ЗАХОЧЕШ І БУДЕШ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ
Захочеш – і будеш.
В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям.
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність дутикам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сад”
З своїм невблаганним сумлінням.
БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА
Затя́мити – запам’ятати.
ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ
1. Поділися з однокласником/однокласницею враженням, яке справив на тебе цей вірш. Чи викликав він у вас спільні настрої і переживання?
2. Поясни, як ти розумієш значення виразу:
Піти чи послати і стать сам на сам З своїм невблаганним сумлінням.
На прикладі життя Олега Ольжича доведи, що ці рядки не були для поета лише красивою метафорою.
3. Охарактеризуй ліричного героя твору. Що в нього спільне з ліричним героем вірша “Господь багатий нас благословив..”?
4. Визнач тему та ідею вірша. Пригадай, у кого з поетів звучить подібна ідея.
5. Яке твоє ставлення до поетичної ідеї твору? Чи знаходить вона втілення у твоєму житті і як саме?
6. Поясни, як співвідноситься заголовок з ідеєю вірша.
7. Випиши в робочий зошит художні засоби. Назви той із них, що вразив тебе найбільше, і поясни чому.
ПОДИСКУТУЙ З ОДНОКЛАСНИКАМИ
Прочитай думки про патріотизм американського письменника Дж. Сантаяни і українського письменника Юрія Липи. Чи не суперечать вони одна одній? Що означає бути патріотом для тебе? Свою відповідь обгрунтуй.
– Ногами людина повинна врости в землю своєї вітчизни, але очі її нехай оглядають увесь світ (Дж. Сантаяна).
– Це ж така нормальна річ – визнавати свій край за середину світу (Юрій Липа).
ТВОЇ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ
Досі ще належним чином не поціновано внесок в українську культуру та історію батька й сина Кандиб. Навіть у Києві немає вулиці, названої на честь Олександра Олеся.
Підготуй лист до міського (селищного) голови, у якому запропонуй назвати одну з вулиць твого населеного пункту на честь Олега Ольжича або Олександра Олеся та обгрунтуй свою пропозицію.
Related posts:
- ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти: Любов і творчість; туга і порив, Одвага і вогонь самопосвяти. Солодких грон і променистих вин – Доволі на столах Його веселих. Іди ж […]...
- ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ Україна – це ти і я, мешканець мегаполіса і хутірця, всесвітньо відомий діяч і нікому не знаний учень 7 класу. Усі рядом ми – українці. Кожен із нас – представник великого і мужнього народу. Щоденними справами ми творимо нашу країну і її історію. Коли європейці чують імена боксерів Віталія і Володимира Клинків, футболіста Андрія Шевченка, […]...
- Захочеш і будеш! В людині, затям – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – скорочено ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Захочеш і будеш! В людині, затям, Лежить не відгадана сила – Людина, на яку чекає смерть, “смертельник”, уже готується до переходу у вічність. Автор створює образ “смертельника” як людини з крилами: Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила. Привертає увагу написання займенників, що стосуються України, з великої літери. Відомо, що […]...
- Короткий переказ – Захочеш і будеш! В людині, затям – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА Олег Ольжич Захочеш і будеш! В людині, затям, Лежить невідгадана сила – Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила. …Вперед, Україно! В Тебе – тяжкі стопи, Пожари хат димляться з-під них. Ні Росії, ні Європі Не зрозуміти синів Твоїх! Коментар Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не […]...
- Олег Ольжич (Олег Кандиба) – життя і творчість Визначальною рисою Олега Ольжича як людини його сучасники називають одержимість. Причому ця риса виявила себе у рівній мірі і в поетичній, і в науковій, і в політичній діяльності людини-легенди, котра була відома відповідно під іменами: Ольжич, Кандиба, Кардаш. Олег Ольжич – це літературний псевдонім сина Олександра Олеся (Кандиби). Народився він 8 липня 1907 року в […]...
- Олег Олександрович Кандиба (1907 – 1944) Олег Олександрович Кандиба (справжнє прізвище) – поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Після поразки УНР разом з родиною залишив Україну. Навчався в Карловому університеті в Празі та Українському вільному університеті, працював у Гарвардському університеті (США). З часу виникнення ОУН стає одним з найактивніших її членів, […]...
- СУЧАСНИКАМ – ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий. Не плутай душу у горіння тіла. Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся. То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...
- ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато. Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово – Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність […]...
- ПРОРОК – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. Річки течуть не водою – Камінням сухим і чорним. О очі мої гарячі, Уства мої сірі, спраглі, Що бачите тільки Сонце, Щоб тільки кричати Правду! Щоб жовкли жіночі лиця, Щоб […]...
- РОБІТНЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ День – прямокутник матового шкла, Велика грудка кинутого снігу. На ясність дум. На маєстат чола. На стіл просторий і розкриту книгу. Просте каміння – як прості слова, Відбите світло – шелести і шуми,- Вони звучать, мов мушля, що хова Ще музику глибинної задуми. Чим заступити ці легкі рядки, Прозору радість творчого спокою, Річевість і упевненість […]...
- Грудень 1932 – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Слова, що прості і суворі, (А інші – негідні слова), Як їхні децизії скорі, Як велич того Різдва, Як їхня перервана мова У мурах глухого двора, Бо лаврами діл, а не слова Вінчає велика пора. За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні […]...
- Олег Ольжич – поет національного героїзму – твір з української літератури Нам дано відрізнити зле й добре, Мале і велике І прославити вірність, повинність І жертву героя. О. Ольжич Поезія Ольжича (Олега Кандиби) насичена героїчною тематикою. Героїзм у поезії Ольжича – вільно обраний і вільний усякого розрахунку, всякої думки про духовну чи іншу нагороду: він сам – своя найвища й, чесно кажучи, єдина гідна нагорода, що […]...
- МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ (Скорочено) Казка в чотирьох картинах Дійові особи Микита Кожум’яка. Батько (він же Старий Кожум’яка, Дід). Княгиня. Князь. Джура. Князівна. Дівчина. Посланець. Гонець. Воєводи. Сини. Парубок. Дівчинка. Діти. Юрба. КАРТИНА ПЕРША Палати Князя. Дівчина. Сумний наш Князь, Сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… Княгиня. Ах, […]...
- ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907 – 1942) – МИ – УКРАЇНЦІ Вона була веселою й життєрадісною. Вона любила танцювати, грати на фортепіано й писати вірші. Вона закохувалась, і її кохали. Вона не встигла народити дитину, не встигла побачити надрукованою першу поетичну збірку своїх творів. У неї забрали життя в неповних 35 років. У камері, де вона перебувала перед стратою, залишила слова: “Тут сиділа й звідси йде […]...
- КНЯЖА УКРАЇНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ЗАСПІВ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що з природою змагались Тільки […]...
- ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ МИТЕЦЬ ВИСОКОЇ ПОЕЗІЇ, КРАСИ Й ГАРМОНІЇ Зі спогадів про Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандибу) Ганна Трекова, сестра Олександра Олеся: “І з боку матері, і з боку батька ми мали міцне коріння: з боку батька – чумаків, з боку матері – кріпаків. Народилися в місті Білопіллі на Сумщині – у невеликому містечку, де лише на двох […]...
- Олег Ольжич Ольжич – один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека), з яким поет твердо увійшов до української літератури. Син Олександра Олеся, він перейняв від батька любов до рідного слова, тонкий естетичний смак. Ольжичева поезія як продовження Олесевої традиції позбавлена сентиментальної розслабленості, натомість перейнята вольовим імперативним пафосом, зумовленим боротьбою першої емігрантської […]...
- Рудько – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Життєпис одного півня) Отже, я розповім вам про півня. Не про величезного слона чи хижого лева, а про звичайного півня, яких ви безліч бачили за своє молоде життя. Ви, може, не пригадуєте, але я знаю, що колись ви були з ним в дуже близьких відносинах. Він вабив вас непереможно до себе яскравістю барв та дзвінким […]...
- ВІЗІЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір’ях клунки, попони. – І не в безвісті шлях цей? – Широкогрудих коней Зі стайні ведуть бігцем. На г’анку ще раз мати, А ти вже доп’яв стремен. Хлопчак, що його не взято, Ховається під брезент. І рветься, […]...
- Археологія – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Л. Мосендзові Поважна мова врочистих вітрин, Уривчасто скупі її аннали: – Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. – Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім’єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею? Так виразно ввижається мені Болючими безсонними ночами: Я жив колись в […]...
- НІЧНИЙ НАПАД – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Перекинувся у небі місяць. Духи вже його третину з’їли. Та доволі ще спливає світла, Щоб пройти крізь нетрі занімілі. Ось вже чути дим безжурних огнищ, Вже лунають співи очманілі… В нас криві ножі, блискучі списи, Білі знаки бойові по тілі. Утікає скільки сили місяць, Западає навскоси за мряку… Догадались – і товпляться нетрі, Зазирає гілка […]...
- Легко і ясно – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. Брови розкинулись вільно на рівнім чолі. Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі; Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,- Лінії завжди ламались суворо й рішуче, Барви навколо лягали камінням важким. Шкуру […]...
- Поцілуєш, різко і суворо – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Є. П. Поцілуєш, різко і суворо, А в очах – морозяна блакить, А в очах – розриви і простори… Ет, не нам, товаришу, любить! Ще зіниці тугою розкриті І сухі тривого. уста (Скоростріли мовкнуть, перегріті, І кіннота лаву розгорта…) В ухах досі ще п’янюче-лунко Дзвін копит і скреготи землі… . . . . . . […]...
- Будівничий нового часу (Олег Ольжич) До 100-річчя з дня народження Олега Ольжича Господь, багатий нас благословив Дарами, що нікому не відняти: Любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти! Ольжич – один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека), син Олександра Олеся, народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Навчався в Пущі-Водиці під Києвом, […]...
- Сестра, а другому – мати – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до болю Ваш шлях, як струна, прямий Кремінно-тверда воля Того, що є зв’язковий. Містечко – як сіра змора, А потім – його нема. Лише свистіння простору, Безумність лету сама. Не стримать, не захитати. Рука і дух […]...
- Господь багатий нас благословив – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – скорочено ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Господь багатий нас благословив І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Вірш написаний у високому стилі, автор широко вживає книжну лексику, зокрема застарілі слова, біблеїзми, крім того, займенники, що використані на позначення Бога, згідно з вимогами конфесійного […]...
- Нащо слова? Ми діло несемо. – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій, Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш: чи образ бездоганний, А чи праобраз для усіх один? Міцніша – віра і дзвінкіший – чин За словоблудіє і за тимпани! Ось сходить, виростає, розцвіта Благословеніє не форми, суті. Одвага. Непохитність. […]...
- Шкільний твір на тему – Олег Ольжич, Олена Теліга – поети і герої Тож нам не було запасного обходу, Єдине вело нас під кулі й ножі: Чи впасти під небом достойно народу. Чи гідність зарити в приватній межі. Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга – митці, котрі не лише своїм проникливим художнім словом наближали світлу годину […]...
- О слово рідне! Орле скутий!.. – Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. ПРО ТВІР Рід […]...
- Короткий переказ – Господь багатий нас благословив – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА Олег Ольжич І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти: Любов і творчість; туга і порив, Одвага і вогонь самопосвяти. Солодких грон і променистих вин – Доволі на столах Його веселих. […]...
- Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ Двадцять п’ять останніх років життя поет Олександр Олесь жив поза межами України. Його повернення додому було поступовим. У роки незалежності твори Олександра Олеся увійшли до шкільних підручників із літератури 2014 року соціальні мережі заповнив його вірш “Європа мовчала”, написаний ще 1931 року. Справжнє прізвище – Олександр Іванович Кандиба. Олесем його називала дружина. Тому поет почав […]...
- ПІСНЯ ПРО РУШНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО (1912 -1970 pp.) – МИ – УКРАЇНЦІ (З кінофільму “Літа молодії”) Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала. І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка. […]...
- Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
- ВЧИТЕЛЬКА – АНДРІЙ МАЛИШКО (1912 -1970 pp.) – МИ – УКРАЇНЦІ Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають віти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
- Ми – українці, всюди – українці – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК Ми – українці, всюди – українці, Допоки світить нам одна зоря… АБО Про життя українців у Британії “О-о, гратулюю, гратулюю, панно Олесю! Читав Ваш новий допис, хтів би м з вами подискутувати. До речі, чи читали ви статтю пані Герасименко з Києва про наших теперішніх емігрантів? Читалисте? Ага, але файно, файно вона написала. Правду. Мудру […]...
- МЕТЕЛИЦЯ ЧИ ДІВЧИНА – Олександр Олесь (1878-1944) – ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ Метелиця чи дівчина З сусіднього села Навколо подивилася І хустоньку взяла. З кишені білу хустоньку Мережану1 взяла І в танці закрутилася Красуня із села. Мороз, дідок рожевенький, Мов яблучко в саду, Всміхається, закоханий В красуню молоду. Та що він їй, старесенький, Їй легіні2 в думках, І сльози рясно котяться В Мороза по щоках. 1Мережана – […]...
- ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА? – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935 -1963) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди. Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
- ОЛЕГ ОРАЧ – Олег Юхимович Комар (Олег Юхимович Комар) (нар. 1940) ОЛЕГ ОРАЧ Народився Олег Юхимович Орач (Комар) 6 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі в сім’ї вчителів. Дитинство провів на Донеччині, у степах Приазов’я. Його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками. Давно відійшло у минуле дитинство, […]...
- Шипшина важко віддає плоди – Ліна Костенко – Пейзаж – ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ * * * Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. 1 Перли – коштовна прикраса. 2 Разок намиста – тут: нанизані на нитку намистини. Вона кричить: – Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава, Не всі, не всі, хоч ягідку облиш! Одна пташина так мене просила! Я ж тут для всіх, а не […]...
- Короткий переказ – Ти знаєш, що ти – людина – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди. Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити […]...