Життєвий і творчий шлях Уласа Самчука
Мета. розповісти одинадцятикласникам про шлях Уласа Самчука в літературу, зацікавити їх творчістю письменника.
Тип уроку. лекція.
Обладнання. портрет Уласа Самчука, сучасна карта України, епіграф.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Повідомлення теми і мети уроку.
Епіграфом уроку можуть стати слова Уласа Самчука: “Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю”.
III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Матеріал для вчителя.
“Дослідники називають Уласа Самчука Гомером XX століття”
(С. Пінчук).
Народився Улас Олександрович Самчук 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині в достатньо заможній селянській родині. Улас Самчук згадував, що, “… не дивлячись на те, що мій батько мав лише “три групи” народної школи, а мати знала лишень три літери – А – як кроківка, Ж – як жук, О – як калачик, вони намагалися дати своїм дітям кращу освіту, “посилати на вищі школи”, з чого скористався лише я, бо решта моїх братів воліли зостатися дома і бути далі хліборобами.”
Початкову освіту здобув у сільській школі села Тилявка. Продовжував навчання у приватній гімназії м. Кременця (зараз Тернопільська область). У 1927 році був прикликаний до польського війська. У цьому ж році дезертирував до Німеччини. З того часу жив в еміграції. Вступив на навчання до Бреславського (зараз Вроцлавського) університету, але згодом переїхав до Чехословаччини і через кілька років (1929-1931) закінчив навчання в Українському університеті в Празі.
Перші літературні зацікавлення виявилися ще під час навчання в гімназії. Дебютував оповіданням “На старих стежках”, опублікованим у 1926 році в журналі “Наша бесіда”, що виходив у Варшаві.
З 1929 року систематично друкується в журналах “Літературно-науковий вісник”, “Дзвін” (Львів), “Самостійна думка” (Чернівці), “Розбудова нації” (Берлін). У “Літературно-науковому віснику” 30-х років були дві яскраві зірки: Є. Маланюк з поетичною рубрикою та публіцистикою і У. Самчук із повістями та романами.
Довгий час (до 1941 року) Улас Самчук перебував у Чехословаччині та на Закарпатській Україні. Враження від побаченого яскравими картинами було змальовано у романі “Гори говорять”. У ньому відображено боротьбу закарпатських гуцулів за своє соціальне і національне визволення. Улас Самчук постійно відчував тісний, кровний зв’язок із селом, його проблемами, надіями та мріями. У тридцятих роках був написаний роман “Кулак”, спрямований проти всіх, хто намагався створити умови для викорінення справжнього господаря з батьківської землі. Завершення роботи над романом “Кулак” співпало з початком роботи над найвідомішим твором письменника – трилогією “Волинь”, яка побачила світ у 1932 році. Дослідник творчості У. Самчука зазначає: “Власні юнацькі переживання на Волині, пильні студії, уважне читання всього того, що давала тоді література і преса всієї соборної України, творча уява митця створили живий, правдивий, синтетичний образ тих бурхливих активно-романтичних років”. Роман “Волинь”, безперечно, найвизначніше досягнення У. Самчука. Українські еміграційні письменники висували У. Самчука за роман “Волинь” кандидатом на здобуття Нобелівської премії, але “…куди там було до Нобеля письменникам погромленого і пригнобленого народу. їх твори виявились неконкурентноспро – можними не за своєю суттю, а через відсутність відповідної реклами, хоч би у вигляді достатньої кількості добротних перекладів” (С. Пінчук).
Трилогія “Волинь” складається з трьох частин: “Куди тече та ріка” (1928-1933), “Війна і революція” (1929-1938), “Батько і син” (1935-1937), кожну з яких можна вважати своєрідною сходинкою до розуміння того, що український селянин своєю працею і духом спроможний закласти міцний фундамент рідної держави.
У 1933 році У. Самчук написав роман “Марія”, перший в українській літературі твір про колективізацію та голодомор 1933 року. Присвячений роман “матерям”, що загинули голодною смертю в Україні. “Хроніка одного життя” – такий підзаголовок дав своєму романові автор. У творі письменник розповідає про страдницький життєвий шлях простої української жінки з величним красивим ім’ям – Марія.
З 1941 по 1943 р. письменник жив в Україні. Він повернувся сюди разом із групою українських патріотів (Олег Ольжич, Олена й Михайло Теліги, Іван Рогач).
Німецька влада на початках лояльно ставилася до українських діячів-емігрантів. У. Самчук став редактором газети “Волинь”. Даремними виявилися надії Самчука на те, що німецький окупаційний режим буде кращим для України, ніж режим більшовицький. У 1943 році німці заарештували його за самостійницькі погляди, які надто виразно проступали в публікаціях редагованого ним видання. Його вивезено до Німеччини, де проводилось слідство. Два роки, проведені в Україні, дали багато для Уласа Самчука. Він побачив Україну і відчув її, а це для митця мало особливе значення.
Перебуваючи в Німеччині, У. Самчук включається в роботу по згуртуванню письменницьких еміграційних сил. Колеги обрали його першим головою МУРу (Мистецький Український Рух). Це сталося 22 грудня 1945 року. З цього часу і до виїзду за океан Самчук поєднує організаційні клопоти з творчими: працює над романом про визвольну боротьбу у Закарпатті “Сонце з заходу”. На час перебування у таборах для переміщених осіб припадає вихід друком повісті “Юність Василя Шеремети” (1946).
У 1948 році У. Самчук закінчує першу частину трилогії “ОСТ” – “Морозів хутір”. Цього ж року приїздить до Торонто. Улас Самчук згадує: “Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п’ятнадцять років вигнання, чотирнадцять миру, польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату Генерального Губернаторства, Рейхскомісаріату України, Другого Рейху, Третього Рейху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932-33, концентраційні табори… І вічне вигнання. За чим, властиво. ту жимо? Де батьківщина, де родина, де дім?”
Після переїзду до Торонто більша частина творчих зусиль У. Самчука припадає на написання спогадів: “На білому коні” (1955), “Чого не гоїть огонь” (1959), “На коні вороному” (1975), “Планета Ді-Пі” (1979).
У 1980 році вийшов останній з розпочатих і вивершених за океаном романів Самчука “Слідами піонерів”, присвячений життю заокеанської української еміграції. А увінчує доробок Самчука (і трилогію “Ост”) роман “Втеча від себе” (1982).
9 липня 1987 року Улас Самчук помер. Похований на цвинтарі церкви святого Володимира українського поселення Київ в одному з районів Торонто.
IV. Підсумки уроку.
Слово вчителя.
Ім’я одного з найвидатніших українських прозаїків Уласа Самчука стало відоме широкому читацькому загалу лише в останні кілька років. Причина такого тривалого замовчування – і в складних перипетіях життєвого шляху письменника, і в різкому несприинятті ним радянської дійсності, і в ідейно-тематичному змісті його творів, що правдиво відтворюють трагічну історію українського народу, знищуваного сталінським режимом.
Життєвий і творчий шлях письменника доводить нам, що Улас Самчук більшу частину життя був з Україною, а не поза нею.
V. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях У. Самчука і повідомлення про вшанування пам’яті письменника в Україні.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)