Біогеоценози, екосистеми

Праці видатних натуралістів ХІХ ст. О. Гумбольдта, Ч. Дарвіна, В. Докучаєва та інших дали небувалий поштовх для розвитку багатьох нових напрямів природничої науки. Одним з таких прогресивних напрямів дослідження живої й неживої природи виявилося вчення про угруповання живих організмів та їх природне довкілля. Розвиток цього напряму розпочався наприкінці ХІХ ст., коли ботаніки, зоологи та біогеографи зробили рішучий крок від вивчення ареалів систематичних груп рослин і тварин (видів, родів, родин тощо) до дослідження їхніх угруповань в межах більш-менш однорідних природних умов. Такі угруповання згодом одержали назву біоценозів, а наука яка їх досліджує, – біоценологія.

Біоценоз складається з представників усіх царств живих організмів – рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів. Частина біоценозу, яка сформована рослинами, має назву фітоценоз, відповідно, тваринами – зооценоз, грибами – мікоценоз, і мікроорганізмами – мікробоценоз. Вся сукупність живих організмів певної ділянки суходолу чи океану одержала назву біоценозу (в науку запровадив К. Мьобіус, 1877).

Інші вчені досліджували взаємовідношення не тільки між живими організмами, а й між біоценозами й абіотичними компонентами природного довкілля (біотопом), і об’єкт свого дослідження назвали біогеоценозом, а науку, що його досліджує, – біогеоценологією.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Біогеоценози, екосистеми