Основні властивості біогеоценозів. Зміна біогеоценозів
Біогеоценоз як відкрита біологічна система існує на певній території і здатен витримувати зміни, що вносяться до нього різними компонентами. Сформований біогеоценоз відрізняє:
- Цілісність; Самовідтворення; Стійкість; Саморегуляція; Здатність до змін і розвитку.
Основні властивості біогеоценозів
Цілісність біогеоценозу забезпечується потоками енергії і речовини, що зв’язують організми один з одним і середовищем їхнього життя. Сонячна енергія та неорганічні речовини середовища, що акумулюються автотрофними організмами, використовуються в процесі життєдіяльності всього живого компонента біогеоценозу по ланцюгах і мережах харчування.
Їжа, незасвоєна тваринами і віддалена в зовнішнє середовище, мертві рослинні, тваринні та інші органічні залишки мінералізуються в процесі життєдіяльності редуцентів і повертаються в кругообіг речовин, безперервно відбувається в біогеоценозах. Вуглекислий газ, що витрачається на утворення органічних речовин зеленими рослинами, фотосинтезуючими і хемосинтезуючими бактеріями, повертається в навколишнє середовище при диханні організмів. Атмосферний кисень, використовуваний організмами при диханні, заповнюється в біогеоценозах завдяки процесу фотосинтезу.
Самовідтворення біогеоценозу пов’язане зі здатністю його організмів до розмноження, наявністю харчових ресурсів, необхідних для їх росту і розвитку, а також відтворенням організмами середовища проживання.
Стійкість біогеоценозу – це його здатність до тривалого існування, збереження в часі своєї структури і функціональних властивостей при впливі зовнішніх факторів. Вона також проявляється у здатності біогеоценозу повертатися у вихідний (або близький до нього) стан після впливу факторів середовища, що виводять його зі сформованої рівноваги.
Саморегуляція – властивість біогеоценозу підтримувати певне співвідношення організмів у всіх сформованих у ньому ланцюгах харчування. Саморегуляція заснована на принципі зворотного зв’язку: коливання рослинної біомаси впливають на чисельність травоїдних тварин, а їх чисельність залежить від числа хижаків.
Зміни в біогеоценозах
У будь-якому біогеоценозі відбуваються зміни. Одні з них циклічні, інші – поступальні.
До циклічних (регулярно повторюваних) змін відносять добові, сезонні та багаторічні. Добові зміни пов’язані з закономірними періодичними змінами дня і ночі, а сезонні – зі зміною пір року. Протягом доби у рослин по-різному проходять фотосинтез і випаровування води; у тварин змінюється поведінка: одні з них більш активні вдень, інші – в сутінки, а треті – вночі.
Сезонні зміни проявляються:
- В осінньому листопаді у багатьох дерев і чагарників; Відмирання до зими надземних органів у багаторічних трав; Відльоти і прильоти перелітних птахів; Гніздобудови; Весняні та осінні линьки; Виведенні потомства птахами і ссавцями.
З приходом весни видовий, а потім і чисельний склад організмів біогеоценозу відновлюється. Великий вплив на хід регулярних сезонних явищ надають різні відхилення в погодних умовах, наприклад, затяжна холодна або тепла весна, спекотне та сухе або холодне і дощове літо.
Зміна біогеоценозів
Процес поступальних змін і розвитку біогеоценозу в напрямку підвищення його стійкості зазвичай називають сукцесією (від лат. сукцесія – спадкоємність, успадкування). Вона може відбуватися на первинно вільній території, або на території, де раніше існував якийсь біогеоценоз.
Формування нового біогеоценозу на первинно вільній суші (ділянки, що звільняються при таненні льодовика, відступі моря або висиханні озера, голі скелі, сипучі піски), не порушеної грунтоутворенням, починається з поселення лишайників.
Утворення грунту може відбуватися в результаті руйнування поверхні материнської породи лишайниками.
Відмираючі лишайники збагачують образующуюся грунт органічними залишками. Згодом, на тонкому розкладаючому під дією бактерій шарі залишків лишайників і мінерального пилу починають з’являтися мохи. Одночасно з лишайниками і мохами освоювану територію заселяють дрібні комахи, павуки та інші безхребетні тварини. У міру подальшого формування грунту, накопичення в ньому органічних залишків стає можливим проростання занесених вітром насіння рослин (однорічних і багаторічних трав), збільшення видового складу та чисельності грунтових безхребетних, рослиноїдних комах, молюсків, дрібних гризунів.
З накопиченням гумусу і з підвищенням вологості грунту поступово формуються луки, степи або ліси, які заселяються різними хребетними тваринами. При відсутності порушень сукцесія завершується виникненням нового більш стійкого біогеоценозу, що знаходиться у відносній рівновазі з середовищем.
Найчастіше сукцессії відбуваються на місці раніше існуючих біогеоценозів після завданих їм ушкоджень:
- Наслідки бурі; Урагану; Пожежі; Вирубки лісу; Випасання худоби.
Спочатку територію шляхом занесення насіння заселяють однорічні світлолюбні рослини, а потім багаторічні трави. З плином часу в цьому місті проживанні з’являються чагарники, а потім, листяні дерева, що поступово витісняються ялиною. У міру заселення території рослинами складається і видовий склад тварин даного місцеперебування. Відновлення біогеоценозу ялинового лісу після вирубки займає більше ста років. Біогеоценоз, що сформувався виявляється стійким.
Отже, розвиток і зміна біогеоценозів – одна з основних причин їх різноманіття в природі. У процесі історичного розвитку людина поступово перетворювала природу для своїх потреб. Це призвело до часткової заміни природних біогеоценозів на нашій планеті штучними агробіоценозами.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)