Андрій Колмогоров
“Людство завжди мені уявлялося у вигляді безлічі блукаючих в тумані вогників, які лише смутно відчувають сяйво, розсіюється усіма іншими, але пов’язані мережею ясних вогненних ниток, кожен в одному, двох, трьох… напрямках. І виникнення таких проривів через туман до іншого вогнику цілком розумно називати “ДИВОМ”. – А. Н. Колмогоров
Як справедливо зауважив Стефан Банаха: “Математик – це той, хто вміє знаходити аналогії між твердженнями. Кращий математик – хто встановлює аналогії доказів. Сильніший може помітити аналогії теорій. Але є і такі, хто між аналогіями бачить аналогії “. Рідкісним генієм, що володіє таким умінням, є Андрій Миколайович Колмогоров – один з найбільших математиків двадцятого століття, доктор фізико-математичних наук, професор Московського Державного Університету, академік Академії Наук СРСР, лауреат Сталінської премії, Герой Соціалістичної Праці. Колмогоров стояв біля витоків сучасної теорії ймовірності, теорії турбулентності, теорії складності алгоритмів і ряді інших областей математичної науки і її додатків, отримав фундаментальні результати в топології і математичній логіці.
Народився Андрій Миколайович 12 квітня 1903 Тамбові Соціалістичної Праці. Рано осиротів, маленького Андрія взяла на виховання його тітка, Віра Яківна Колмогорова. Віра Яківна організувала в своєму будинку школу. Користуючись рекомендаціями новітньої педагогіки, Віра Яківна виховала не один десяток дітей. Для хлопців спеціально видавався рукописний журнал “Весняні ластівки”, в якому публікувалися цікаві творчі роботи учнів. Тут же були опубліковані перші математичні роботи Андрія Колмогорова. Арифметичні задачі, придумані п’ятирічним Андрієм, відбивали відому алгебраїчну закономірність. Найцікавіше, що хлопчик прийшов до цього самостійно, без сторонньої допомоги.
У віці семи років Колмогоров поступив в приватну гімназію, організовану московським суспільством прогресивної інтелігенції. Ретельно займаючись в школі, Андрій показує себе як дуже талановитий математик.
У 1920 році, після довгих роздумів, Андрій Колмогоров надходить на математичний факультет Московського державного університету. Вирішивши присвятити себе служінню науки, Колмогорова довелося слухати лекції таких знаменитих математиків, як П. С. Урисона, П. С. Александрова, В. В. Степанова та Н. Н. Лузіна. Останній зробив істотний вплив на становлення Колмогорова як вченого, став його вчителем в математиці.
Лише через кілька місяців, талановитий Андрій Колмогоров здає іспити за весь курси. На другому курсі отримує спеціальну стипендію. Більшу частину свого вільного часу перспективний студент присвячує вирішення складних математичних задач.
Уже через рік вісімнадцятирічний другокурсник Андрій Колмогоров досягає перші серйозні результати.
Цікаво дізнатись! Колмогоров став професором МГУ в віці 27 років.
Наукова діяльність Колмогорова почалася з поглибленого вивчення проблем дескриптивної і метричної теорії функцій. У 1923 році з’явилася перша наукова публікація Колмогорова. Популярні в той час питання підстав математичного аналізу і тісно з ними пов’язані дослідження з математичної логіки зацікавили молодого студента. Колмогоров бере найактивнішу участь в дискусіях між двома методологічними школами – формально-аксіоматичної (Д. Гільберт) і интуиционистской (Л. Е. Я. Брауер і Г. Вейль). У 1925 році доводить, що всі відомі пропозиції класичної формальної логіки при певній інтерпретації переходять в пропозиції інтуїстичної логіки, чим викликає загальний інтерес до своєї філософії математики.
У 1926 році аспірант Колмогоров знаходить необхідні і достатні умови для існування закону великих чисел. Це було неймовірним відкриттям, адже найбільші математики світу марно намагалися отримати шуканий результат протягом багатьох десятиліть.
Протягом багатьох років Андрій Миколайович співпрацював з А. Я. Хинчин. Разом вони розробили ряд питань теорії ймовірностей. Завдяки дослідженням вітчизняних і зарубіжних вчених “наука про випадок” стрімко розвивалася. Сучасного вигляду теорії ймовірностей надав Андрій Миколайович Колмогоров, котрий використовував аксіоматизації.
У 1933 році була опублікована робота присвячена основним поняттям теорії ймовірностей. У цьому фундаментальній праці А. Н. Колмогоров заклав основи сучасної теорії ймовірності, що спирається на теорію заходи.
Протягом усієї наукової діяльності та до кінця своїх днів Колмогоров вважав теорію ймовірностей головною справою свого життя. Однак в коло інтересів вченого входило кілька десятків галузей математичної науки, більш того, він жваво цікавився філософією і літературою, живописом і музико
(2 votes, average: 3.00 out of 5)