називають героїв, які сприяють висвітленню характеру головного героя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)