Іверський монастир
Валдайський Іверський Богородицький Святоозерський монастир є православним чоловічим монастирем Руської Церкви. Заснований патріархом Никоном. Розташований в 10 км від міста Валдай, що знаходиться в Новгородській області.
У 1652 25 липня Никон зійшов на патріарший престол і повідав Олексію Михайловичу про те, що має намір заснувати на Валдайском озері монастир. Олексій Михайлович схвалив плани Патріарха, і з казни було виділено кошти, призначені для влаштування монастиря.
У 1653 році влітку почалося будівництво, а вже до осені були споруджені і готові до освячення дві церкви, збудовані із дерева. На честь Іверської ікони було освячено соборний храм, а теплий освятили на честь святителя Филипа Московського. Патріархом Архімандрит Діонісій був призначений настоятелем монастиря.
Під час першого відвідування споруджуваної обителі Патріарх вирішив перейменувати посад Валдайський в село Богородское, освятив Валдайське озеро і нарік його Святим. На додаток до колишньої назви сам монастир був іменований “Святоезерскім”.
Під спостереженням Патріарха в 1653 році було розпочато будівництво кам’яних монастирських храмів та інших будівель. Новостворену обитель освятив сам Никон. У лютому 1654 за розпорядженням Никона в даний монастир були переміщені мощі Якова Боровичского що зберігалися в Бобровицькому монастирі. У 1654 році в травні була Скаржитися царська грамота, яка за обителлю закріплювала Валдайське озеро з островами, а також інші вотчини.
У 1655 році в обитель перемістилася братія Оршанського Кутеїнського монастиря. На нове місце іноки переселилися з усім своїм майном, а також з друкарнею. З переселенням ченців з Кутеїнського монастиря в обителі було покладено початок розвитку книгодрукування і палітурного майстерності.
В 1656 закінчено будівництво Успенського собору. У грудні того ж року, а саме 16 числа, собор було освячено. Разом з Патріархом на торжество прибуло духовенство з різних єпархій Росії. Собор виділяється невигадлива і монументальністю архітектурних форм.
До початку 18 століття обитель занепала. У період з 1712 по 1730 роки вона з усім майном і наявної землею була приписана до возводившейся Олександро-Невській Лаврі. Пізніше в 1919 р обитель перетворюють в Іверську трудову артіль, яка налічувала сімдесят людей і володіла 5 гектарами монастирських угідь, а також 200 гектарами, зайнятими садами, оранкою, городами і пасовищами.
У 1927 році чернечу громаду ліквідували, а Іверську ікону відвезли в невідомому напрямку. Надалі на території обителі перебували музей, майстерні, будинок інвалідів, створений для учасників війни, школа для дітей, які хворіють на туберкульоз.
У минулому столітті в 1970-х роках на даному острові було засновано селище, а на території монастиря розмістилася база відпочинку. На початку 90-х двадцятого століття знаходився в аварійному стані монастир був переданий Новгородської єпархії. У 1998 році церква Богоявлення освятив архієпископ Лев. В Успенському соборі поновилися богослужіння. Наприкінці 2007 року було завершено роботи з комплексної реставрації монастиря.
Не так давно, в 2008 році, патріарх Олексій II перейменував Успенський собор в собор на честь ікони Божої Матері “Іверської”. У квітні 2008 року було прийнято рішення позолотити куполи Іверського собору. У січні 2011 року завершилася реставрація фрескового живопису Успенського собору, у вівтарі і в усьому храмі аж до нижнього ярусу.
Функціонує невеликий музей, який присвячений патріарху Никону і оповідає про заснування та розвитку монастиря.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)