Чим відрізняється боярин від дворянина
Бояри і дворяни – представники привілейованих станів, які виникли на Русі в період княжого правління. Вони входили в найближче оточення князя і складали основу його дружини, але володіли різними повноваженнями і мали різне положення у феодальному суспільстві. На думку істориків, стан бояр сформувалося до початку XI століття і зберігало лідерство протягом шести століть. Перші відомості про дворян зафіксовані в Лаврентіївському літописному зводі; більш докладні – в берестяних грамотах XII – XIII століття.
Хто такі бояри і дворяни
Бояри – наближені князя, вищий шар феодалів в стародавній Русі. До кінця XII століття боярське звання було жалуваним, пізніше віддавалося у спадок. З бояр складалася старша княжа дружина, яка керувала військом і розпоряджатися землями, які переходили в князівська володіння в результаті військових захоплень.
Дворяни – взяті на службу при дворі князя вихідці з молодшої дружини, що виконували військові, господарські та грошові доручення за право користуватися земельною наділом разом із закріпленими за ним селянами. З XV століття дворянство стало передаватися у спадок, як і земля, дарована дворянину князем за особисті заслуги і військову доблесть.
Порівняння бояр і дворян
У чому ж різниця між боярином і дворянином?
Бояри були нащадками родоплемінної знаті, мали власні землі, а нерідко і свою дружину, що в умовах феодальної роздробленості дозволяло їм змагатися з князівської владою. Найбільш багаті і впливові бояри брали участь у княжій думі на правах радників князя; від їхньої думки часто залежало вирішення важливих державних і судових питань, а також врегулювання міжусобних конфліктів.
При дворі князя служили прийняті в обраний коло, запроваджені бояри, які управляли справами князя і його палацовим господарством. Залежно від обов’язків, вони отримували посаду дворецького, стольника, скарбника, конюха або сокольничого, що вважалося особливо почесним і приносило боярину чималі доходи. Плата за таку службу називалася “в годування”, оскільки видавалася на утримання сім’ї боярина і його обслуги.
Бояри, распоряжавшиеся від імені князя його віддаленими землями і що контролювали збори податей, іменувалися порожнім ним стане. З княжої скарбниці вони отримували кошти “в дорогу”, призначені для дорожніх витрат і заохочення боярського старанності.
Введені і путні бояри були головними розпорядниками княжого двору і ставилися до верхівки у феодальній ієрархії. Їх називали старшими боярами, виділяючи з тих, хто входив в молодшу княжу дружину, але не відрізнявся родовитістю і багатством.
Крім виконання служби, в обов’язки бояр входило створення ополчення у випадку воєнних дій і його повне утримання за свій рахунок. Це поширювалося не лише на введених і путніх бояр, а й на осілих, що не служили при княжому дворі земських бояр.
Боярська служба була добровільною. Служиві бояри з старшої дружини мали право перейти до іншого князя.
З посиленням впливу боярства на державне управління вже в XII столітті при князівських дворах з числа молодшої дружини стали набирати для військової служби та виконання особистих розпоряджень князя найбільш відданих дрібних бояр і боярських дітей. Від слова двір відбулася назва нового стану, який грав протягом декількох століть важливу роль у долі Російської держави – ??дворянства.
У княжих грамотах XIII-XIV століть містяться перші згадки про служивих людей, що складаються при дворі князя і жалуваних за труди земельними наділами і золотий скарбницею. Земля давалася дворянину в тимчасове користування, але залишалася власністю князя. Тільки в XV столітті дворяни отримали право передавати землю у спадок або у придане.
У XVII столітті в період правління Петра I за дворянами утвердилася найважливіша привілей – володіння наслідним майном незалежно від служби. Сословие бояр було скасовано, а права дворян офіційно проголошені 18 лютого 1762 маніфестом Петра III. Остаточно вони закріплені жалуваною грамотою Катерини II в 1785 році.
Відмінність боярина від дворянина полягає в наступному:
Бояри – представники вищого служилого стану, сформованого з великих феодалів, що володіли власними землями. Дворяни перебували на службі у князя або старшого боярина. До XV століття вони не могли зраджувати по спадку жалувані землі.
Бояри мали право голосу в княжої думі. У допетровский період вплив дворян на державне управління було не таким відчутним.
Бояри могли перейти на службу до іншого князя. Дворяни, прийняті на службу, не мали права залишити її без дозволу князя.
У феодальній ієрархії, що склалася на Русі, бояри займали чільне місце з X по початок XVII століття. Позиції дворянства остаточно утвердилися в період державних реформ, розпочатих Петром I.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)