Кафедральний Собор Сан Лоренцо
Кафедральний Собор Сан Лоренцо – одна з найбільших церков Генуї і кафедра місцевого архієпископа. В 5 або 6 століттях н. е. на його місці стояла церква, присвячена святому Сіру Генуезька, єпископу міста. В результаті розкопок, що проводилися під основою і навколо фасаду нинішнього будинку собору, були виявлені стіни і фундамент храму часів Стародавнього Риму, а також дохристиянські саркофаги, що дозволяє припустити, що колись тут розташовувалося кладовище. Пізніше на цьому місці була побудована церква Дванадцяти Апостолів, в свою чергу замінена новим кафедральним собором в романським стилі, побудованим на честь великомученика святого Лаврентія. Гроші на її зведення були отримані від участі генуезького флоту в Хрестових походах.
Будівництво собору 1115 року сприяло урбанізації цієї частини міста. Оскільки в Генуї на той момент не існувало інших громадських площ, невелика пьяцца перед собором перетворилася на головне публічне місце міста і залишалася ним протягом усіх Середніх століть. Собор був освячений Папою Римським Геласій II в 1118 році, а в 1133 році він отримав архиєпископський статус. Після страшної пожежі 1296, що трапився під час боїв між гвельфами і гібелінами, будівлю собору було частково перебудовано. У 1312 році завершилося відновлення фасаду, внутрішні колонади були замінені, і були прибудовані емпорії – споруди у вигляді трибун або галерей. Тоді ж внутрішньо оздоблення церкви було розписано фресками на релігійні теми. При цьому загальний стиль собору – романський – залишився недоторканим.
У 14-15 століттях в соборі були побудовані різні вівтарі і каплиці. У 1455 на північно-східній вежі фасаду з’явилася невелика крита галерея, а в 1522 – така ж була прибудована до протилежної башті. У 1550 році архітектор з Перуджі Галеаццо Алесси приступив до реконструкції собору, проте він встиг завершити тільки роботу над нефом, бічними приділами, куполом і апсидою. Остаточне завершення будівництва собору відносять до кінця 17 століття. Його купол і середньовічні частини були відреставровані в 1894 – 1900 роках.
За щасливим збігом обставин собор не постраждав по час операції “Грог”, що проводилася британськими військами в лютому 1941 року, коли вся Генуя була обстріляна артилерійським вогнем. Через помилку екіпажу британський військовий корабель “Малайя” випустив 381-міліметровий бронебійний снаряд в південно-східний кут собору. Щодо “м’який” матеріал не зміг здетонувати, і снаряд досі можна побачити всередині.
В знаходиться в соборі Музеї Скарбів зберігається колекція ювелірних прикрас та виробів з срібла, виготовлених з 9 століття н. е. і до наших днів. Мабуть, найціннішим експонатом є Священна Чаша, привезена Гульєльмо Ембріако після завоювання Кесарії, – вважається, що це та сама Чаша, якою користувався Христос під час Таємної вечері.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)