Зміни в біогеоценозах
У біогеоценозах постійно відбуваються зміни стану та життєдіяльності спільнот, які входять до нього. Різноманітні зміни, що відбуваються в будь-якому з них, відносять до двох основних типів:
- Циклічні; Поступальні.
Циклічні зміни представлені флюктуаціями (від лат. Fluctuatio – коливання) – порівняно короткостроковими змінами, коли співтовариства без зміни флористичного складу відхиляються від певного середнього стану, що пов’язано з ритмікою природних явищ (добові флуктуації), зі зміною сезонів року (сезонні флуктуації), або викликаються непостійними зовнішніми факторами, мінливими щороку (різнорічні або багаторічні флуктуації).
Зазвичай флуктуації викликаються коливаннями клімату, відмінностями у вологості грунту або ритмічністю розвитку рослинних або тваринних компонентів екосистеми.
Добові флуктуації біогеоценозів пов’язані в основному з ритмікою природних явищ і носять строго періодичний характер. Добові флуктуації біоценозу забезпечують як тварини, так і рослини, активність життя яких припадає на різний час доби: одні активні вдень, інші вночі. У співвідношенні окремих видів біогеоценозу відбуваються періодичні зміни, так як окремі організми на певний час перестають активно існувати в біоценозі.
Добова динаміка в біогеоценозах найбільш чітко проявляється при значній різниці показників температур, вологості та інших факторів середовища вдень і вночі. Найбільш різко добові флуктуації виражені в умовах клімату високої континентальності, де існує значна різниця між денними і нічними температурами. Наприклад, в піщаних пустелях Середньої Азії в спекотний полудень багато тварин ховаються в нори або ведуть нічний спосіб життя влітку, а деякі – взимку переходять на денній.
Однак добові ритми спостерігаються у всіх географічних зонах, і навіть у тундрі в полярний день рослини закривають і відкривають свої квітки у відповідності з цими ритмами.
Більш значні відхилення в біогеоценозах спостерігаються при сезонних флуктуаціях. Сезонні коливання виражаються в тому, що на певний період з біоценозу “випадають” групи тварин і навіть цілі популяції, що впадають в сплячку в період анабіозу при зникненні однорічних трав, опаде листя. Тривалість біологічних сезонів у різних широтах неоднакова.
У зв’язку з цим сезонні флуктуації біоценозів арктичної, помірної і тропічної зон різні. Найбільш чітко вони виражені в біогеоценозах помірного клімату і північних широт. Сезонні коливання спостерігаються хоча і в слабкій формі навіть у вологих тропічних лісах. Багаторічна мінливість проявляється завдяки флуктуацій клімату і є нормальною в житті будь-якого біогеоценозу.
У процесі добових і сезонних флуктуацій цілісність біоценозів зазвичай не порушується.
Біоценоз відчуває лише періодичні коливання якісних і кількісних характеристик.
Поступальні зміни в біогеоценозах приводять зрештою до зміни одного біоценозу іншим – з іншим набором переважаючих видів. Такі зміни називають екзоекогенетичними, або алогенними (від грец. Alios – інший, другий і genesis – походження), викликаними зовнішніми впливами (абіотичними або антропогенними), змінюють умови середовища.
Ендоекогенетичні, або автогенні (від грец. Autos – сам, genesis – походження), зміни виникають в результаті зміни умов середовища за рахунок процесів, що відбуваються всередині самого співтовариства у відсутності поступової зміни абіотичних факторів.
Послідовне заміщення одного біоценозу іншим називається екологічною сукцесією (від лат. Successio – спадкоємність) Будь-яке нове місцепроживання – піщаний берег річки, що оголився, застигла лава згаслого вулкана, калюжа після дощу – відразу виявляється ареною заселення новими видами.
Поступово оселилися організми змінюють середовище проживання, наприклад затінюють поверхню або змінюють її вологість. Наслідком такої зміни середовища служить розвиток нових, стійких до знову створених умов, видів і витіснення попередніх. З плином часу формується новий біоценоз з видовим складом, який помітно відрізняється від первісного.
Прикладом сукцесії, що приводить до зміни одного співтовариства іншим, може служити заростання невеликого озера з подальшою появою на його місці болота, а потім лісу.
Спочатку по краях озера розвивається сплавина зі сфагнових мохів, осоки та інших рослин. Поступове заростання озера водоростями, що йде по його краях, веде до накопичення на дні рослинних залишків, утворенню накопичень торфу і врешті-решт до обміління водойми.
Накопичення рослинної маси сприяє утворенню грунту. Обміління одночасно зі збільшенням товщини сплавини призводить до перетворення водойми в болото. Пізніше тут селяться чагарники та дерева, йде процес усихання болота і розвивається лісова рослинність. Зміна рослинної частини спільноти супроводжується змінами у тваринному світі біоценозу: мешканці водойми поступово заміщаються біляводними, а пізніше болотними та лісовими видами. Послідовний ряд поступово і закономірно змінюючий один одного в сукцесії спільнот називається сукцесіонною серією.
По загальному характеру сукцесії поділяються на первинні та вторинні. Первинні сукцесії починаються на субстраті, що не змінений (або майже не змінений) діяльністю живих організмів. Так, через серію проміжних спільнот формуються стійкі біоценози на:
- Скелях; Пісках; Урвищах.
Первинні сукцесії можуть починатися і у відкритих водах дрібних озер, верхових боліт, маршів. У міру розвитку біоценозу сукцесіонні зміни структури його видового складу протікають до певної межі, після якого співтовариство приходить у відносно стабільний стан, головним чином за рахунок стабілізації структури рослинності.
Таке, відносно стійке, і рівноважне по відношенню до зовнішнього середовища рослинне співтовариство називається клімаксове.
Таким чином, клімакс (від грец. Climax – сходи) являє собою заключну стадію розвитку біоценозу, на якій він знаходиться в рівноважному стані з навколишнім середовищем досить тривалий час. У різних абіотичних умовах формуються неоднакові клімаксові екосистеми. У спекотному і вологому кліматі це буде дощовий тропічний ліс, в сухому і спекотному – пустеля.
Основні біоми Землі – це клімаксові екосистеми відповідних географічних областей. Однак клімакс як завершальна формація є теж лише тимчасовим станом; в процесі вікових змін клімату та інших властивостей середовища відбуваються “великомасштабні” зміни екосистем.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)