Громадянське суспільство і держава
Громадянське суспільство – 1) сукупність недержавних, неполітичних відносин: економічних, соціальних, сімейних, національних, духовних, культурно-творчих, моральних, релігійних; 2) соціальне, економічне і культурний простір, виробнича і приватне життя людей, їх звичаї, звичаї, традиції, що знаходяться поза сферою державно-політичного контролю і втручання.
У широкому сенсі громадянське суспільство включає всі соціальні структури і відносини, які безпосередньо не регулюються державою. У вузькому сенсі – це суспільство на певному етапі свого розвитку, коли воно виступає соціально-економічною основою демократичної і правової держави.
Еволюція поняття “громадянське суспільство”
– Ліберальна трактування (Т. Гоббс, Дж. Локк): поняття “громадянське суспільство” було введено для відображення рівня історичного розвитку людського суспільства від природного до цивілізованого існування;
– Позитивно-ліберальна трактування (Г. Гегель) стверджує, що основою громадянського суспільства є приватна власність, а рушійною силою історичного прогресу – держава, яка забезпечує справедливість, захищає людину від випадковостей, реалізує загальність інтересів;
– Марксистська концепція (К. Маркс, Ф. Енгельс) представляє громадянське суспільство як фундамент людського суспільства, а життєдіяльність індивідів – вирішальним фактором історичного розвитку;
– Соціал-демократична традиція вважає, що держава повинна брати участь у забезпеченні функціонування громадянських інститутів, обов’язково має регулювати економічні, соціальні та інші процеси, вводити гарантії прожиткового мінімуму і т. Д.
Громадянське суспільство – найбільш досконала форма людської спільності, що включає в якості структурних елементів добровільно сформувалися спільності людей, конфесійні (релігійні) спільності; центри, клуби, фонди, ЗМІ, рухи, політичні партії.
Ознаки громадянського суспільства: економічна свобода і приватна власність; соціальна стабільність і гарантії; забезпечення прав і свобод людини; самоврядність і громадянська активність; конкуренція і плюралізм; свобода інформації та громадської думки; толерантність і відкритість; легітимність влади; наявність правової держави.
Передумови становлення громадянського суспільства
– законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі наділення їх правами і свободами;
– юридична свобода людини, її матеріальне благополуччя, свобода приватного підприємництва, наявність приватної власності;
– створення механізмів саморозвитку та саморегуляції, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права, свободу політичного вибору, виступати в якості єдино законного джерела влади.
У громадянському суспільстві переважають не вертикально (ієрархічні), а горизонтальні зв’язки – відносини конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами.
Структурні елементи громадянського суспільства:
А) В економічній сфері – недержавні підприємства: кооперативи, товариства, акціонерні товариства, компанії, корпорації, асоціації та інші добровільні господарські об’єднання громадян, створювані ними за власною ініціативою.
Б) У соціально-політичній сфері: класи, різні верстви і соціальні групи, сім’я як соціальний осередок громадянського суспільства; громадські, суспільно-політичні, політичні партії та рухи, що виражають різноманіття інтересів різних груп громадянського суспільства; органи громадського самоврядування за місцем проживання та роботи; механізм виявлення, формування і вираження громадської думки, а також вирішення соціальних конфліктів; недержавні засоби масової інформації.
В) У духовній сфері: культурні, етичні ідеали і цінності, свобода думки, слова, реальні можливості публічно висловлювати свою думку; самостійність і незалежність наукових, творчих та інших об’єднань від державних структур.
Г) Політико-правову основу громадянського суспільства утворюють політичний плюралізм, наявність легальної опозиції, демократичне законодавство.
Громадянське суспільство віддає пріоритет прав і свобод людини, підвищенню якості його життя: визнання природного права людини на життя, вільну діяльність і щастя; визнання рівності громадян в єдиних рамках для всіх законів; твердження правової держави, підпорядковує свою діяльність із законом; створення рівності шансів для всіх суб’єктів економічної та соціально-політичної діяльності.
Основні функції громадянського суспільства:
1) спонукає людину дотримуватися загальноприйнятих норм, забезпечує соціалізацію та виховання громадян;
2) захищає громадян та об’єднання, створені ними, від незаконного втручання в їх життєдіяльність;
3) сприяє формуванню демократичних органів державної влади, демократичному розвитку всієї політичної системи.
Взаємовідносини між громадянським суспільством і державою вирішальною мірою залежать від типу політичного режиму: при тоталітарному режимі держава, контролюючи всі сфери і рівні життя суспільства, майже не залишає простору для громадянського суспільства; при авторитарному режимі громадянське суспільство існує, але в нерозвиненому вигляді та на обмеженому соціальному просторі; демократичний режим в рамках конституційного порядку створює умови як для функціонування і розвитку зрілого громадянського суспільства, так і для правової держави.
* Обов’язковими умовами існування громадянського суспільства є: наявність правової держави, дію принципу поділу влади, підпорядкування закону самої держави та її органів, розмежування повноважень державних та недержавних інститутів. Конституційне, або правове, держава відрізняється від позаправового, або поліцейського, головним чином тим, що в ньому за допомогою законодавства закріплені відносини між суспільством і державою.
* Без зрілого громадянського суспільства неможливе створення правової держави, оскільки тільки вільні громадяни, що володіють високою політичною культурою, здатні формувати найбільш раціональні форми людського співжиття.
Правова держава – форма організації політичної влади в країні, заснована на верховенстві законності, прав і свобод людини і громадянина. При цьому право грає пріоритетну роль лише в тому випадку, якщо воно виступає мірою свободи всіх і кожного, якщо чинні закони реально служать інтересам народу і держави, а їх реалізація є втіленням справедливості.
Ознаки правової держави:
1. Безроздільне верховенство в державному і громадському житті правового закону:
а) правовий закон, який приймається або вищим представницьким органом державної влади, або безпосереднім волевиявленням населення (наприклад, на референдумі), становить основу всієї системи права і має найбільшої юридичну чинність.
б) пріоритет права: правовий закон поширюється на всі сфери суспільного життя, всі складові суспільство елементи, всіх без винятку громадян. У разі порушення приписів винні несуть передбачену правовим законом покарання.
в) правовий закон поширюється на суспільство і на саму державу. Він обмежує, пов’язує діяльність державних органів, посадових осіб строго встановленими межами компетенції і не допускає будь-якого виходу з них. Цим запобігається свавілля, вседозволеність та зловживання владою в державних справах.
г) правовий закон регулює ключові питання державного і суспільного життя, не допускаючи пріоритету групових інтересів. Офіційно верховенство правового закону в першу чергу відбивається в конституції країни.
2. Визнання за особистістю невід’ємних, непорушних, недоторканих прав і свобод, взаємна відповідальність держави і особи.
3. Організація та функціонування державної влади на основі принципу поділу влади. Повноваження різних гілок державної влади в суспільстві повинні бути збалансовані через систему стримувань і противаг, що перешкоджають утвердженню небезпечної однобічності в управлінні.
4. Рівність всіх перед законом.
5. Реальність прав і свобод людини, їх правова і соціальна захищеність.
6. Визнання прав і свобод людини найвищою цінністю.
7. Політичний і ідеологічний плюралізм.
8. Стабільність законності і правопорядку в суспільстві.
Базові принципи функціонування правової держави
1. Пріоритет права: розгляд всіх питань суспільного і державного життя з позицій права, закону; з’єднання загальнолюдських морально-правових цінностей (розумність, справедливість) і формально-регулятивних цінностей права (нормативність, рівність усіх перед законом) з організаційно-територіальним поділом суспільства і легітимною публічною владною силою; необхідність ідеологічно-правового обгрунтування будь-яких рішень державних і громадських органів; наявність у державі необхідних для вираження і дії права форм і процедур.
2. Правова захищеність людини і громадянина: рівність сторін і взаємна відповідальність держави і громадянина; особливі тип правового регулювання та форма правовідносин; стабільний правовий статус громадянина і система юридичних гарантій його здійснення.
3. Єдність права і закону.
4. Правове розмежування діяльності різних гілок державної влади.
5. Верховенство закону.
6. Конституційно-правовий контроль.
7. Політичний плюралізм та ін.
Правова держава виникає там, де суспільство має стійкі демократичні, правові, політичні, культурні традиції, т. Е. Там, де існує громадянське суспільство. Для формування правової держави потрібно високий рівень загальної та правової культури. Правова держава вимагає потужного економічного базису, високих стандартів життя та домінування середнього класу в соціальній структурі суспільства; передбачає певний рівень індивідуальної і суспільної моралі. Однією з головних передумов формування правової держави є наявність інститутів громадянського суспільства.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)