Політизація суспільного життя і громадянське суспільство
Однак в політичній історії відомо чимало фактів, коли і в цих областях заборонялося занадто багато чого, допускалося грубе вторгнення державної влади в заборонені для неї – з погляду демократичної парадигми – сфери суспільного життя.
Подібні дії політичних структур визначаються нині як політизація життя.
Політизація, таким чином, є надмірне посилення впливу політики на сфери суспільного життя; надання навіть самим незначним її сторонам політичній, державної значимості.
Крайній прояв політизації – практика контролю тоталітарної держави за всіма сторонами суспільного та особистого життя, зокрема підміна механізму економічного саморегулювання політичним, командно-адміністративним, в основі якого лежать ідеологічні штампи, наприклад, у вигляді тверджень, що план – це завжди добре, а ринок – це завжди погано.
Зрозуміло, що політизація вигідна бюрократії, так як вона розширює її влада, і невигідна громадянам, оскільки вона ущемляє, обмежує їх особисті свободи і права.
Певним протиотрутою проти цієї небезпечної хвороби всевладдя бюрократії є створення правової держави і громадянського суспільства.
Правова держава – вироблений сучасним політичним свідомістю ідеал державного устрою. Його найважливішою характеристикою є обмеження сфери його дій існуючим законодавством і націленість на максимальне забезпечення честі і гідності, законних інтересів, прав і свобод громадян та їх організацій.
Разом з тим визнається, що правова держава неможливо без громадянського суспільства.
У сучасній політичній теорії та практиці визнано, що співвідношення між державою і громадянським суспільством є найважливішим критерієм характеру суспільно-політичного життя.
Як держава, так і організації громадянського суспільства мають свої функції і свої межі. Причому існує певний оптимальний рівень взаємин між ними, який визначається конкретними історичними умовами розвитку країни.
Громадянське суспільство є щось вище, ніж просто людське суспільство, воно формується в процесі перетворення пасивним підданих в активних громадян, тобто таких жителів даної країни, які усвідомлюють себе членами однієї спільноти знаходять почуття власної гідності і здатність робити політичний вибір.
Під громадянським суспільством розуміється стійка система не тільки вертикальних, а й горизонтальних соціальних зв’язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспільної поведінки, яка виростає безпосередньо з відносин власності, але не зводиться до них. У цій складній системі зв’язків концентруються і оформляються економічні, професійні, культурні та інші повсякденні інтереси окремих громадян, соціальних верств і груп.
Задоволенню їх служать такі інститути громадянського суспільства, як церква, об’єднання, клуби, спілки, асоціації, групи за інтересами, які не є органами державного управління. Саме громадянське суспільство, породжуючи щільну мережу інтересів, об’єднуючих всіх громадян в якусь взаємодіючу спільність, забезпечує умови стабільності держави.
Сьогодні поняттям “громадянське суспільство” зазвичай характеризують ряд важливих суспільно-політичних інститутів. Насамперед, це особисті права і свободи громадян: економічні, соціальні, культурні, а також гарантії їх здійснення.
Так, у Конституції Російської Федерації записано (ст. 2), що “людина, її права і свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – обов’язок держави “.
Але ступінь розвитку громадянського суспільства визначається, звичайно, не тільки наявністю юридичних формулювань цих прав у законах, а головним чином їх реальним здійсненням на практиці.
Межі політичного життя суспільства позначені тими рамками, в яких приймаються і виконуються ті чи інші владні політичні рішення. Основними структурами, її складовими, є політичні суб’єкти та об’єкти, відносини взаємовпливу між ними, а також різноманітна інформація, ідеї та концепції, які безпосередньо впливають на їхні стосунки.
Таким чином, специфіка політичного життя суспільства визначається тим, що вона включає в себе всі ті матеріальні і духовні структурні елементи, а також процеси їх взаємодії, які так чи інакше впливають на характер взаємин великих соціальних груп, класів, націй, регіонів і країн, сприяючи оптимізації цих відносин.
Природним продуктом політичного життя є підвищення рівня політичних взаємин, їх впорядкованості, організованості, у той час як сенсом економічного життя є виробництво товарів і послуг, тих чи інших речей, а призначення духовного життя складається у виробництві тих чи інших концепцій та ідей, культурних цінностей, збагаченні духовного потенціалу суспільства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)