Екосистеми океану
Близько 70% поверхні земної кулі покрито океаном, в водах якого живе більше живих істот, ніж у всіх інших зонах проживання разом. Особливості екосистем океану більше залежать від глибини і віддаленості від берега, ніж від географічної широти, бо коливання температури води в океані значно менше, ніж коливання температури в наземних місце проживання. Басейн океану зазвичай за формою нагадує перевернуту капелюх. Біля узбережжя континентів простягається зона поступового зниження дна – континентальна мілина (так би мовити, поля капелюхи). Потім в зоні материкового схилу глибина досить різко зростає (тулія).
Нижче цього рівня лежить зона ложа океану, абісальна зона, в якій знаходяться западини, що досягають 11 км в глибину (наприклад, западина в Тихому океані біля берегів Японії і Філіппінських островів). У абісальної зоні зустрічаються також гірські хребти. Окремі їх вершини іноді піднімаються вище рівня океану, утворюючи океанські острови.
Частина океану, що покриває континентальну мілину, носить назву літоралі. Глибина тут зазвичай не перевищує 200 м. В залежності від кількості і властивостей зважених в товщі води частинок сонячне світло може проникати на глибину від 80 до 200 м. Отже, в більшій частині літоральній зони можуть існувати фотосинтезуючі рослини. Тут зростають головним чином водорості, які виробляють величезну кількість поживних речовин, за рахунок яких існує безліч різноманітних видів тварин. Свободноплавающіе, зважені у воді дрібні організми становлять планктон. Активно пересуваються у воді тварини утворюють нектон, а плазують по дну форми – бентос. Літораль дає людині дуже багато продуктів харчування. Частина літоралі становить приливна зона. Що мешкають тут організми то висихають під дією сонячних променів під час відливу, то покриваються водою під час припливу. Багато тварин, наприклад морські черв’яки і молюски, під час відливу закопуються в пісок і виповзають тільки в прилив. Рослини в цій зоні, як правило, прикріплюються до каменів.
За континентальної обмілиною у відкритому океані тягнеться пелагическая зона; до цієї лоні відносяться верхні шари води до глибини, на яку проникають сонячні промені. Всі форми живого тут або активно плавають, або зважені у воді, бо їм нема до чого прикріпитися. Найбільші НЕКТОН тварини – це кити, акули і дельфіни; крім того, тут мешкають великі зграї різних костистих риб, що харчуються рясним планктоном.
Абісальна зона розташована в темних глибинах океану, куди не проникають промені світла. Через що панує тут вічної темряви в цій зоні немає фотосинтезуючих рослин; джерелом їжі для її мешканців (крім хижаків) служать безперервно опускаються сюди залишки організмів з пелагической зони. З царства рослин в абісальної зоні зустрічаються тільки бактерії і кілька видів цвілевих грибів. У цьому царстві темряви відбувається жорстока боротьба за існування; як правило, при цьому вирішується питання, хто кого з’їсть. У багатьох тварин абісальної зони розвинулися дуже тонкі органи чуття, які дозволяють їм виявити присутність іншої тварини по легкому зміни тиску, викликаного рухомим тілом. Багато тварин забезпечені також органами світіння, які служать для залучення їстівних живих істот, а також допомагають тваринам знаходити один одного в період розмноження.
Мабуть, немає такої глибини, де не могла б існувати життя. Навіть в найглибшій западині в океані – в западині Мінданао поблизу Філіппінських островів – на глибині 11 000 км і під тиском, яке розчавило б людини в коржик, вдалося виявити і сфотографувати ракоподібних і інших тварин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)